Дрейф континентів був та й відбувається він зараз, буде відбуватися і в майбутньому. Цілком зрозумілий і спосіб утворення океанів, морів, гірських ланцюгів і т.п. Все це вмістимо в понятті двох слів. І ці слова кожному знайомі, та невпевненість в них така величезна, що навіть найчистіші факти не можуть вселити довіру.
Чи існував Тетіс?
Відповідь на це запитання можна дати однозначно і стверджувально: існував. Та все ж, існуючі думки щодо цього на науковому Олімпі бувають більш цікаві, ніж сам механізм зародження і зникнення Тетіса.
Факти про переміщення блоків земної кори нікому оскаржувати. Тут кожний волею-неволею вимушений наперекір власним поняттям і уявленням сприйняти за істину. Приймає. І робить спробу пояснити за покликом служби. Адже від кого ж чекати відповіді, як не від вченого?
Мається на увазі інформація про досить великі переміщення порядку сотень кілометрів. На дні океанів горизонтальні переміщення виявлені на розломах океанічної кори. Все це неспростовні факти істини.
Все це цікаво і захоплююче. Але найбільш цікаво, як про це думають інші.
Ось геофізики "моделюють" механізм протікання речовини в мантії Землі, інші притягають до пояснення руху земної кори космічні фактори. Як перші, так і другі не висовують переконливих аргументів на підтвердження своєї догадки. А раз так, то догадка залишається чистою догадкою.
Догадка в науці грає велику роль. Але всі вони відрізняються одна від одної. Виникають приховані і хитромудрі догадки, які через свою досвідченість можуть проіснувати досить довгий час, не знаходячи спростувань, другі можуть проіснувати, як кажуть, один день та іще трішки, але все таки існують довго. До останніх відноситься перша. Автори цієї догадки не підшукали жодного переконливого аргументу доказів, крім можливого механізму руху блоків кори. І цей же передбачуваний механізм руху базується знову ж на можливому механізмі конвективних потоках в мантії Землі. Добрий початок правди і породжує правду, гарний початок фальші породжує і гарну фальш. Закон логіки, і нічого не поробиш.
Альпійський складчастий пояс є батьківщиною багатьох геологічних теорій тому, що він найбільш вивчений, що він строкатий в своїй будові і найбільш привабливий, як найбільш молодий хоч існують і молодші за нього і також крупніші.
А океан Тетіс то існував, але він не був границею між Гондваною і Лавразією. Те, що його води в свій час стояли на місці Альпійської складчастості, безперечно. На той час, коли починала зароджуватись Альпійська складчастість океан Тетіс вже відчув ряд деградації. І на той час він не був схожий сам на себе в молодості.
В пошуках існування океану Тетіс і його місці розміщення робиться посилання все на гірську місцевість. А чому б уважніше не придивитися до платформ, рівнин і взагалі до всієї материкової кори? На цих місцях більше записано про історію океану Тетіс, ніж в області гірських масивів.
Не дивлячись твердження, після ретельного вивчення умовно названої південної частини Тетіса в нижньому мезозої, він не міг розміщуватися з корою океанічного типу. Океанічний тип кори з’явився набагато пізніше, коли формування кори земної кулі в загальних масштабах набуло істотних змін. Початок цим передуючим змінам грандіозних масштабів давав про себе знати ще раніше на місці сучасних гірських споруд типу Альпійської складчастості. Все це було б в більш доступній формі зрозуміліше, якби в науці було дійсне уявлення про механізм горотворчих процесів.
Розглянемо твердження, що Південна частина Тетіса в ширину десь 600-700 км на протязі нижнього і частково середнього крейдового періоду тектонічно перекрита корою континентального типу. Ця кора складена із "гранітного шару докембрійського віку і осадового чохла, що накопився в мілководному морі на протязі палеозою і мезозою і досить схожого на зріз осадків Аравійської платформи".
Про імовірну ширину Тетіса не будемо заморочуватися, можливо і так. Так от уявимо собі цю віддаль в реальному відношенні. Тепер знову уявимо собі, що вказана віддаль - це ширина Тетіса, тобто ділянка земної кори вкритої водяним простором. Автори підводять до того поняття, що дно Тетіса було подібне сучасному океанічному дну, яке складене головним чином базальтовими породами. Тип океанічної кори нам відомий. Відомі і риси відмінності від континентальної. Простіше кажучи, під час існування Тетіса на цьому місці не було кори континентального типу. Так ось в теперішній час виявляється на тому ж самому місці Тетіса кора континентального типу. Чи не викликає це якогось здивування? Так, викликає. Цілком природно виникає запитання: де ж вона взялась? Як і яким шляхом пояснити її появу?
