Сила авторитету Ломоносова допомогла втриматися хибній гіпотезі походження нафти до теперішнього часу. За неї хватались багато видатних вчених, надіючись розширити цей напрямок, але чогось істотного вони не досягли та й не зможуть взагалі із неправди зробити правду. Безперспективність ломоносівського напрямку і відступ зі здоровим поглядом на природу речей спонукало других думати по-іншому. Тому і утворилося два крайніх напрямки в вирішені цієї проблеми – органічний і неорганічний.
Безперечно, шанси на виграш мають ті, хто дотримується напрямку неорганічного походження. В цьому і якого-небудь сумніву не може бути. Та на противагу цьому наведемо цитати з робіт переконаного прибічника органічного походження нафти І.І. Нєстєрова (Геолога, вченого, одного з першовідкривачів багатьох нафто-газових родовищ, 01.01.1932-01.02.2019). Його висловлювання подано в «лапках».
Органічне і неорганічне походження нафти – хто правий
«Прибічники неорганічної гіпотези походження нафти пов’язують утворення її з глибинними надрами Землі. Звідти по тріщинах і розломах нафта піднімається наверх і накопичується в осадових породах на глибині 1000-3000 м. Звідси, шукати нафтові родовища потрібно поблизу таких глибинних розколів». Ось головна канва, по якій і варто б вишивати потрібні узори. За загальною оцінкою – це каркас будови іще без щільних стін. А матеріалом для стін повинні слугувати істинні знання фізичних процесів і хімічних реакцій, які протікають в глибинах планети, народжуючи нафту, і не лише нафту.
Противники неорганічної гіпотези посилаються на від’ємний результат в досвіді пошукових робіт. Та наявність чи відсутність глибинних розломів в місцях виявлених родовищ ще нічого не означає, щоб відкинути цими доказами напрямок неорганічного походження.
Щоб зрозуміти цю неузгодженість, слід дивитись на природу не крізь вузьку щілину, що обмежує видимість горизонту, а в загальному планетарному масштабі. Нафта народжується не лише зараз. Вона в супроводі ще з самого початку геологічного розвитку планети. Поки що людина в силі скористатися нафтою тією, яка була створена в дуже віддалені часи життя планети. Вона як би навмисно зберігалася для сьогоднішньої цивілізації. А тому брати ставку на відсутність глибинних розколів там, де виявляється нафта буде нерозумно через нестачу ще багатьох знань.
Шкідливість теорії органічного походження нафти
Ще цікаво звернути увагу на не стільки невірне, скільки шкідливе для науки тлумачення прибічників органічної теорії походження нафти. «Нафтові родовища знаходяться не там, де є глибинні розломи в Землі, а в пластах осадочних гірських порід, при накопиченні яких існували сприятливі умови для захоронення древнього тваринного і рослинного світу. Розколи ж в земній корі не створюють а руйнують родовища».
І не дивлячись на неспроможність та безґрунтовність «теорії» органічного походження нафти все ж існує своя дзвіниця зі своєю ложкою. Якщо повірити в дійсність органічного походження нафти, то зразу виникає в уяві наступна картина. В осадочних породах – в пластах піску – накопилась величезна кількість нафти. І враз під дією тектонічних сил виникає глибинний розлом в кристалічному фундаменті, що і веде до руйнування нафтоносних пластів. Раніше нафта зберігалась в обмеженій коморі і ось тобі привілля. Нафта із пласта ринула в прірву і зникла. Але автору таких думок варто мати на увазі, що справа мається не з старезним коритом, яке не в силі втримати вміщену рідину, а з планетним тілом на етапі еволюційного розвитку. Якщо й виникав глибинний розлом, то він не залишався порожнистим і не заповнювався такою речовиною, щоб нафта займала нижні поверхи. Та взагалі – це лиш пуста уява. В даний час розломи в корі виникають там, де відсутні нафтові горизонти і не виникають там, де вони є. Так що за пропажу нафти нічого хвилюватися. Не бійсь, ні в Прикаспійській низовині, ні в Донецько-Дніпровській западині, вірніше області, не виникали такі розломи, щоб пішли в них наявна в запасі нафта. Та іще одна замітка напрошується. Газ невід’ємний супутник нафти. То за виникнення розлому, там де нафта пішла вниз, газ повинен вирватись наверх. Чи спостерігали де-небудь таке явище? Всі ці вимисли і їм подібні лише гарна підтасовка в захист органічного походження нафти.
