Нафта не настільки загадкова і таємнича мінеральна речовина, скільки її роблять такою. Загадковість тут полягає в самих хімічних елементах, які при різних умовах можуть створювати не шаблонні, а різноманітні структурні будови. Але крім умов в цьому важливу роль в різноманітті грає ще й середовище, яке накладає свій помітний відбиток впливу. Однак і ще не в цьому полягає сутність пізнання нафти. Головне те, що про нафту – про її походження не мається твердих істинних понять, на яких могла б сконцентрувати свою увагу наукова думка. А це має дуже велике значення в пізнанні істини.
Розглянемо дещо із теперішнього бачення даної проблеми, зазначивши це в «лапки». Пройдемо в пізнавальному порядку, від простішого до складнішого і поближче до найбільш визнаних гіпотез. До того ж, остаточний висновок – за читачем, за вдумливим читачем.
«Коли подумки розсікти поверхню Землі в нафтоносному районі, то побачимо численне чергування шарів піску, глини, вапняку та інших порід осадового походження». Найцінніший фактичний матеріал, здобутий за допомогою сучасних технологічних засобів. Чи варто ще щось краще мати? Ні. Це достатньо для розсудливого осмислення, бо це являє собою сторінку запису історії Землі. Всю цю шаруватість в науці прийнято називати породами осадового походження. Та якщо прийнято вважати, то це іще не означає істинне розуміння.
Такий розділ науки, як літологія, взагалі знаходиться в похмурому і туманному стані в кінцевому тупику згідно прийнятих уявлень. Про рух вперед за такої постановки питання і мови бути не може, не дивлячись на зусилля багаточисельної армії вчених світу. Пісок, глина, вапняк та інші подібні до них породи настільки дволикі і оманливі, що навіть уявити собі важко. Своєю властивістю вони замаскували всю істину свого походження і акуратно підвели до помилкових уявлень про механізм їх утворення і разом з тим і самого походження.
«Всі ці породи накопичувалися на протязі мільйонів років в видних річкових і морських умовах». В дійсності таке має місце щодо середовища особливо і за часом хоча і перебільшено. Перш ніж розбиратися в наслідках, спочатку варто вдумливо зрозуміти механізм дії природної лабораторії і не уявляти собі її вже такою простою, як думається. Ми можемо бачити один і той же матеріал (мається на увазі порода осадового походження) в різних місцях і по-різному сформованим. І саме походження, незалежно від форм залягання таких порід, тотожне для всіх і скрізь. І ось це, саме найголовніше, настільки спотворено, що ніяк не узгоджується з дійсністю.
«В основі осадової товщі знаходиться поверхня фундаменту, складеного із гранітів та інших магматичних порід». Коли б було зрозумілим походження осадових порід та механізм їх виникнення на поверхні нашої (та й не лише нашої) планети, стало б зрозумілим, чому осадові породи, що знаходяться на кристалічному фундаменті зім’яті в складки на незім’ятому фундаменті. І чому зім’ятість перекрита рівними, що майже горизонтально спокійно залягають шарами тих же порід, чому зменшується потужність фундаменту зі збільшенням товщі осадових порід.
«Колись, ще в до-геологічний етап розвитку нашої планети, осадових порід не було». Частково тут сказано вірно. Але це було на перших початках формування планетного тіла. Незрозуміло одне, як вчені розуміють до-геологічний етап розвитку нашої планети? Геологічний етап розвитку супутній до планети з першого моменту появи твердої речовини, яку ми називаємо гірськими породами. А раз так, то разом з такими виникали і породи, названі осадочними.
«На місці сучасних рівнин були гори». А ось це докорінно невірно. І вже цього твердо дотримуватися, значить зовсім не володіти елементарним мисленням. Спитати б, сліди коренів зниклих гір знаходяться на рівнинах? Але можливо, це всього лише делікатна підтасовка узгодженості в загальноприйнятих уявленнях. Але якщо зробити крок назад і відійти в сторону, глянути іншим поглядом, то відразу руйнується «стале» уявлення, виникає нова, зовсім інша картина. Те що здається, так легко обходиться, що краще і бути не може. Раз таке уявлення про осадові породи, то воно тягне за собою подібну логіку. Те, що екзогенні сили не без наслідків на поверхні планети, не може бути визначальним в розкритті істини походження порід, названих осадочними.
Може бути, в кого-небудь та й виникне думка, що знаходились гори колись і на кристалічному фундаменті, а потім зруйнувалися, утворивши осадові породи, та це буде ще гірше. Такі думки зустрічались. Спитати б тлумача, чи зміг би він пояснити механізм такого перетворення? Ніколи. І якщо під дією екзогенних сил руйнуються сучасні гірські споруди, то ніяк вони не створюють біля свого підніжжя нашарувань глини і піску, та ще й великої багато-метрової потужності. Зовнішнє руйнування йде за принципом: що в магазині, те й на вітрині. В нашаруваннях ми бачимо зовсім іншу картину і ніяк не порівняну з фактами, а не придуману поняттями. Тобто, зовсім не варто так думати.
Далі "Таємниці народження нафти"
