Що таке сила тяжіння? Оминаючи наукові визначення довгого толкування, скажемо по простому: кожна еволюціонуючи планета притягує до себе всі тіла, що знаходяться на її поверхні, з тією силою, з якою вона може притягувати. Сила тяжіння - це сила життя і впорядкованого існування в якійсь обособлено одиничній системі в маленькому куточку безмежного простору. Сила тяжіння - це життя і визначальне місце розвитку і змужніння людини в своїй колисці. Це прив’язь для грайливої дитини, щоб вона не випала з люльки. (І нехай вибачать за примітивізм і грубість: і це інколи корисно).
Продовження, початок статті "Пігмеї"
А якщо дитина виросла і усвідомила, чому вона не може вільно погуляти там, де бачить.
Щоб пересилити земне тяжіння, сучасний космічний корабель повинен володіти надвисокою технічною потужністю. І всього лише для одного-двох космонавтів. Сліди древніх цивілізацій говорять і про раптовість виникнення високорозвиненої людини, і про її величезну чисельність по всій земній кулі. І стало відомо те, що її колиска набагато строгіша нашої матінки-Землі, щоб так легко відпускати балуваних від себе.
Тут як би сам напрошується висновок, що не сам один прибулець явився, а багато і, чого доброго, неодноразово водій жахливої машини порівнював образ двох світів.
Якої тоді потужності має бути двигун сучасних космічних кораблів, якби сила тяжіння Землі була вищою в декілька разів дійсної? Чи змогла б людина-землянин побачити свою планету з такої висоти за допомогою теперішніх двигунів? Малоймовірно. З приводу сказано може вкрастися дуже обманлива думка і довірлива неглибоким роздумам. "Та й що, більша сила тяжіння і більша потужність двигунів. Так же само будували літальні апарати і піднімалися в повітря". Імовірно, в такому випадку не прямо-пропорційна залежність в порівнюванні.
Імовірність застосування антигравітації
А що коли людина інопланетної цивілізації досягнула такого розвитку свого розуму, що їй стала зрозумілою істина, в чім прихована суть самого тяжіння? Нам поки що це далеко незрозуміле явище. І чи не володіла ті машини анти-гравітаційними властивостями. Серйозно це чи ні, вже попереджалось.
Так ось тепер будемо дивитись на загадкову силу зовсім по-іншому і незвично інакше.
Маючи на своєму борту анти-гравітаційні апарати, космічний корабель без особливих труднощів може відірватися від поверхні планети на якусь певну висоту, де сила тяжіння не позначається на потужності двигунів, призначених для польоту в космосі.
Анти-гравітаційні двигуни діють за принципом зворотному законам гравітації. Чим ближче вони до центра гравітації, тим вони потужніші, тим більша сили відштовхування від центра тяжіння планети. Зі збільшенням відстані сила їх зменшується. І там, вдалині космічного простору, де сила планетного тяжіння перестає бути відчутною, втрачають своє значення і анти-гравітаційні апарати.
Та це ще не значить - мати такі двигуни і можна мандрувати в просторах Всесвіту чи в міжпланетному просторі. Такі двигуни потрібні лише для того, щоб звільнитися від кайданів тяжіння планети. Велика маса космічного корабля, що відійшла на певну віддаль від планети попадає в поле тяжіння загальної системи. Якщо гіпотетичні апарати здатні протистояти останньому, то корабель як масивне тіло може перетворитися на найбільш віддалену планету.
Звичайно, якщо міркувати логічно, в протилежному напрямку законам всесвітнього тяжіння, то космічний корабель, споряджений потужною анти-гравітаційною апаратурою, взагалі може бути викинутим за межі Галактики. Чи мислимо це? Значить, не вся маса космічного корабля підвладна впливові антигравітації, а якась частина від спів-мірної частини належить впливу сил тяжіння планети, а потім - центру системи. Ось якраз і цю масу ваги беруть на себе двигуни іншого типу, щоб вивести її разом з усією за межі тяжіння планети. А вже в космічному просторі таким двигунам підвладна вся маса речовини, із якої складається сам космічний корабель і його вміст.
При зближенні аргонавтів з новою планетою вводиться в дію ті ж самі анти-гравітаційні засоби. Космічна швидкість руху в просторі якою б вона не була високою, гальмується на орбіті навколо планети тими ж самими чи подібними двигунами, які і створювали її під час польоту. Анти-гравітаційні засоби слугують м’якою подушкою вже при посадці на поверхню планети.
Використання сил антигравітації на планеті
Як можна було б скористатися анти-гравітаційними апаратами для виконання робіт на новій планеті, трудомістких процесів, непосильних для фізичних зусиль людини?
Перш ніж дати гіпотетичну відповідь на поставлене запитання, слід було б в тому ж дусі роздивитись, що являють собою анти-гравітаційні апарати, де вони можуть знаходитись в космічному кораблі і яке можливе їх розміщення. Один чи більше?
Створюючи корабель для космічних подорожей в просторі, інопланетяни споряджали його анти-гравітаційною апаратурою не для того, щоб лише відірватися від своєї планети, а й для пом’якшення посадки на інші планети. Щоб така апаратура надійно втримувала космічний корабель, наприклад, в вертикальному напрямку від центра тяжіння планети під час злету, щоб не перевернула його до верху дном, необхідно її встановити вище центра тяжіння, тобто ближче до носової частини. Та чи одна точка опори, відштовхування від сил тяжіння планетою чи більше?