Те, що тваринний і рослинний світ вміщує всі ті хімічні елементи, які містяться в нафті, неспростовно. Та це не означає, що для органічного світу потрібні зовсім інші хімічні елементи, які відсутні в неорганічному світі. Прибічникам органічної теорії самі собі заперечують. «Кількість цих з’єднань в гірських породах в розсіяному стані в десятки і сотні разів більше, ніж їх міститься у всіх нафтових родовищах світу». Чи можна це двояко розуміти? Та й взагалі, варто було б їм провести ретельний аналіз різних речовин свіже-вилитої лави вулканічного походження, де вони зможуть найти ті ж органічні з’єднання. Що тепер можна сказати, якщо ми володіємо достовірним поняттям, що речовина ця вийшла на поверхню із глибинних зон Землі, де ні при яких обставинах не могло існувати органічне життя?
«Суперечним і недоказовим залишається лише одне питання: яким чином із розпорошеного стану нафта концентрується в родовищах?». Так, було б ще краще, як би хтось примудрився придумати механізм концентрації із розпорошеного стану нафту. Тоді і ні над чим було голову ламати. Варто було б тільки відшуковувати признаки на планеті, де колись існували та росли.
Трудності прибічників неорганічної гіпотези
Відносно прибічників неорганічного походження нафти. Д.І. Менделєєв був правий. Можливо і в дійсності він передбачив вірну реакцію хімічного процесу, але в нього вкралась груба помилка, яка і викликає сумніви в правильності ідеї. Вода ніколи не проникала і не може проникати з поверхні Землі в ті глибини, де народжується нафта. Навпаки. Вода тільки проникає з глибини на поверхню, збільшуючи постійно свій об’єм на земній кулі. Що ж, це цілком доступно для практичного дослідження.
Нафта народжується не за шаблоном. Її багатоликість сама за себе говорить: різноманітність хімічних реакцій із вихідного матеріалу з загальним механізмом появи в області земної кори.
І хоча прибічники неорганічного походження не знайшли між собою згоди відносно материнської речовини, що слугувала джерелом нафти, це ще не заперечує їх правдивість. Материнським матеріалом тут буде кожний окремо взятий хімічний елемент, що входить до складу нафти, незалежно від того, до якого іншого елемента він приєднувався до утворення нафти. Адже умови земних глибин і з всілякими хімічними реакціями при цьому – це не два по два як догма.
Звичайно, в ідеалі було б виявити вуглеводні з’єднання безпосередньо в надрах Землі. А якщо це взагалі недоступно, то що ж робити? Невже лише безпосередній контакт з глибинними вуглеводними може переконати в неорганічному глибинному походженні нафти? А іншими непрямими шляхами чи не можливо це питання вирішити? Інколи непрямі докази більше цінного та істинного дають ніж навіть прямі!
Щодо мінералів глибинного походження, в яких дуже мало вуглецю і багатих ним осадових порід, сказати можна так: сісти в машину часу і відправитися в віддалене минуле і подивитися як формувалась земна кора сучасних континентів і зокрема осадових порід.
А якщо така незгода і спонукає деяких астрономів думати про космічне походження вуглецю, якого так багато в космосі, то чи не означає це з астрономічної точки зору що в майбутньому весь простір Всесвіту спорожніє бо планетні тіла сконцентрують в собі всю розсіяну масу простору. Зірки, тобто всі сонця згаснуть й залишаться лише холодні планетні тіла. Так же? А де ж прийнятні закони діалектики природи про вічний колообіг матерії?
