Важко судити про порядок під час створення печерних шедеврів мистецтва. Можливо, що малюнок танцюючих двох людей з більш виразною точністю створений художником вже пізніше малюнка групової сцени. Це само собою стає зрозумілим з точки зору логічного судження. Чим ближче печерний художник ознайомлювався з прибульцем, тим більше подробиць його будови міг підмітити і відобразити на малюнку.
Продовження, початок статті "Пігмеї"
Ми розглядали загадковий ореол навкруги голови на малюнку двох танцюючих фігур. Та цього признака ми не знаходимо в фігурках людей групової сцени. Тут навіть немає натяку на збільшення об’єму голови. Мабуть, художник розглядав ці фігури не зблизька, а здалеку. А тому і не зміг підмітити будову голови таємничого прибульця. Здалеку вона йому здавалася звичайною. Якби малюнок групової сцени створювався після малюнку двох танцюючих фігур, то художник обов’язково передав би підмічену рису. А так виходить, що в деяких фігурок зовсім відсутня голова на плечах. В інших фігурках голова намальована знизу і зверху. Можливо цим художник намагався передати атлетичну здатність прибульців стояти чи ходити по землі на руках.
Радість прибульців вже очевидна. Але якими ж штрихами древній художник зміг відобразити незвичайно велику фізичну силу незнайомих йому людей?
Щоб не помилитися, то це дуже виразно сказано образним поєднанням самих фігур. Художник малював, як бачив в дійсності. Візьмемо до прикладу фігурку людини, що стоїть зліва поруч з центральною. В ній ноги не зображені в нормальному положенні людини що крокує. То що означає майже замкнутий прямокутник в області рук і голови? Чи не несе людина щось великих розмірів? Придивимся до наступної фігурки лівіше. Ця фігурка має голову хоча її руки теж підняті доверху. А ось в першої, що несе важке, голова не намальована. Пропущене художником? Ні. Тут зображена реальність. В маленькому масштабі малюнка голова майже непомітна порівняно з великим розміром предмету на плечах. Та й сам художник не намагався зображувати голови, так як він не зумів би передати замислу. Якби голова була намальована на фоні прямокутника, тоді створювались би враження, що людина просто підняла над головою довгу палку і тримає її в двох руках. Що ж тут може бути цікавого і вражаючого? А от коли голова схована, стає зрозумілим, що на плечах лежить вантаж великих розмірів і підтримується руками.
Про незвичайну фізичну силу в одній руці прибульця розповідає наступний малюнок чуть вище попередніх. Тут вже чітко зображено голову, руки і ноги. Фігурка людини тримає над собою ...Що саме? Якийсь предмет чи другу таку ж саму людину?
Художник прихитрився (мудрості не позбавлений) зберегти знак фігурки людини в любому положенні. Припустити, що ця людина несе якийсь предмет менших розмірів немає сенсу. Художник не надавав значення зображенню однотипності. Достатньо однієї замальовки, щоб відобразити велику фізичну силу на прикладі людини, що несе велику кам’яну брилу. На наступному малюнку він задався ціллю відобразити величезну фізичну силу в одній руці. Та щоб не створити враження легкості маленького предмету, він відшуковує прийом зображення фігури людини в іншому положенні - в профіль. Ноги витягнуті, а одна рука залишається при-піднятою і зігнутою над головою. Це вже признак людини, а не якогось іншого предмету. Людина тримає вагу в піднятій лівій руці. Що вартувало б художнику зробити малий штрих, щоб з’єднати лінії рук з лініями піднятого над головою предмету? Але цього він не зробив з тією ж самою ціллю, щоб показати силу в одній руці. Розміщення людини-вантажу над тим що несе теж не випадково. Художник міг би просто намалювати дві фігурки і з’єднати їх по краю лініями. Але він переніс ліву руку як точку опори ближче до середини піднятої фігури, тобто ближче до центра ваги. Можливо тут на малюнку, маленьке відхилення, та художник маючи на увазі таке положення і намагався його передати реально.
Найбільш дивним є поєднання не однієї-двох, а декількох фігур. Подивимося на праву сторону малюнка. Поруч з великою центральною фігурою - фігура людини менших розмірів. Вигляд вона має незвичайний і своєю будовою відрізняється від інших. Аномалія цієї фігурки явна. Художник не міг намалювати людину з довгим хвостом та іще при тому з потовщенням на кінці. Чи не голова це? А що зверху фігурки? Розміщення кінцівок тут виглядає якось не зрозуміло. Самий верхній виступ на вертикалі ніби нагадує голову, та зразу ж від неї відходить коротка лінія, що не відповідає довжині руки. В поєднанні з вертикаллю вона нагадує петлю на місці згинання. Незвичайно низько на вертикалі тулуба розміщена парна їй кінцівка. Помилка? Якщо вважати, що людина робить стойку, упершись головою і руками в землю, то зверху залишається місце лише для ніг. Людина одну ногу змогла зігнути, а другу держати в напівзігнутому стані. Але ця акробатична стійка людини не самостійна, а пов’язана з іншою, що вище. Виходить так, що ніби то на коліно зігнутої ноги стає інша людина і балансує. Але і друга людина лівою рукою втримує за праву ногу третього, а той в свою чергу втримує біля себе четвертого. Просто не віриться в складність такого акробатичного трюку. Але зв’язок і розміщення людських фігур розвіює сумніви.
Якщо взяти до уваги іще одну фігурку людини, що стоїть близько, і на рівні з другою - правіше від неї, то центр ваги цілком відповідає точці опори на коліно людини, що зробила стійку.
Людина, що стоїть на коліні людини в стойці, втримує з правої сторони іще одну людину для врівноваження двох інших на протилежній стороні від центра ваги і рівноваги.
Якщо вірити цьому, то в дійсності акробатичний номер являє собою важкий і складний повітряний цирковий трюк.
Що являє собою велика центральна фігура, про що говорить, не зрозуміло.
В можливості таких складних акробатичних номерів, що мали місце яких небудь десяток тисяч років тому назад, можна не сумніватись. Без сумніву, що буде можливість повторити їх і землянину 21 століття. І добре, якщо планетне тіло виявиться зі слабкою гравітаційним впливом. А якщо з досить сильним? Тоді важко буде підняти свою власну ногу, а не те що робити запаморочливі трюки.
Так ось про що і скільки цікавого може розповісти незрозумілий нам малюнок, якщо задати йому вірне запитання.
Але і сам малюнок печерного талановитого художника іще не може самостійно встояти проти закам’янілої свідомості і поняття про минуле.
Згідно зібраних відомостей стало відомо, що "маленький народ" жив майже на всіх континентах нашої планети. І в кожному місці їх колишніх помешкань ми зіштовхуємося з невідомістю і загадковістю. Пігмеї жили як на півдні Південної Америки, так і в джунглях ріки Амазонки. Скрізь ми зустрічаємся з незрозумілістю, чому раптово вони залишили свої насиджені місця-міста. Питання типового характеру. І мабуть, для цього передувала одна загальна причина. А раз так, то це питання можна буде розглянути під кінець дослідження після багатьох узагальнень і висновків.
Далі Пігмеї – таємниче холодне світло Амазонії
(20 з 29)
