А зараз після аналізу головного фактичного матеріалу належно було б підійти до узагальнення попередніх натяків на висновки, що випливають із них. В деяких випадках близько підходили до того, щоб сказати висновок, що сам напрошувався. Але один висновок, яким би він не був сильним в обґрунтованій формі, все ж безсилий дати вичерпну відповідь на саме головне: чи були прибульці на нашій планеті чи ні.
Продовження, початок статті "Пігмеї"
А чи були інопланетні цивілізації взагалі
Легко сказати: "були" так же саме як і "не були". Обґрунтоване підтвердження чи спростування цього досить важливого питання тягне за собою оцінку знань і уявлень про Всесвіт і матеріальний світ взагалі.
До дослідження фактичного матеріалу, залишеного нам від древніх цивілізацій, приваблює зацікавленість і допитливість сучасної людини. Вона начебто в дзеркалі починає помічати саму себе, адже відображення минулого, це наче дзеркало, в яке людство вдивляється, щоб пізнати саме себе.
Ми є свідками бурхливого розвитку цивілізованого суспільства. Та на якій стадії розвитку знаходиться наша цивілізація ми іще не можемо точно визначити. Ми не маємо якогось відпрацьованого еталону виміру. Нам здається, що ми знаходимося на дуже високій ступені розвитку. Але яка ця висота в порівнянні з іншими високорозвиненими чи менш розвиненими цивілізаціями, не уявляємо собі як належить. До речі, чи варто чіпати питання про порівняння цивілізацій, якщо ми лише починаєм задавати собі питання: чи існують вони у Всесвіті взагалі? Чи є розумна істота мешканцем Всесвіту? Чи вона зародилась на нашій планеті Земля і більше ніде? Ось він наріжний камінь таємної споруди за межі стін якого сучасна людина поки що не може осягнути ні думкою ні ногою.
Найвищий дарунок людині – думати
Людині притаманне найвищої степені дарунок - це думати. "Вся наша гідність полягає в думці. І це вона нас звеличує, а не простір і час, яких ми не в змозі заповнити. Будемо ж вчитися добре думати - ось основний принцип моралі" (Паскаль). І думка зрівняна зі Всесвітом, і те, і інше не має меж. Як у Всесвіті своїм поглядом ми можемо наштовхнутися на точки, що яскраво світяться, майже нічого не знаючи про них, так і думкою ми можемо ганятися в різних напрямках, не маючи уяви про систему зв’язку окремих клаптиків реального і нереального, не маючи впевненості, яке припущення є більш істинним.
Не варто тлумачити, що таке мислення, до того ж логічне, та скажемо, що це один з найбільш сильних механізмів пізнання на підставі вже наявного фактичного матеріалу в поєднанні і в тісній взаємодії з істинними знаннями про матеріальний світ.
Дослідник-теоретик може бачити невидиме іншими
Логічному мисленню необхідно надати особливо важливе значення, як найбільш головній зброї теоретика-дослідника, однак не будемо його ставити на першорядне чи на перше місце в пізнанні. Першорядне місце в пізнанні займає життєвий досвід людини, спостереження, вивчення оточуючого світу чи по простому сказати - це збір інформації як фактичного матеріалу. Цьому і лише цьому належить перше місце в пізнанні всього того середовища в якому живе сама людина і вдалині за її межами.
Чи зможе людина високорозвиненого інтелекту відкрити якусь іще невідому закономірність матеріального світу, якщо вона глибоко не осмислила відповідного матеріалу чи зовсім не знайома з ним? Ніколи. А якщо це й буває, то це просто випадковість, що не знаходить пояснення з наукової точки зору.
Головне в роботі теоретика - це його світогляд. Переконаність в щось йому досить добре зрозуміле і реальне, а не ймовірне завжди допоможе відшукати шляхи до вирішення проблемних питань. Та якщо дослідник не вірить в те, чим він керується в цілеспрямованому напрямку, не в силі переконати себе, повірити в те, що логічне випливає в кінцевому результаті?
Фактичний матеріал - це харчі для міркування, це ті цеглинки, букви і навіть склади із яких складаються слова, що містять в собі таємничість і незрозумілість.
Факт існування високорозвиненої цивілізації поза сумнівом
І ось в даному дослідженні зібрано більше двох десятків різного фактичного матеріалу про існування древньої цивілізації на нашій планеті. Про те, що в дійсності існувала високо розвинута цивілізація і ніяких суперечок не повинно бути. Якщо так, то цілком природно випливає наступне питання: звідки вона могла взятися? Ось це питання і є найбільш хвилюючим розум людства сучасного розвиненого суспільства. Все те, що слугувало зародженню і розвитку сучасної цивілізації, не являється ні продовженням, ні спадковістю стародавньої. Сучасна цивілізація виникла і розвивалась в історичний період з досить добре відомих часів. Від древніх збереглися лише речові докази і такі ж древні письмена, розшифрування змісту яких стала відома зовсім недавно.
Таємничість древніх полягає іще й в наступному. Чому, через яку причину вони не продовжили свій розвиток аж до теперішнього часу? Хіба можливо знищити сучасне цивілізоване суспільство? Хіба можна повернути колесо історії назад? Якщо навіть припустити, не дай Бог, можливість зникнення цивілізації на планеті, то в першу чергу потрібно вважати, що повинен бути знищеним її творець і носій, тобто людина. Це жахливий катастрофічний стан взагалі якого-небудь життя на планетному тілі. Але нічого подібного нам не каже про минуле. Людина була, є і буде законним мешканцем планети. Як не дивно все це звучить в нашій свідомості. Візьмемо до прикладу сучасний час. Цивілізованість розповсюджується, як закон, на все людство планети без винятку. Лише різниця в тому, що одна народність чи нація досягла вищого рівня розвитку, інша менш розвинена. Але ця причина відставання одних від других знаходить своє пояснення, якщо взяти до уваги фактори стимулюючі і що гальмують розвитку суспільства взагалі. Простіше кажучи, причина - несвідоме відношення людини до людини плюс час і темпи розвитку.
Зовсім іншу картину ми бачимо в часи древньої цивілізації. Людині, як мешканцю нашої планети, нараховується мільйон, як не більше, років. Але в свій час людина від людини відрізнялася.
Далі Пігмеї – високорозвинені і печерні люди співіснували одночасно
(22 з 29)