Загадка почергового розміщення нафтоносних пластів
«І ще одна загадка природи. В нафтодобувних районах земної кулі нафта в родовищах зберігається не в усіх піскових пластах. Частіше всього пласти з нафтою і з водою чергуються між собою…»
Так, це дійсно загадка і недаром рішенням цієї головоломки геологи займаються вже майже півтора сотні років. Простіше всього це могли б пояснити можливо прибічники органічної теорії. Вони б розділили нашарування на періоди врожайні і неврожайні, ось і все пояснення. Як це розуміти? Мовляв, той пласт, в якому сконцентрована нафта, припадав якраз на період бурхливого розвитку органічного життя в водоймі, а пласт де була відсутня нафта – відноситься до якихось змін, що зупиняли розвиток органічного життя. А тому в одному випадку було достатньо вихідного матеріалу для утворення нафти, а в іншому він був відсутній.
Але так як саме поняття про походження нафти є невірним, то й ніщо не допоможе навіть самий вишуканий механізм виникнення родовища.
Між іншим тут належить мати на увазі, що ці напластування ніколи не були на денній поверхні, ні на дні водяного простору. Так що і на механізм звичного поняття утворення осадо-накопичення і нічого надіятися.
Але серйозна постановка питання самими фактами вимагає і такого ж серйозного вирішення.
Які ж думки висовували вчені з приводу цієї загадки? «Вони припускають, що десь поблизу родовища є вертикальний канал в вигляді поєднаних між собою тріщин чи пустотілу. По цьому каналу нафта подається знизу». Ця думка заслуговує уваги. Заслуговує вона тим, що таке положення в дійсності має місце. Але зразу виникає наступна незрозумілість: чому нафта по загальному каналу для всіх піскових пластів не розповсюдилась ними рівномірно? Чому вона, минувши один пласт, просочилася в інший? Чи все тут використано для повного розуміння даного питання? А можливо, тут щось ще не враховано? Можливо і таке.
Думати про те, що могли існувати на шляху руху нафти знизу якісь заслони для одного пласту пісків і вільний вхід в інший – немає сенсу. Ніяких природних заслонів тут не могло бути. А раз так, то нафта повинна була попадати у всі пласти підряд. Але куди ж вона могла діватися з одних пластів тієї ж самої будови, що й інші? Тут можна висловитись імовірно.
Шари глини між шарами пісків можуть бути різної потужності. Степінь пропускної спроможності глиняного шару все ж залежить від його щільності і самої товщини. Тектонічні рухи, що створили умови виникнення вертикального каналу крізь напластування, не могли залишитися непомітними для пластів в загальному масштабі. Тріщина могла виникати не лише на границі між синкліналлю і антикліналлю, але й при вершині пласта антикліналі.
Тепер слідує мати на увазі фізичні властивості нафти, особливо її текучість та плюс геологічні часи. Порушена цілісність склепіння пласта глини вже не в силах втримувати накопичену кількість нафти: вона вся повинна просочитися в верхні шари згідно своєї питомої ваги. Ну, а якщо тріщина не настільки вузька і тісна, то цілком можливий процес переміщення рідини за своєю питомою вагою: вода іде вниз, а її місце займає нафта, а ще вище – газ. Додатковим підтвердженням цього варіанту може бути фактична схема розміщення в природі шарів глини, коли верхній шар є меншої товщини за нижній. Та підтвердити це зможе лише практик.
Більш щільні і непорушені пласти глини вже цілком могли втримувати накопичену кількість нафти, що поступила знизу крізь розлом не в один, а в декілька зразу пластів. Адже часу для навіть дуже повільної міграції в піску все ж вистачало. А щодо чергування пластів з водою і з нафтою, мабуть, вже сказано в достатній ясності. Ну, а вода (наперекір сталим уявленням) все ж так як і нафта, надходить на поверхню планети з тих же самих глибинних надр Землі. Якби стало питання про походження води, то було б набагато легше з переконанням закоренілих: фактичного матеріалу хоч відбавляй.
Слідом за цим потребує вирішення і таке питання: чому один і той же пласт піску містить нафту в одній антикліналі і бідний нею в другій сусідній антикліналі?
