Вже пройшли часи, коли категорично стверджувалося, що родовища нафти зосереджені лише в материковій земній корі і лише в басейнах акумуляції осадових порід. Тому в переважній більшості нафтоносними областями вважалися передгірські прогини, іноді міжгірні западини.  Та крига скресла. Першим пішов шельф. На черзі – океан. Та дана накопичена тематична інформація являється неоцінимим матеріалом для теоретичних досліджень по виявленню дійсного походження нафти.

В супереч попередніх поглядів можна сказати, що нафта є навіть в області Волино-Подільської плити. Та от поки-що науковий світ не бажає такого розуміння і тим більше її тут розшуковувати. Звичайно, що легше іти по шляху меншого опору. А тут опір чималий. Адже ж легше свердлити в м’яких породах чим в твердих. Пробурити гранітний шар не так то й легко. Але хіба необхідно бурити тільки гранітний? Його можна обминути, та чомусь цього не роблять. 

Не чітке розуміння походження нафти

Розташування нафтовмісних областей в поєднанні з питанням або вірніше з даними про будову земної кори приводить впритул до вирішення проблеми її походження. Саме поняття, що переважна більшість нафтоносних областей – це передгірські прогини, іноді між-гірські западини, дає конкретний напрямок до розуміння про істинне походження нафти. Але так як в світовій науці ще не вироблено твердих уявлень про формування земної кори та її складових частин – в даному разі – передгірських прогинів і між-гірських западин, то і незрозумілим залишається питання походження нафти, бо розуміння останнього в основному залежить від першого.

На платформах родовища нафти зосереджені лише там, де є місця виповнені осадовими породами. Родовища нафти залягають серед пористих і рихлих осадочних порід. В густих кам’яних породах вона відсутня. Співставлення і цих двох понять ще раз доповнює суть змісту походження нафти.

Продовженням зачепленого питання являється ще й наступне: необхідною умовою утворення нафтових родовищ є наявність «пастки» – складки або взагалі перегину верств, у склепінні якого затримується нафта. То перш чим приступати до вирішення проблемного питання про походження нафти, необхідно було б зрозуміти механізм формування таких «пасток». В науці про них теж не існує чітких уявлень.

І не зважаючи на цілий ряд нерозкритих факторів, які являють собою першооснову істинного розуміння природи нафти, людина обминає їх і намагається обхідним шляхом проникнути в таємницю. А такий підхід і породжує цілий ряд неправильних уявлень, зміст яких оголюється і розбивається в тріски при першій постановці найелементарнішого запитання.

Нестатком в науковій практиці являється нечітке розуміння органічної і неорганічної природи. В науці склалася така думка, що до органічної природи належить все те, що створено живою природою. Іншої якоїсь видозміни органічного світу не може бути. Поряд з цим між органічною і неорганічною природою проводиться чітка межа й розділяє на два самостійних і незалежних одне від одного поняття. Запитання, хіба не залежить органічний світ від неорганічного? То чому б з цього не починати підхід до розуміння органічної природи? Органічна природа виникає тільки на базі неорганічної. А тому при такій постановці питання можна чекати багато дечого такого, що не вкладається в нашому розумінні згідно усталених уявлень.

Хоча походження нафти і вважається однією з найбільших геологічних загадок, імовірніше було б сказати, що навпаки. Походження нафти навіть при першому погляді не справляє враження чогось такого таємничого, тоді як існують ще більш потаємні загадки хоч би в тій же самій геології.

На даний час в науці сформувалося дві думки про походження нафти: про органічне і неорганічне походження. Звичайно, правильною буде остання думка.

Один з основоположників вчення про нафту І.М. Губкін правильно підмітив, що правильне розв’язання проблеми утворення нафти може дати справжнє уявлення про процеси, що відбуваються в земній корі, в результаті яких виникла нафта як мінеральне тіло, і про самий механізм утворення її покладів. І в дійсності, користуючись вірним поняттям про неорганічне походження нафти, лабораторними методами можна було б натрапити на слід, як вона утворюється в лабораторії природи. Мало того, розв’язання одного проблемного питання дало б поштовх до розв’язання й інших.