Якщо одна, тобто один апарат, то вона повинна встановлюватися на осьовій лінії - в середині корпусу корабля. Напрямок дії сил антигравітації лежить на одній лінії з центром тяжіння. Якщо космічний корабель інопланетян являв собою формою сучасний, то він повинен був стояти в вертикальному положенні під час старту. Чи не будуть створюватись які-небудь незручності чи втрати потужності апарату, якщо його поле відштовхування буде проходити крізь товщу довжини корабля?
А чи не краще загальну потужність одного апарату розділити на менші і винести навіть за борт корабля. Більш доцільно. Та й стійкість буде більшою під час посадки. Чим більша площа точок опори, тим більша стійкість.
Тепер можна зробити коротенький висновок. За кількістю апаратів повинно бути більше одного. Розташовуються вони не в центральній частині космічного корабля, тобто не в середині його а з зовні. Значить, анти-гравітаційні апарати являють собою не органічно зв’язані частини корабля, а як окремі органи. А раз так, то їх, можливо, можна було відділяти від корпусу корабля.
Анти-гравітаційні апарати для встановлення мегалітів
Якщо це окремий механізм спеціального призначення подібно реактивному двигунові, як відокремленої складової частини корабля, то він повинен мати і свої шасі, якими кріпився до корпусу космічного корабля. Чи потужні ці шасі? Безперечно. Якщо вони витримували навантаження якоїсь частини загальної ваги корабля, то це вже дає нам уявлення про їхню міцність і потужність.
Є докази, звичайно, логічні на основі речових, що інопланетяни неодноразово злітали з космодрому і неодноразово повертались на нього. То чому б не припустити, що вони могли виготовити спеціальну раму, там, в себе вдома, для кріплення анти-гравітаційних апаратів окремо, знявши їх з корабля? Якщо була можливість створити їх, то, безумовно, вони вміли і користуватися ними.
Тільки тепер може бути зрозумілим питання про величезній технічній силі, за допомогою якої вони могли споруджувати мегалітичні споруди і перевозити десятки тисяч тон граніту невідомо звідки і невідомо на чому не прокладаючи яких-небудь доріг.
Якщо анти-гравітаційні апарати зуміли допомогти вирвати космічний корабель (а він не був пустим) із обіймів більш потужного поля тяжіння, то в полі тяжіння Землі тисячотонні брили Баальбекської веранди вони могли перенести легко. А що їм вартувало звести в 24 метри менгір? Про брили каміння в десятки тон вже й казати нічого.
А все таки, хто зможе повірити в фантазію? Не дивлячись на переконливий логічний підхід, сумніви беруть щодо реальності цього. А думки читаючих? Ні, мабуть не варто давати привід для сміху над невігластво. Так як тут не в силах довести в можливість приборкання сил гравітації розумом людини, так і розум людини на сучасному етапі свого розвитку не в змозі настільки аргументовано опротестувати. А не зможе тому, що природа сил гравітації йому невідома настільки.
Про багато дечого ми знаємо і нічого толком не знаємо. Матеріальний світ багатий таємничістю, а іще більше можливостями, за які навіть не підозрюємо. Хіба мало історії науки відомі передчасні оскарження реальності?
Від рівня обізнаності залежить правильність відповідей на запитання
І все ж, як би не була велика спритність нашого мислення, однак питання про немислиму силу з підняття ваги залишається не виясненим. Не вкладається в осмислене поняття згідно тих знань, якими володіє людство в даний час. Непридатний тут спосіб ні співставлення, ні ототожнювання.
Людина сучасної цивілізації володіє силою атома. Це одна з найвищих сил матеріального світу. Але можна припускати, що нею володіла людина древньої цивілізації? Немає нічого певного на захист твердження чи заперечень. Чи могла людина древності пройти еволюційний шлях свого розвитку, щоб досягти досконалості технічного прогресу в підкорені космосу, оминаючи розкриття таємниць атома і його властивостей? Логічне, ні не могла. Це якраз і узгоджується з принципом розвитку сучасного суспільства. Як вона могла створити, наприклад, паливо для двигунів свого космічного корабля? Чи не так, як людина сучасності. Так чому ми не можемо розгадати принципу чи механізму застосування сили, якою вона користувалася для зведення мегалітичних споруд?
Якщо заглибитися в це питання зі сторони атома, то можна з відвертістю признатися, що ми про нього іще дуже і дуже мало знаємо.
Коли не знайшовши яких небудь пояснень щодо немислимої сили для підняття ваги, ми відхилилися в сторону фантазії, мали на увазі тільки приховані таємниці атома. Він же породжує сили гравітації, він і ними керує. А якщо людина інопланетна взнала більше про нього, ніж сучасна? Чи не змогла вона скористатися своїми знаннями для застосування сил гравітації в мирних цілях? Чи не могла вона скористатися вмінням керувати гравітацією в протилежному напрямку природного положення?
Розчепити атом - це ще не значить ввійти в саму глибину найбільшої скарбниці матеріального світу. Розчеплення атома, імовірно можна уявити, як при-відкриті двері в скарбницю, через яку заглядаємо всередину ще здалеку. І цілком природно, як і в скарбниці людини, найменш важливі багатства завжди з при-входу, а найбільш цінні речі завжди по кутках та по скринях. Ось і спробуй взнати про найбільш цінне здалеку, не зайшовши в середину скарбниці, не пощупавши своїми руками та розумною думкою.
Із всього сказаного випливає лише один висновок. Взнати істину сили, яку застосовувала людина древньої цивілізації, сучасна зможе лише тоді, коли сама практично створить її і в тому ж напрямку буде користуватися нею. Цей висновок знаходить своє підтвердження в попередніх розділах цього дослідження.
(29 з 29)