Пласт піску і глини зароджувалися в горизонтальному положенні. І якби цей матеріал містив в собі продукт для утворення нафти, то при деформації пластів, нафта, що утворилася, була б рівномірно розподілена в області куполоподібних вигинів – в «пастках» кожної антикліналі. А раз такого не підмічено, то це повинно бути лише так, як вже розбиралось.
Неправильними будуть малюнки (які трапляються) на цю тему, де канал виходу нафти із глибини зображено точно посередині синкліналі (що знаходиться між антикліналями з нафтою і без неї). Адже в таких випадках нафта повинна була б поступати і ліву і в праву антикліналі. Канал виходу – тріщина має бути зміщена в ту сторону антикліналі, де виявлено поклади нафти.
Розгляд таких питань мимоволі спонукає до додаткового переконання в неорганічному походженні нафти.
Якби нафта була органічного походження, то не стояло б на шляху це загадкове питання про вибір антикліналей для (накопичення нафти) утворення родовищ. Якби, припустимо, пласт піску та глини був колись дном водного простору, де кипіло органічне життя, то стало бути, воно було розповсюджено скрізь. А тому і накопичення нафти було б рівномірним. А то що виходить? В одному кінці світу осідали відмерлі організми, а в іншому вони були відсутні? Те ж саме можна сказати і про теорії мікронафти. Така повинна була бути рівномірно розподілена у всіх пластах, а при вижиманні із пластів глини в пласти піску не пустували б будь які антикліналі.
Ще одна гіпотеза про народження нафти
Дивно, що в прибічників гіпотези мікронафти залишилося невирішеним лише одне питання: як мікронафта потрапляє в підземну пастку і утворює родовище? І все? А саме походження мікронафти вирішене? Із органічної речовини? Дуже ціно і корисно, що геологи навчилися відшуковувати поклади за наявністю в породах мікронафти. Та це ще не значить, що вони стоять на правильному шляху пізнання істини походження нафти. Чи мало буває так, що про один і то й же факт можна говорити як завгодно і часом що завгодно. Мікронафта, так само як і нафта неорганічного походження. І ніякої переконливості в прийнятій гіпотезі не існує. Цілком природною буде відповідь, якщо сказати, що із мікронафти ніколи не утворювались поклади.
«Як шукати конкретні поклади нафти?». На це запитання можна буде дати хоч приблизну відповідь лише в тому випадку, коли буде достатньо вивчено внутрішню будову нафтоносних районів і обдумано механізм їх формування, а не по гіпотезах. На мінерали-супутники надія не передбачається, як в алмаза. Крім ясної картини внутрішньої будови районів, що нас цікавлять, не передбачується, крім виявлення мікро-газових витоків. І ось цьому пошуковому методові не вділяють навіть маленької уваги. На такі речі звертається увага, коли задумуєшся про наявність газових накопичень на дні ставків. Імовірно, що крім загально-прийнятого уявлення про газові виділення – метан – шляхом розкладання органічних останків, повинно бути просочування його на поверхню крізь всю товщу осадових порід. Мулиста маса на дні водяного простору досить щільний матеріал, щоб втримувати повільно накопичений метан. А чому б не перевірити газовий витік на суходолі? Нехай він буде під сумнівом в водоймищах, бо в дійсності там відбувається реакції гниття, а як же бути з газовим витоком на суші? Сучасна хімія в цьому відношенні може допомогти. Та знову ж переконані будуть шукати ноту на свій лад.
Щодо непостійності земної кулі помилки немає, але і правди тільки наполовину. Належало б всім дослідникам нагадати одну істину: земна куля лише збільшується в своїх розмірах, але ніколи вона не зменшувався. Збільшення-зменшення земної кулі – це попросту тарабарщина придатна для «пояснення» про регресію і трансгресію світу. Коли мати на увазі загально-планетні масштаби до-четвертинного і його початок ніяких ні наступів ні відступів моря не було. До періоду розходження материків під світовим океаном – Тетісом – лежали всі сучасні материки. І в дійсності в його водах утворювались осадко-накопичення (сучасна денна поверхня), та не за таким механізмом, як прийнято вважати.