Хибність поняття в одному породжує помилковість в наступному

Уявлення М. Ломоносова про нафту були помилковими і безпідставними. І якщо в сучасному природознавстві багато вчених стоїть за органічну її природу, то і їх уявлення будуть в корені неправильними. Це просто сліпе наслідування без самокритичного аналізу.

"Гіпотеза органічного походження нафти ґрунтується на факті важливого значення органічної речовини в утворенні осадочних порід, що включають велику масу мертвої органіки в процесі осадко-нагромадження".

Чи заслуговує дана гіпотеза хоч якої-небудь уваги? Ні, не заслуговує. Не заслуговує тому, що вона в корені не права. Хіба органічні речовини посідають важливе значення в утворенні осадочних порід? Ніколи в світі. Якщо органічний світ і має відношення в утворенні осадочних порід, то хіба його можна прирівнювати до загально-планетних масштабів? Так це ж порівняно тонюсінька плівка земної поверхні, а не багато-кілометрова товща осадових порід, під якими знаходиться нафта. Щоб осмислити це, тут просто не вистачає логічного міркування.

Основною причиною породження даної гіпотези – це відсутність поняття про природу осадових порід. Якби в науці було відомо про дійсне походження осадочних порід, то, по-перше, вони не називалися б осадочними породами, а, по-друге, не виникали б подібні гіпотези.

Те, що органіка рослинного і тваринного походження становить значну частину осадків за вагою (в середньому 2,5% у сучасних та 1,5% в давніх осадочних породах) не заперечується. Досліджуючи жильні виходи піску з-під товщі глини можна знайти уламки кісток тварин. Однак це не може давати якогось поводу думати, що з них утворилася нафта. І ніколи не варто погоджуватись з таким твердженням. «У складі літосфери нагромаджуються, як правило, не маси організмів, а продукти їх розпаду». Якщо органічна природа являє собою похідну із неорганічної, то кінцевий продукт і буде неорганічним. Ну, на основі чого можна приймати за достовірне, що білкові з’єднання, як основа органіки, можуть існувати безмежно в часі поза життєдіяльністю організму? З чого було утворено органічні сполуки в час життєдіяльності, в те вони перейшли після його припинення.

А нафта – це досить складна хімічна сполука, щоби її можна було назвати залишком продукту органіки. І нехай би скільки завгодно таких продуктів розпаду органічного світу не накопичувалося на поверхні планети, вони ніколи не в змозі потрапити на багатокілометрову глибину крізь щільні наверстування різних гірських порід. Думати так – це абсурд. Немислимо навіть припускати, щоби молекули – продукти розпаду добровільно проникали крізь густі пласти порід на глибину декількох кілометрів, там скупчувались, а звідти під величезним тиском по щілині виривалися на поверхню. Яка ж тоді сила вдавлювала ці продукти на таку глибочінь? Ні, це не розумна думка. А тим більше, сам факт конструкції «пасток» говорить ще раз про те, що міграція нафти відбувалася звідкись то ще з більших глибин.

Нічого й рікам приписувати причетність в утворенні нафти. Те, що вони зносять з поверхні континентів чималу кількість органічної речовини ніхто не заперечує. Але ніколи з цієї речовини та продуктів її розпаду не утворювалась і не утворюється нафта. Якби таке явище і в дійсності мало місце в природі, то поклади нафти були б зосереджені не в гірській місцевості, де зовсім мало рік або вони не значущі, а біля гирла великих рік в області морів і океанів. Знайдено там поклади?

Робити спробу підпрягати ще й гумусові сполуки, це свого роду теж безсилля, так як природа гумусових сполук не розкрита, так же само, як і про нафту.

Підземні води і нафта – це ще одна глиняна підпорка, хоч підрахунки і підтримують її.

