Наступним не менш важливим є питання про мегалітичні (кам’яні) споруди.
1. "В полінезійців до сих пір побутує неясна згадка про плем’я "маленьких людей", що володіли великою силою, незважаючи на свій маленький зріст. Про них кажуть, що саме вони спорудили багато величезних кам’яних споруд. Цікава їх схожість з кельтами і піктами: малий ріст, велика фізична сила, побудова мегалітичних споруд, наприклад, Стоунхенджа. Це вказує на велику древність роду пігмеїв і на світове розповсюдження пігмейської культури високого рівня".
Продовження, початок статті "Пігмеї"
2. "На островах південних морів збереглися мегалітичні споруди, зрівнянні зі спорудами в Перу і Африці.
Більшість мегалітичних споруд - в тропіках, а вони опоясують вся Землю. Примітне те, що багато із них побудовані явно для "маленького народу", особливо відноситься це до Саксайуаману, Зімбабве і Великої Піраміди".
3. Зімбабве...(Південна Африка). "А кам’яна кладка! Мільйон чи біля того гранітних плит, акуратно обтесаних приблизно обтесаних до одного і того ж розміру: 15х30 см; більше 10 тис. тон твердого каміння, обробленого і підігнано один до одного так же вміло, як в Саксайуамані, на острові Пасхи, в Великій Піраміді, і також без ознак його добутку на місці. Звідки був цей камінь? Як від доставлений сюди, якщо не повітрям? Та ж проблема, що і в Перу, Єгипті, Баальбеку: вміння пересовувати важкі кам’яні брили - і незвичайне невігластво майже у всякій іншій сфері діяльності. Проблеми транспорту в них вирішувалися якимось загадково подібними методами. Якими?"
4. Кам’яна кладка в Зімбабве - чудеса мистецтва. Плити добре обтесані і з’єднані без цементу. Висота стін коливається від 3,6 до 10,5 м; товщина їх складає 4,5 м біля основи і 2,7 м на гребні. Початково стіни збільшувались великими кам’яними брилами. Звідки вони? Адже виходи каменю в околицях, виходячи з усіх ознак, не розроблялися. Ця величезна споруда побудована на пагорбі висотою біля 105 м як і в Саксайуамані.
В багатьох навколишніх шахтах майже всі штреки надто малі для будь-яких інших людей, крім пігмеїв. Шахти, як і руїни, були залишені раптово. Вироби залишилися, скелетів чи трупів - ні. Як могли працюючі вийти звідки, не залишаючи своїх мертвих".
На додаток до незрозумілого в статті Джессопа, звернемося до інших джерел, що розповідали про загадковість древнього світу.
5. "В Малій Азії, в горах Антилівана, не дуже далеко від Лівійської пустелі викликає здивування площадка навколо храму Сонця.
Її називають Баальбекською верандою. Вона складена з суцільних кам’яних брил, довжина яких - 20, ширина - 5, а висота – 4 метрів. Не важко підрахувати, що кожна така брила важить біля 2 тис. тон. На одному сучасному крані неможливо підняти таку вагу. А брили Баальбекської веранди підняті із розміщеної недалеко каменоломні високо в гори.
6. "Вони байдуже дивляться вдалечінь нерухомими очима. Здавалось, товсті губи велетнів скривлені гримасою досади на тих, хто потурбував їх багатовіковий сон серед непрохідних джунглів Центральної Америки.
Розкидані там і сям, глибоко вросли в ґрунт, скільки віків чи тисячоліть стоять ці велетенські людські голови? Чия майстерна рука витесала їх із базальту - міцної гірської породи?
Незрозуміло, яким чином ольмени (ще більш древні племена, ніж ацтеки, тольтеки і майя) що не відали про принцип колеса і кочення, транспортували двадцятитонні брили трьох-метрової висоти від покладів базальту, розміщених в 100 з гаком кілометрів? Як міг досягти такого високого вдосконалення народ, що стояв на самих початкових ступенях мексиканської культури? Чому, на кінець, древній скульптор задумав голови, як самостійне ціле - без найменшого натяку на зчленування з тулубом?