Авторам механізму зародження нафти та газу із органічних залишків в відповідних умовах під осадовими пластами (так гарно не однократно описаного), варто задати лише одне запитання: чому ці пласти зібрані в гармошку з однаковою товщиною в області синкліналі і антикліналі? Адже ж пласти, народжені в водному середовищі повинні залягати в горизонтальному положенні з концентрацією, тобто зі збільшенням товщі в занижених місцях і з її зменшенням в підвищених місцях.
То нафта, все ж таки, якого походження
Які ж після всіх цих роздумів можна зробити висновки.
Висновок один: в науці все ще царить темний ліс серед полуночі. І немає нічого дивного, можливо, цьому так і має бути на сучасному етапі розвитку цивілізації. Ще багато і багато непізнане, не дивлячись на накопичений фактичний матеріал в достатку.
Невже людство ще до цих пір не в силі зрозуміти признака істини? Признак істини як і сама істина, подібно полірованій поверхні грані алмаза, за яку ніколи нічим зачепитися. Але якщо ми робимо якісь припущення, надіючись пізнати істину того чи іншого загадкового явища, то навіть самий початковий всебічний перегляд його вже приводить до висновку, чи варто над цим трудитися чи ні.
Яка ж сама картина в пошуках істини про походження нафти.
Постановка самокритичних запитань самих елементарних понять реальності вже повинна сказати всі «да» чи «ні». Кожний вдумливий згідно статистичних даних може уявити собі, яка кількість нафти видобувається щорічно в світовому масштабі. І це лише за один рік! А з яких пір її почали добувати? А скільки її ще в глибинних надрах в покладах і в розсіяному виді? Невже це перше і саме головне не викликає сумніву щодо її органічного походження? Та й в даний час розвинений як ніколи і тваринний і рослинний світ. Так чому ж ніде і ні в одному місці на земній кулі не виявляються сліди зародження нафти в найбільш близьких горизонтах і безпосередньо в тих, де відкладаються передбачувані вихідні матеріали? Чому немає ознак нафти в мулі, в вапняках, як найбільш можливо бути багатих вихідним матеріалом. Чому її немає на дні сучасних океанів? Чому нафта виявляється в області континентальних морів і в області шельфів? Адже вже ясно доведено, що шельфи не були сушею. А раз не були сушею, то значить там і не мешкав органічний світ типу тварин, найбільш багатих передбачуваним вихідним матеріалом.
Співставлення самої кількості нафти на планеті з кількістю можливого матеріалу органічного світу – це перша задирка-тормоз, котра зупиняє рух вибраного напрямку.
В цій і подібних їй гіпотезах протиріч в стократ більше ніж доказів. І яких «доказів»?
Стрункість логічних висновків інколи так чарівно зваблює, що навіть розум не в силах виявити так зразу. Логіка і та інколи стає оманливою. Та вона права по-своєму: їй потрібні факти і вміла їх розстановка, а зв’язати вона вже зуміє. А де ж оцінка самих фактів? Чи всі вони придатні, зібрані всліпу? І ось виходить: як питання задаєш, так відповідь і отримуєш.
Деякі вчені висловлюють думку, що нафта неорганічного походження. Але довести, побудувати струнку аргументацію вони ще більш безсилі, ніж прибічники органіки. Мало того висловити думку, що нафта неорганічного походження, хоч і є деякі захисні сторони. Та довести до повного розуміння – основи переконливого, недостатнього більше ніж достатнього. А це недостатнє, як видно, входить до того числа таємничого, над яким трудиться людство з дня його виникнення.
Для пояснення неорганічного походження висовується багато умов. І всі вони відносяться до тих глибинних нетрів, куди людина не в силі проникнути практично, щоб дійсно, як то кажуть, на дотик пізнати невідоме.
А нафта, все таки, неорганічного походження.
Ваше бачення цього питання зазначте на сторінці
https://www.facebook.com/profile.php?id=100077922214270