Якщо дотримуватися таких поглядів, то тектонічних рухів теж не слід чіпати, бо як видно про них існує ще занадто слабеньке уявлення. Адже, як можна уявити зазначені «наукові» висновки. «Тектонічні рухи в басейнах акумуляції поступово заглиблюють збагачені органічною речовиною осадочні породи в умови підвищеної температури і тиску». Мабуть важко, але комусь то вдається?

Усюдисуща нафта

Цікаво розглянути деякі характерні особливості нафти, зазначені в науковій літературі. Будемо брати їх в «лапки».
«1. Нафта зустрічається майже завжди в осадочних породах морського походження, але може знаходитися і в континентальних відкладах.
2. Нафта залягає в породах за віком від докембрію до антропогену».

Поверхню сучасних материків складає переважна більшість відкладів морського походження тому, що в свій час дані місця були водними просторами. Розвиток і становлення земної кори (континентальної) так же само відбувався, як і відбувається тепер океанічної. Тектонічні прояви і порушення її цілісності створювало умови осадко-накопичення, але тільки не в наслідок ерозії та вивітрювання гірських масивів, яких в той час ще не існувало на денній поверхні. Одночасно з виникненням осадочної товщі проходило і накопичення там нафти. Тому і не дивно, що нафта зустрічається в породах за віком від докембрію. Однак, важко уявити, які породи відносяться до континентальних відкладів. Можливо, це ті нашарування, які виникли внаслідок лавових виливів та вулканічного виверження. Якщо така думка вірна, то якихось особливостей в походженні і того і другого немає, окрім відмінності умов в яких вони формувалися свого часу.

Саме поняття про докембрійський період при здоровому розсуду повинно похитнути стійкість гіпотези органічного походження нафти. Хіба міг тоді існувати органічний світ, щоб продукти його розкладу створили такі величезні запаси нафти? Не будучи компетентним в нафтовій промисловості, можна впевнено сказати, що нафта більше залягає в породах докембрійських ніж в четвертинних. Поклади, які зустрічаються в четвертинних відкладах, не на місці утворені, а мігрували з глибших нашарувань. І ніколи не буде згоди з таким трактуванням, що «нафта мігрувала у дані поклади з якоїсь зовнішньої нафто-виробної зони». Зовнішніх нафто-виробних зон на планеті Земля не існує і не існувало будь-коли. Нафта – це є повністю сформований мінерал, напрям руху якого спрямований тільки до поверхні планети, а не навпаки.

«На основі гіпотези органічного походження були виявлені всі найголовніші родовища нафти. Ця гіпотеза і досі є керівною при пошуках нафти».

Чи не це саме утверджує її «правдоподібність»? Звичайно, тут сказати щось проти немає підстав. Яке уявлення про походження осадочних порід, що вміщують поклади нафти, таке ж саме уявлення породжує про походження нафти. Одне другого настільки обумовлює, що й лезо бритви не ввіткнеш, а не то щоб вбити клин для розколу. І от виходить, хоч і неправильно, зате корисно. А якби виявити дійсний стан походження нафти та взяти таке поняття на озброєння геологорозвідувальних робіт, то було б ще корисніше: нафту почали б виявляти там, де і ознак на неї немає на поверхні земної кори. Нафта є всюди, та тільки не в однаковій мірі вона доступна для людини. В одних місцях вона підходить ближче до поверхні, в других вона накопичується в багато більшій кількості, але у важкодоступних покладах.

Геніальне передбачення Д.І. Менделєєва

«У 1877р. Д.І. Менделєєв розробив гіпотезу неорганічного походження нафти. Він вважав, що утворення її відбувалося в Землі на великій глибині в результаті реакції карбіду заліза з водою, яка просочується з поверхні. Розвинута вченим ідея нафто-утворення не підтвердилася геологічними даними».

Одна з найцінніших ідей зародилася вважайте півтора сотні років тому назад! І на диво не дістала належного розвитку. Чому питається? Які ж потрібні геологічні дані? Може те, що геологи не спроможні були проникнути на ту глибину Землі, де відбувається нафто-утворення? Якщо це найголовніша причина, то слід зауважити, що геологам ніколи не вдасться туди проникнути, навіть при найдосконаліших технічних засобах, якщо в цій справі не виручить мислення.