Ось і в пошуках на поставлене запитання волею-неволею доводиться задумуватися не лише над загадковим фактом, але й над власними уявленнями. Чи все в попередньому сказано так, як воно має бути насправді?
Та перш ніж підійти до розбірки цього питання, варто прослідкувати думку науковців, яка пояснює появу кори континентального типу. Все сказано просто і з кмітливістю: сприяли цьому тектонічні дії. І це зокрема вірно згідно упорядкованого надолужування порід. Континентальна кора складається із трьох шарів: базальтового, гранітного, осадочного. І все це в наявності в області бувшого Тетіса.
Тому, щоб не заморочуватися над проблемним питанням, не ламати зайвий раз голову, була дана проста і здавалась би вичерпна відповідь: дно Тетіса було тектонічно перекрите корою континентального типу.
Якщо не вдумуватися, то це може здатися впевненим уявленням, подібно непохитному закону. Та насправді це лише завело в безвихідь. Процитуємо ще раз: "...кора складена із гранітного шару докембрійського віку і осадового чохла, що накопився в мілководному морі на протязі палеозою і мезозою..."
Не розглядаючи механізму появи кори континентального типу, звернемось по часу, щоб закріпити за собою просторове уявлення.
Перш за все головним чином йде мова про крейдовий період, коли, як зазначають вчені, "почалась перебудова структури цієї частини планети..." (Хоча з огляду на зміни, що відбувалися в земній корі, правильніше було б вживати термін "надбудова" а не "перебудова").
Тут же поруч згадується і докембрійський період, тобто ділянки земної кори з певним віком. Віддаль між цими періодами складає не декілька десятків чи сотень років, а 390 млн років, не враховуючи крейдового періоду. Значить виходить так, що ділянки континентальної кори десь в очікуванні бажаного переміщення існували 390 млн років, щоб назавжди переїхати в область Тетіса і перекрити океанічного типу кору континентальною. Дивно якось.
Хоч насправді нічого дивного. Існує ще багато чого, що гальмує і дуже гальмує на шляху до пізнання істини.
При розкриті ходу думок авторів, якими вони користувалися при пояснені появи континентальної кори, то це уявлення, яке побутує щодо механізму горотворення. Нажаль, він зовсім невірний! А тому і наслідки подібні йому.
Якщо Тетіс зачепив і Аравійську платформу, то можливо варто визначити вік обох і перевірити, чи однаковий між ними. Однаковий.
Як підсумок критичного зауваження - це те, що перекриття ніколи в таких масштабах не мало місця та й іще при тому континентальною корою. Така знаходиться там, де вона зародилась, і нікуди зі свого місця не пересувалась. Відшуковувати зрушення в гірських масивах ще не означає ототожнювати чи прирівнювати зсуви чи переміщення блоків континентальної кори з гранітом і осадочними породами.
До того ж, всі три шари кори у вказаному місці одного віку.
Безумовно, що розібратися і розшифрувати геологічний літопис в цьому районі, взагалі неможливо згідно існуючих уявлень, як вихідних пунктів, із яких слід виходити. Кору там не варто вважати зсунутою, а як єдине ціле, котра в дійсності приймала участь в складних деформаціях загального процесу горотворення. Незрозумілий механізм горотворення тягне за собою і інші незрозумілості, спроба яких пояснити зводиться до чистої фантазії.
Так, океанічна кора (якщо ще цього поняття слід дотримуватися) може бути і повинна бути роздробленою, але не перетертою, як інколи стверджують. І немає чого шукати в цій перетертості полегшення прослизання для пересування блоків верхньої континентальної кори. Такого не було і не буде в житті нашої планети і планетного тіла взагалі. Це просто штучно створений вихід із положення.
А для пояснення появи блоків кори континентального типу на океанічній є наукове пояснення: "На багатьох ділянках при зближенні блоків континентальної кори відбувається видавлювання роздроблених порід океанічної кори". Щось схоже існує для пояснення походження Кавказу, але шляхом насування Аравійської платформи на Східно-Європейську. Повна омана.
Виходить Тетіс існував, та все ж в інших параметрах, ніж це намагаються подати.
