Дивний вигляд має трактовка, складена науковими мужами. "…Первісним матеріалом для утворення гірських порід були продукти вулканічного виверження – попіл, шлак, лава. Перевідкладенні водою, льодом або вітром, вони складали наверстування первісної осадочної товщі". Як осмислити оці зібрані слова в двох реченнях? Не варто, мабуть, підбирати слова для характеристики їх змісту. Тим більш, що така наукове обгрунтування не вперше. Та якщо навіть виходити із такого «пояснення», то хіба гірські споруди складаються із попелу, шлаку? Матеріальний склад гірських порід то інший…
Первісний матеріал гірських порід залишився незмінним
Якщо детально проаналізувати, дотримуючись можливостей дійсності, то механізм горотворчого процесу буде виглядити так: тектонічні рухи всередині планети призводять до вулканічного виверження, продуктом якого є попіл, шлак, лава. Вивержені види речовини по своїй природі являються текучими, тобто такими, що не нагромаджуються на обмеженій площі. Нехай шлак, хто його знає, яким він був і що собою являв, міг навіть накопичитися у вигляді гірської породи. Але попіл і лава аж ніяк не могли нагромадитися на мінімальній площі з максимальною висотою. В усякому разі таке виверження могло мати вигляд плато з порівняно рівною поверхнею, але не з вершиною. То хіба таке можна назвати гірською спорудою. Первісний матеріал будь-якої гірської споруди на виду. З якого матеріалу дана споруда почала формуватися, такий залишився і понині.
Як бачимо, в такому зовсім непримітному реченні сформульовано досить таки невірне уявлення і при чім спокусливе. Багато хто може стати прихильником такої думки: адже цього то ніхто не бачив, а хто доведе, що не так? Що являв собою той первісний матеріал, з якого формувались не споруди, а речовина для споруд, ніхто поки що не знає. Можливо сучасна речовина гірської споруди і була такою ж самою до формування самої споруди та тільки в іншому стані, в іншому розташуванні, але ні в якому разі не попіл і не шлак. Бо попіл і шлак ніколи не зможуть самі по собі перейти в тверду, густу кам’яну породу. А може, дана речовина до горотворчого процесу перебувала в якомусь невідомому для нас фазовому стані. Але знову ж таки не у вигляді попелу чи шлаку. Питання горотворення і понині залишається загадкою для науки, хоч створено чимало гіпотез та різних припущень. Якби навіть і мало місце пере-відкладення такого попелу та шлаку, то вони залишились би такими і до цього часу. Виявлено хоч де-небудь на величезних рівнинах наверстування попелу чи шлаку?
Питання літології так же само не з’ясоване як слід і являє собою таку ж загадковість, як і горотворчий процес. Хоч і вкоренилося досить таки чітке уявлення про утворення осадочних порід, але дуже легко таке уявлення розвіяти, якщо поставити лише декілька запитань по суті самих наверстувань.
Роль тектонічних рухів в горотворчих процесах
А от щодо тектоніки, то вона впізнана непогано, та тільки зайве їй приписують. Наприклад. «Тектонічні підняття та опускання зумовлюють круговорот мінеральної речовини в тектоносфері, повну періодичну зміну її якісного складу». Хіба коливні рухи та їх механічні наслідки можуть призводити до того, щоби речовина денної поверхні потрапляла на глибину в декілька кілометрів на площі в сотні і тисячі квадратних кілометрів? Як же зрозуміти повну періодичну зміну її якісного складу? Хіба граніт після якогось одного землетрусу може перетворитися в якусь іншу зовсім відмінну породу від попередньої? Таких прикладів можна навести багато.
Якщо в глибинному розломі між двома блоками граніту виявлено якусь речовину зовсім іншого мінералогічного складу, то це не значить, що в даному місці завдяки рухів відбулася зміна якісного складу самого граніту. Він залишився таким же самим, як і був до часу тектонічних рухів. Поява в розломі нової речовини – це вже справа мантії і немає нічого спільного з оточуючими породами, що сформувалися раніше.
Дуже правильно підмічено, що висхідні рухи виносять геологічні наверстування з надр Землі на її поверхню, нагромаджують високі гори. Але чи досконало обдумано такий механізм? Тут тектонічні рухи не являються першопричиною появи геологічних наверстувань чи гірських споруд. Тектонічні рухи – це всього на-всього наслідок тих причинних процесів, які протікають в надрах планети, породжують тектонічні рухи, народжують геологічні наверстування.
Бажання зупинитися і на такому понятті. «На поверхні всі гірські породи вивітрюються, подрібнюються, перетворюються на кору вивітрювання. …відбувається цілковите якісне перетворення гірських порід. Продукти вивітрювання стають джерелом для утворення нових верств осадків. Знову перевідкладенні водою, льодом …вони стають осадочними породами – піском, глиною тощо, вже не схожими на ту мінеральну речовину, з якої утворилися».
Дещо правильне і беззаперечне, а дещо зовсім невірне. Ніяких вічно постійних мінеральних утворень не існує. Одні з них руйнуються швидше, інші – повільніше. Але якщо взяти в загально-планетному масштабі, то процес вивітрювання посідатиме досить мізерний відсоток. Кора вивітрювання дуже помітна і вона знаходиться в основному на денній поверхні. Щоправда тут відбувається якісне перетворення. Але знов ж таки – це досить незначна кількість речовини, як такої, в порівнянні з загальною масою осадових порід на всій планеті.
В тім то й справа, що для науки невідомо природне походження осадових порід, а тому їх і приписують процесу вивітрювання.
Ні пісок, ні глина не складали навіть в найдавнішу пору зародження земної кори якоїсь гірської породи, з якої вони могли б утворитися. Названі матеріали ми бачимо в первонародженому стані в оригіналі.
Земна кора не заглиблюється в надра планети і не зазнає там метаморфізму
Ні в яких місцях опускання земної кори і ніякі гірські породи не заглиблювалися в надра і не зазнавали нових змін складу – метаморфізму. Метаморфізм – це теж ще незаймана загадковість, хоч її сприймали за дуже просту зрозумілість. І все тут іде як по драбинці. Сфабрикована розгадка якоїсь однієї загадки фабрикує подібну собі. Якби було відоме істинне походження вапняку, не породило б поняття «метаморфізм». Підтвердженням невірної думки являється хімічний склад спарованих мінералів. Та це ще не означає дійсний стан, так як думається.
Все це може бути відомим лише при розкритті самого механізму утворення і формування таких мінеральних утворень. Тут знаходиться чимало факторів обману, що закріплюють фальшиві уявлення. Причім навіть практичні дослідження в штучних умовах можуть показати те, чого в дійсності в природі не було.
Ні. Кисла вторинна магма не утворюється і не може утворюватися в геосинкліналях. Це всього-на-всього тільки місце її проявів.
Розмежування базальту від граніту відбулося ще тоді, як вони зароджувалися і формувалися. Такими вони залишилися і до цього часу, і ніяких переходів особливо уже в четвертинний період уже не відбувалося.
Якби такий процес переходу в дійсності мав місце (без певної закономірності такий процес не може протікати), то таку справу дуже легко можна було б виявити в над-базальтовому шарі океанічної кори. Причім там гранітний шар був би набагато тоншим а ніж на материках. Адже ділянки океанічної кори різні за своїм віком: є молоді і є набагато старіші. То якби відбувалася гранітизація базальту, то в першу чергу гранітний покров був би виявлений на найбільш старих ділянках. Виявлено таке? Там не тільки гранітний, а й базальтовий в деяких місцях ледве кінці з кінцями зводить.