Д.І. Менделєєв подав дуже вірну ідею. Важко сказати щодо вірності реакції нафто-утворення, це компетенція хіміків. Лише одним помилковим поглядом Менделєєва можна вважати його уявлення про просочування води з поверхні планети. Вода в готовому вигляді не просочується в глибини планети. Вона зароджується в глибинах Землі і шлях її лежить лише до поверхні. Питання природи води в науці теж не розв’язано, хоч і утвердилося чимало «понять» про її походження.

Якщо реакція нафто-утворення, підказана Менделєєвим відповідає дійсності, то чого більше треба? Все дано в готовому виді. Адже всередині планети стільки мається заліза? Там же і зароджується вода. Там же протікає цілий ряд невідомих нам реакцій, спроможних на створення всіх відомих нам мінералів і хімічних сполук. То чому ми не можемо припустити про правдоподібність даної ідеї і практично перевірити?

Інколи в мотлоху марних ідей можна відшукати багату цінність. Взяти б хоча за приклад виявлення в метеоритах складних вуглеводнів – ароматичних сполук, нафтенових кислот. («Подібні сполуки одержали також експериментальним шляхом в умовах високого тиску і температури»). То чому б цього не осмислити, щоб розвинути доступне поняття про нафту?

Глибинне зародження нафти

«Варіанти гіпотези неорганічного походження нафти пов’язує її утворення речовиною мантії. За одним з цих варіантів нафта піднялася на земну поверхню з підкорових зон по глибинних розломах. Міграція нафти, газу і води відбувалася одночасно, під високим тиском у всіх тектонічних зонах – на межі геосинкліналей та платформ, у геосинкліналях, на платформах і навіть щитах». Сказано так, що й добавити нічого. А от продовження думки вже не відповідає дійсності: «Великі запаси нафти ніби вилились на поверхню і безслідно зникли. Залишилися невеликі скупчення її в «пастках» у при-поверхневих зонах земної кори».

На даний час накопичення нафти теж проходить, але проходить  уже не в тих зонах, де раніше. Старі місця, звісно, вичерпуються (хоч інколи буває поповнення). Нові – перспективні самі про себе говорять. Треті місця поки-що залишаються незайманими.

Тут дещо відповідає дійсності, а дещо ні. Цінним являється поняття про розломи, як місце накопичення. З цього і слід починати дослідження.

Те, що нафта продукт мантії, не підлягає заперечуванні. Однак, мабуть не варто погоджуватись, що б нафта була в готовому вигляді ще в час формування планетного тіла. На таке не знаходиться будь-яких підтверджень, а заперечень скільки завгодно.

Можливо метаморфогенна концепція і відповідає дійсності, але не за існуючим уявленням про суть самого метаморфізму. Це ще одна із хибних сторін науки. Відсутній як такий і процес гранітизації.

А нафта – це геохімічна зміна первісних пірогенних продуктів мантії, а не зогнилі залишки органічного світу на поверхні планети.

Далекий шлях нафти з глибини планети

Високий температурний стан підкорових мас (до 500º С) не має підстав виступати проти припущення неорганічного походження нафти. Тут уже не слід приймати до уваги спостереження та лабораторні досліди на поверхні планети й прирівнювати таке до умов на границі Мохоровичича. Не обов’язково уявляти собі міграцію рідкої нафти з глибин. Важливість полягає не в стані, а в самому хімічному складі. Міграція нафтопродуктів може проходити (і проходить так) в газоподібному стані до самого місця скупчення. Адже факт, що було виявлено температуру покладів нафти до 150º С. Проте нафта все-таки зберіглася нафтою. А що б було з нею, якби вона перебувала на поверхні? В середовищі кам’яних порід під величезним тиском там її нікуди випаровуватися і нікуди зникати. А тому на нагрівання підкорових мас і нічого звертати уваги. Якщо в це питання ще глибше проникнути, то стан нагрітої підкорової маси якраз і сприяє міграції нафти у при-поверхневі пласти земної кори.