Останній твіст Тетіса
Тетіс в нашому уявленні повинен мати тотожне поняття сучасному Світовому океану, але... з великим "але". Едуард Зюсс (автор теорії існування Гондвани і Тетіса), мабуть, інтуїтивно відчував, що повинен був існувати праокеан. І вірно! Назвав він його Тетісом. Всі цим терміном-назвою користуються, тож теж використаємо. Нехай буде Тетіс! Але, як видно, вчені мають на увазі Тетіс внутрішньо-континентальним океаном. Будемо цілком впевнено вважати його древнім світовим. Вчені багато чого недораховують, тому і виникають спори.
В науці вже твердо встановлена різниця між корою континентального і океанічного типу. Все це взято з сучасної наочності. Фактів вчений збирає достатньо в пошуках пояснення незрозумілості. Однак безладно зібрані факти, ніби німі. Спочатку необхідно навчитися ними оперувати.
Те, що було в минулому не повториться в теперішній час. Сучасний вигляд планети не слід переносити в минуле, бо відмінності природні ніяк не співпадають з ймовірними.
Факти про багато розповідають, інколи таки підказують, як слід розуміти те чи інше явище чи його наслідки. А чи зможе хто повірити фактам наперекір власним переконанням? Ось це і є однією з головних причин недоступності розуміння таємниць світобудови.
Якщо дотримуватися визначення Зюсса, що таке Тетіс в повному розумінні цього слова, то такого окремого моря в минулому не існувало. До часу народження сучасних морів і океанів був єдиний Світовий океан, який з часом ввійшов до складу всіх сучасних морів і океанів. Безумовно, зрозуміти важко, але й прагнення немає скрізь і всюди підносити в готовому виді.
Дно бувшого праокеану дуже відрізняється від дна сучасного. Це не видумка, а безперечний факт, доказом чого залишилися і по цей день ті утворення, які навіть свідчать про рівень води в далекому минулому.
Всі гірські споруди, які ми можемо і зараз бачити на нашій планеті, народжені під водами праокеану, а не одного якогось окремого моря Тетіса.
На місці сучасної Альпійської складчастості колись і в дійсності була геосинкліналь заповнена водою. Але та ж вода не була обмежена в передбачуваному просторі, а в багато разів ширшому. А раз так, то й називати його не варто Тетісом, а просто праокеаном, імені якому іще не дано.
Багато в чому помогли б вирішити питання про Тетіс зокрема і про природу океанів та морів взагалі, якби літологія була б на вірному шляху.
Невирішене питання про осадо-накопичення визнаний вченими світу, як щось звичайне і цілком зрозуміле кожному. Тоді як декілька відповідних запитань по літології вщент розбивають усталені сучасні твердження.
Все з цього питання підтасовується так же просто, зрозуміло і разом з тим дуже примітивно.
Взяти б цитату: "Острова швидко розмиваються, а утворений матеріал заповнює впадину між ними в вигляді почергових мулистих пісковиків і глинистих сланців". А зараз це відбувається, спитати б.
Дуже і дуже... Але навіщо знущатися над незнанням?
Зсуви і мутні потоки не на стільки значні в утворенні осадочних порід, скільки їх перебільшують, роздувають і підносять до рангу теорії. Це всього лише вторинні наслідки головного процесу утворення осадо-накопичення, про який навіть і не гадають, не дивлячись на надану багаточисельну наочність.
Звертається увага на наявність вапняку із залишками планктону, які накопичувались в досить глибокому басейні. Це цілком природно. Перед тим, як мали виникнути гірські споруди, завжди виникає і розвивається геосинкліналь. Це свого роду глибоке заниження від загального рівня поверхні кори, яке бере початок від розлому товщі закам’янілих порід. Запитується, чи може таке заглиблення залишатися незаповненим водою, якщо воно виникає на дні водяного простору?
Наступним фактором, що грає роль в накопиченні осадків - час і внутрішньо-планетні процеси.
І ось маючи на увазі те, що осадко-накопичувальні процеси відбувалися в досить глибокому басейні, вслід за деякими вченими можна повторити запитання: "А чи був він справжнім океаном?". Що ж можна було б відповісти?
Згідно визначення Зюсса слід розуміти так: територія земної кори, на якій виникла Альпійська складчастість із покон віків була під водяним просторам передбачуваного Тетіса, тобто до виникнення Альпійської складчастості Тетіс існував хто зна від якого часу і, можливо з часу виникнення самої планети. Потім раптом дно його здибилось, і виник гірський масив.
Таке міркування не приведе до чого-небудь конкретного і вичерпне зрозумілому. Тут знову впирається питання про незнання самого механізму зародження гірських систем на земній кулі. Якби Зюсу був зрозумілим цей механізм, він ніколи б не дав би такої поживи навіть для сучасних вчених.
