Одна неясність тягне за собою і другу. Якщо незрозуміле питання про час існування пігмеїв, останки яких дійшли до нас німими свідками, не може бути вирішене питання про походження високорозвиненої цивілізації стосовно до часу Землі, що бурхливо еволюціонує. Слід звернути увагу і на той факт, посилаючись на легенди про карликів, що ті працювали в темноті, ночами. Чи не здається це дивним для сучасних людей планети?
Продовження, початок статті "Пігмеї"
Непристосованість пігмеїв до сонячного світла.
Так. Дивним воно здавалось і для тодішній мешканців. Якби люди великорослі - сучасники пігмеїв, не дивувались цій властивості малорослих народів, вони не придавали б цьому якого-небудь значення і не складали б легенд, як про щось незвичайне, щоб передавати із покоління в покоління. Тим більш про імовірність такого виходить не тільки від однієї якоїсь народності і з одного територіального місця. Про це говорять легенди, створенні народами Північної Америки, Південної Америки і Британії.
Працювати по ночах, та й ще в темноті не може говорити про їх надзвичайну працьовитість, так як на виконання робіт достатньо і дня. Тут, мабуть, щось пов’язано з зоровим сприйняттям оточуючого світу. Можливо, яскравість денного світла освітлення для них було чимось несприятливим? Таке припущення з даного питання ми можемо робити, але однак для нас самих це являється неприйнятним. Наше зорове сприйняття цілком відповідає земним умовам. Очі пристосовані так, що ніякого зайвого подразнення денне світло не викликає, і ми відчуваємо себе цілком нормально. Імовірно, що не спання ночами, - це страх перед яскравим сонячним освітленням. Це свого роду дивність і відмінна риса способу життя від решти сучасників мешканців планети.
Роль катаклізмів в житті древніх народів.
Цікаві уривки легенд можна знайти в небагатьох вцілілих пам’ятниках індіанців майя і кіче. Там говориться про великий катаклізм, чи потоп, викликаний космічними силами і пов’язаним з планетою Венера. Майя володіли значними знаннями в астрономії, і в цих легендах цілком може відбиватися якась істина. Про щось подібне говорить і римський історик Варрон. Цим катаклізмом, імовірно, закінчився перший період чи цикл історії "маленького народу".
Якщо зачепити питання про катаклізми на нашій планеті, то можна з впевненістю сказати, що такі приголомшливі явища відбуваються неодноразово, і кожного разу залишали після себе дуже помітні наслідки. Останній катаклізм, як випливає, відбувся в той час, коли планета була вже населеною. Можливо і передостанній також потрясав жителів, але відомостей поки що немає.
Припускати про передостанній можна, але не з впевненістю і до тих пір, поки не буде вияснене питання про найбільш віддалений час перших мешканців планети і визначення віку найбільш молодих вугільних пластів, виникнення гірської системи Південної Америки вздовж Тихого океану та ін.
Скільки часу іде на період підготовки до катаклізму сказати так просто неможливо. Це справа геологічних наук. Сили, що викликають катаклізм, не являються чисто зовнішнього впливу, тобто космічні. Останні лише можуть пришвидшити його появлення як наслідок приливних впливів.
М.К. Джессоп інформує, що в уцілілих пам’ятниках індіанців майя і кіче згадується про катаклізм, викликаний космічними силами і пов’язаного з планетою Венера. Може виникнути сумнів в правильності розшифрування назви планетного тіло, що викликало, тобто прискорило виникнення катаклізму. Венера якихось загальних в’язків в значній степені з Землею не має. І приливних сил такого впливу на Землю вона не могла створити. Інша справа, якби стояло питання про Місяць, що викликав катаклізм. Це мало б своє місце, як не в останньому, так в передостанньому катаклізмі. Тут недоречно розглядати питання про захват Землею Місяця, та Місяць все ж захоплений. А це в свою чергу не відбулося тихенько та легенько як для Місяця, так і для самої планети Земля.
Місяць, як винуватець катаклізмів на Землі.
Можливо Місяць навмисно перейменовано на Венеру, бо невідомо точно, хто був першовідкривачем першоджерела інформації древньої писемності індіанців майя і кіче. Невідомо також і переконання самого відкривача з якої точки зору він дивився на походження Місяця, як супутника Землі. Якщо він дотримувався думки, що Місяць утворився разом з Землею чи в крайньому разі - Місяць відірвався від Землі, як про це толкують деякі гіпотези. То він ніколи не піде проти своєї думки, не розуміючи, як слід реального положення речей, і замість Місяця в перекладі поставив Венеру. А можливо це механічна помилка чи трудність перекладу. Та й взагалі, тут є якась незрозуміла неузгодженість.
Ось про що інформує кандидат історичних наук О.Горбовський (стаття "А що розповідають легенди"). "Можливо, не випадково майя в своїх хроніках, що тягнуться за часом ще до потопу, не згадують про Місяць. Нічне небо в них освітлює Венера! В своїх міфах бушмени з Південної Африки стверджували, що під час потопу Місяця не існувало. На півдні Греції у Пелопонессі була казкова країна Аркадія, мешканці якої не знали ні турбот ні горя. Її знищив потоп. Пізніше елліни так і називали аркадійців - "домісячні". Про те що на земному небі не було Місяця, писав в ІІІ столітті до н.е. Апполоній Родіус, головний наглядач Олександрійської бібліотеки. Він виходив при цьому із древніх рукописів і текстів, які потім були знищені і не дійшли до нас.
В древньому Єгипті побутував переказ про поєдинок бога Гора з богом темноти і хаосу Сетхом. Під час битви Сетх вирвав у Гора ліве око і закинув його далеко у Всесвіт. Виявилось, що ліве око стало символом Місяця, тому, коли противник вирвав його, на нічному небі, як сповіщають священні книги, наступила темнота. На кінець Гор повернув своє око, і на небі появився Місяць".
Як бачимо, на користь захвату Місяця Землею кажуть такі ж (легенди і перекази) джерела. І таж сама поява Місяця пов’язана з катаклізмом. Це питання досить об’ємне і потребує окремого дослідження.
Далі Пігмеї – таємниці і причини зникнення з планет
(3 з 29)