Обов’язкова наявність тріщини для міграції з глибини планети

 «З глибиною тиск в Землі сильно збільшується і механічно створених порожнин там не може бути». Здавалося б цілком логічне і справедливо. Але всупереч такої логіки можна з впевненістю сказати про наявність великої кількості розломів на значній глибині – глибше залягання нафти, що створює умови її проникнення до поверхні. В дуже багатьох нерозв’язаних питаннях не враховується один з найважливіших факторів-пояснень – це розширення Землі.

Про існування розломів навіть і глибинних дуже багато мови ведеться, проте ніхто і словом не закине, чому вони утворилися, які причини їх породили. Скрізь підмінюється туманним поняттям «тектонічні рухи». Якраз цей неймовірний процес розширення і породив незчисленну кількість розломів під осадовими породами про існування яких нам майже нічого не відомо. І от ми дивуємося, як може проникати нафта, коли за нашим уявленням земна кора, тобто її товща повинна бути суцільною, а тим більше на великих глибинах. На великих глибинах не може бути тріщини тільки в рихлих породах. А в твердих і кристалічних їх скільки завгодно. Частина з них заповнена інтрузивними тілами, частина засипана обвалом осадочних порід верхніх ярусів, а частина так і залишилася незаповненими окрім газових скупчень та води.

Тріщини, утворенні завдяки розтягнення кори, мають свою глибинну межу. Вони сягають, наприклад в кристалічному фундаменті, до тієї глибини, доки кристалічна порода не переходить в еластичний стан. Під величезним тиском такі тріщини змикаються. Тут уже міграція з глибин перекривається самими породами.

Якщо охватити одним поглядом наявність усіх тріщин в земній корі, то їх незчислена кількість і така ж сама різноманітність заглиблення.

Ось і сам характер заглиблень і визначає місце накопичення родовищ нафти. Чому на щитах лише зрідка де-не-де прояви нафтоносності? Чому нафта зосереджена в основному в прогинах земної кори? Дати відповіді на поставленні запитання – це значить зрозуміти весь механізм появи нафти в при-поверхових нашаруваннях осадочних порід.

Поверхневі розломи виявляють лише на площі сколювання, по яких перетікання будь-якої рідини неможливе. Дійсно, навіть недовгочасне просочування рідини в скорім часі закупорює свій прохід. Справа інша, коли просочування проходить крізь пористість осадових порід. Однак на цьому не повинна бути нездоланна перешкода в пізнанні суті міграцій рідин з більших глибин крізь більш густіші кам’яні породи. «Проте проникнення вуглеводнів через базальтовий і гранітний шари Землі нічим не може бути підтвердженим». Чи можна таку думку вважати достовірною? Ні, не можна. І крізь гранітний і крізь базальтовий шари Землі вуглеводні в газоподібному стані проникають. То чим же тоді все таки можна пояснити таке проникнення?

Вуглеводні все таки можуть проникати через тверді породи

Якби земна кора являла собою замкнену шкаралупу незмінну у вічному своєму існуванні, то висловлена думка зайняла б належне місце по-праву. Але ж земна кора – це шкаралупа, яка мільйони раз розколювалася, руйнувалася і стільки ж раз латалася. Ніякої суцільної суцільності в ній немає.

Повернемось знов до розломів. Крім мілких і неглибоких при сучасних технічних засобах виявлено і глибокі розломи, тобто такі, які пронизують не тільки товщу земної кори, а й глибоко входять в область верхньої мантії. Де можуть утворюватися розломи? Вони можливі там, де речовина набрала властивостей твердого фізичного тіла. Про причини виникнення таких уже сказано.

Але на великих глибинах уже не мислиме пустування розломів. І ось це вже можна вважати початком шляху вуглеводних до поверхні. Залишилося лише забезпечити їм логістику. Хто в змозі це зробити – використайте факти, скористайтеся логікою – і питання вирішене. Залишилося згадати ще океан, там теж існує безмежне море з нафти…

Своє бачення вирішення проблеми зазначте на сторінці
https://www.facebook.com/profile.php?id=100077922214270