Не приховуючи, варто сказати, що Тетіса, як такого окремого океану на планеті не було. Тут стоїть питання про звичайне переміщення водяних мас в виникле заглиблення згідно всіх відомих фізичних законів. Те, що до часу виникнення заглиблення, що передувало виникненню гірських ланцюгів, існував мілководний Світовий океан, цілком справедливим може бути, якщо назвемо його праокеаном, суперечні не підлягає.
Неможливо погодитись ніяк на те, щоб вся маса води, яка вкривала площу сучасних материків, могла вміститися в заглибині, що виникла. Звичайно, не без того, щоб це не відобразилося на загальній глибині праокеану, але малоймовірно, щоб з появою геосинкліналі раптом появилась суша.
Тетісом можна було б назвати геосинкліналь, що виникла, якби її не оточував водний простір. Допущення зробити то можна, але впевненості немає.
Ймовірний Тетіс на той час мав такий же вигляд, як виглядає на сьогодні Маріанська западина на загальному фоні Світового океану, але в співвідносних масштабах до об’єму планети на той час.
Так, в порівнянні з мілководним праокеаном, геосинклінальний прогин гіпотетичного Тетіса був глибоководним. Про це може, крім дослідницьких висновків, підтвердити і сам геологічний вік планети. Адже Альпійська складчастість вважається наймолодшою.
Гондвана і Лавразія. Це ще один бич науки. І не лише бич, а штучно створена нездоланна заслона, крізь яку ніяк неможливо пізнати істину. В кращому випадку - це ложка дьогтю в бочці меду, яка псує всю справу, збиває з толку і ще далі заводить в світ помилок з підбіркою підхожих до цього "фактів" і таких же "логічних" висновків.
Про шельфи так же саме як і про осадко-накопичення в науці поняття ще більш туманне туманного, не дивлячись на чітке словесне викладення, прийняте за істину.
Шельфи мають свою особу сторону в пізнанні геологічного розвитку планети, але нічого майже нічого спільного вони не мають з існуванням гіпотетичного Тетіса. Якщо дещо уточнити, то шельфи молодше того Тетіса.
Докорінно невірна трактовка: "Шельф Гондвани... переходили в континентальні відкладення засушливих озер, в яких накопичувалися пласти солі і гіпсу і т. п." Наявність солі і гіпсу на шельфах вимушує вчених думати, що все це, аж до нафти, принесено із суші. Ну, що ж, поки в силі усталені уявлення, нехай ними користуються. Та є надія, що накопичення фактів хоч і з мало-мальськи осмисленням примусить повернути колесо назад. А поки що ці уявлення лише заважають і ніякої користі не дають, крім шкоди. Чи не так? Так.
Щодо вапняків, то недалеко пішло від попереднього.
Невірна уява про природу шельфів тягне за собою неправильні уяви про процеси геологічного розвитку земної кори. Ніякі Гондвана і Лавразія не приймали участі в горотворенні гірських ланцюгів, які їм приписують.
Щодо абсурдного твердження про переміщення гірських порід і утворення на місці Тетіса величних світових гірських систем: ніякі переміщення не відбувалися. Ні сил, ні матеріалів нізвідки було брати, щоб з одного місця перетаскувати на те місце, де була геосинкліналь, щоб заповнити її. Мало заповнити, але ще й спорудити до небес. Абсурд!
Та перш, ніж конструювати таку постановку питання, варто добре подумати, а де ж взялись до того ті гірські споруди. І на катках вони стояли, чи як?
Всі ці грубі похибки приховані в одному і тому ж, повторимося - в незнані механізму горотворчих процесів.
Глибокі тріщини земної кори, що спостерігаються на дні океанів, прослідковуються і на материках. Нічого тут немає дивного. Це цілком природно. Тільки потрібно говорити в зворотному напрямку: тріщини земної кори континентального типу прослідковуються і на дні океанів. І виникають не через те, що Індії здумалось рухатись в область Північної півкулі, щоб стискати в гармошку Гімалаї. А дехто і всерйоз так вважає.
В області континентальної кори тріщини не виникають і не виникнуть більше, а в океанічній і зараз і в майбутньому іще довго будуть виникати. І що ж, все це через насування блоків материка одного на другого?
Звинувачення Середземного моря в зникненні Тетіса теж безпідставні. Ні, Середземне море не релікт Тетіса. Воно виникало набагато пізніше. На місці передбачуваного Тетіса вже існувала гірська система, коли почався розвиток Середземного моря.
Води праокеану влилися у всі сучасні океани.
А щодо "Все це вмістимо в понятті двох слів" на початку, це... Розширення планети.
