Цивілізоване суспільство існувало в середовищі нецивілізованого. Величезні і чудові мегалітичні споруди і печери. Чи не парадоксально? Людина жила в природних і штучних житлах. Одна і та ж? Ні. Чи може таке бути, щоб одна якась народність чи наука розвивалась досить бурхливими темпами і дійшла до вищої степені розвитку, а друга залишалася на правах первісного стану? Не віриться. Адже ті і інші мешканці однієї і тієї ж планети, дихали одним і тим же повітрям, вживали їжу з однієї і тієї ж землі. Візьмемо до прикладу теперішній час. Ті народності, які зовсім недавно були відсталими, зараз прирівнюються до високорозвинених. Імовірно, не варто заглиблюватись в причини такого: воно зрозуміло. То чому те ж саме не мало місця в давнину?
Продовження, початок статті "Пігмеї"
Чому одночасно існували різні рівні розвитку
Неможливо припустити, що врівноваженню розвитку древнього народу заважали якісь природні умови. Наприклад. На одному якомусь окремому континенті виникало цивілізоване суспільство. Природні умови - материк оточений широчезним водяним простором - не дозволяли спілкуватися з якимось іншими материками і в тому числі з іншими народами. І ті і інші згідно своїх можливостей йшли різними шляхами свого розвитку. І ось щось сталося, що суспільство високо розвиненої цивілізації зникло. Сліди такої ми змогли б виявити лише в одному місці і ніде більше навіть яких-то не було згадок про неї.
Та насправді ми бачимо зовсім іншу картину: народ високорозвиненої цивілізації існував скрізь по всій земній кулі і в багатьох місцях залишив свої сліди. Про це повідомляють старовинні перекази і печерні малюнки. Виходить, високорозвинена людина і печерна жили дуже близько одна від одної і їх шляхи могли перетинатися. На користь цього кажуть багато доказів. Так чому ж печерна людина не запозичила ума-розуму (якщо по простому сказати) у людини високорозвиненої? Невже високорозвинена була настільки великим егоїстом, самолюбивою та ще якоюсь подібно цього, щоб втримати в таємниці від печерної те, чим володіла? Не віриться. І ще тому не віриться, що досягнення людини цивілізації знайшли своє відображення на розвитку народів пізніше вже після їх зникнення. Про це пізніше.
Люди різних суспільств, імовірно, не співпрацювали
Сказати, що людина розвиненого суспільства був рабовласником чи чимось схожим над печерними людьми, теж немає відповідних доказів. Навпаки. Характерні особливості деяких мегалітичних споруд кажуть про те, що людина високорозвиненої цивілізації не завжди привільною відчувала себе в оточені первісної, чи простіше сказати, печерної людини. Навіщо б йому потрібно було споруджувати, наприклад, фортецю з оплавленими стінами по краях? Створити ще більшу неприступність - в цілях захисту. Логічне, людина цивілізованого суспільства могла володіти могутньою зброєю для підкорення печерної людини. Про це навіть згадувалося в деяких древніх переказах, про якусь врятовану зброю, якою бились пігмеї з велетнями. Та і тут ми не знаходимо яких-то слідів поневолення велетнів пігмеями. Їх місця проживання самі кажуть про зріст, і величині самого мешканця. Якщо припустити, що пігмеї використовували рабську працю велетнів, то це було б видно в місцях найбільш трудомістких робіт. Наприклад, шахти, виявлені в Зімбабве. Вони настільки вузенькі, що в них могла працювати людина тільки маленького зросту. Це вже виключає можливість використання праці "велетнів".
Значить, пігмеї і велетні жили то на одній планеті, але кожен по-своєму.
А чи довго вони могли так жити?
Допустимо, що пігмеї, як представники високорозвиненого суспільства, розвивались як в науковому, так і в технічному та інших напрямках поступово і на протязі довгого часу подібно людині сучасної. Взагалі то важко уявити собі, як міг відбуватися цей розвиток ізольовано від печерної людини, щоб останній не запозичив і не збагатив себе.
Імовірно, розвиток і тієї і другої повинно було іти паралельно, не дивлячись на випередження одних і відставання других. А в дійсності виходить велика контрастність.
Немислимо і те, щоб якась одна народність чи нація раптово і стрімко за короткий проміжок часу збудувала високорозвинене суспільство. Цьому повинен передувати досить тривалий період еволюційного розвитку. Про це говорить сучасна цивілізація. А раз так, то сліди хоч які-небудь та повинні були зберегтися до нашого часу. Таких немає. Все зводиться до якоїсь незрозумілої і загадкової раптовості - раптовості появи цивілізації і раптовості зникнення її. Це, звичайно, ніяк не вкладається в нашій свідомості.
У всьому цьому залишається загадковим час, який не дозволяє думати про еволюційний розвиток і разом з тим не підносить яких-небудь речових доказів.
Одне і лише одне припущення, яке може продовжити наше міркування в області пошуків пізнання древності - це те, що пігмеї не були корінними мешканцями нашої планети Земля, а прибульцями із інших світів, із іншої планети.
Пігмеї не корінні жителі Землі
Якщо вірити древнім переказам, що дійшли до нашого часу, що повідують нам про величезну фізичну силу "маленького народу", то чому б не повірити в можливість такого явища у Всесвіті взагалі?
Якщо обдумано розібратися в тонкощах діалектики природи, то ніяк вже не можливо сказати, що лише наша планета Земля населена розумними істотами і є однією-єдиною у всьому Всесвіті. Це абсурд. Імовірно, недоречно тут чіпати глибоко-мислені філософські питання про неминучу можливість зародження життя на планетних тілах при відповідних для цього умовах.
Навіть якщо не було б відомо, що пігмеї володіють величезною фізичною силою, не дивлячись на свій малий ріст, однак, якби постало питання про відмінні властивості чи якості людського організму в залежності від гравітації, до висновку прийшли б того ж. Неможливо було б лише уявити форму розумної істоти, та помилкою, можливо, було б вважати пряму залежність зросту від сили. А виявляється, навпаки, якщо так можна сказати, то зворотно-пропорційна залежність. Ось це заставляє задуматись чому так, а не інакше. Це ще один крок в пізнанні Всесвіту.
Але і це не єдиний крок пізнання. Він тягне за собою і інші не менш важливі запитання пізнавального значення вже неорганічної природи і природи самих планет.
Далі Пігмеї - мешканці масивнішої але схожої на Землю планети
(23 з 29)