Ця загадка чекає іще допитливих дослідників."
7. "Не менш підозрілі "експонати" Коста-Ріки - здоровенні кам’яні кулі. Відхилення від ідеальної геометричної форми в них не перевищує 2-3 см, хоча діаметр деяких сфер досягає 2,5 метра. Така точність обробки доступна не кожному майстрові і в наш час. Та дивна справа: поруч немає і згадки про які-небудь інструменти, цілковито необхідних для такої тонкої, точніше сказати, прецизійної роботи! Декілька завершальних штрихів цієї вражаючої таємниці: якщо базальтових голів "є в наявності" не більше двох-трьох десятків, то куль - багато сотень. Причім, вони розміщені не хаотично, а розмічають собою контури гігантських трикутників. Більш того, деякі із куль хтось закотив на високі гірські вершини..."
8. "...в містечко Стоунхендж. Тут піднімаються кам’яні плити висотою 6-7 метрів кожна, вертикально вриті в землю, їх називають менгірами. Довгий час вважали, ніби вони пов’язані з культом мертвих. Але що спонукало первісних людей розташувати менгіри у вигляді правильних кіл довжиною 110 метрів? За теперішніми науковими гіпотезами, менгіри слугували чимось типу обсерваторії, що визначала положення Сонця і Місяця з точністю до 1 градуса..."
9. "Є відомості, що "маленький народ" жив в покинутих нині містах, що захороненні нині в джунглях Амазонки. За переказами в одному із цих міст вічно стояло "холодне світло". Що за світло? І до речі, яким освітленням користувалися древні єгиптяни, створюючи і прикрашаючи розписом величезні погребальні приміщення в надрах Великої Піраміди і в Долині Царів? Там не знайдено ніяких слідів кіптяви".
10. "Згадаємо про золоту нитку, що опинилася включеною в суцільний камінь в Англії, і про металевий посуд тонкої роботи, вилучений із кам’яної брили в Новій Англії. Або про монети знайдені в гробницях "будівельників пагорбів" в Огайо, Іллінойсі, Вірджинії. В Зімбабве теж були свої майстри. Там знайдений звернутий кільцем тонкий золотий дріт мистецької роботи. Золото може зберігатися тисячоліттями там, де залізо руйнується і зникає. Негри племені банту вміють робити кільця і браслети, але у всій Африці не знайти нікого, хто вмів би витягувати дріт".
11. "А в Перу, на рівнині Наска в’ються широкі полоси. З поверхні землі важко помітити в них якусь систему. Та не з літака... Наявний факт: зливаючись у узор, чудернацькі звивини дають... зображення тварин. Наприклад, собаки з довжиною тулуба в цілих 50 метрів. Вчені підрахували, що художники-анімалісти, що створили ці наземні "малюнки", творили більше тисячі років назад".
12. "Із Джаббарена Великий бог".
В 1956 році французька експедиція під керівництвом професора Анут Лота займалась вивченням чудових фресок, залишених на стінках печери в ущелині Тассілі людьми, що населяли Сахару в давнину. Завдяки сухому клімату наскальний живопис чудово зберігся до наших днів. Найбільш древній розпис зроблено біля 10 тис. років назад.
Французи виявили в Тассілії і скопіювали біля 800 зображень. Старовинні художники з рідкісною виразністю зображували оточуючий їх світ: диких і домашніх тварин, птахів, сцени полювання, танці...
Але серед звичних старовинних малюнків учасники експедиції знаходили і такі зображення, що ставили їх в тупик. Ці картини зображували якихось дивних чудовищ.
Дослідники об’явили ці малюнки плодом фантазії древніх художників, що намагались передати свої уявлення про незрозумілі їм вищі сили, що керують життям. Та придивившись, чи не нагадує зображення людину в скафандрі? Відомо, що печерна людина мислила лише конкретними образами, почерпнутими нею із оточуючого життя. Та що ж міг побачити первісний художник - який життєвий образ знайшов своє відображення в його наскальному малюнку, який французькі археологи назвали "Великий бог із Джаббарена".
13. "Приголомшливі малюнки із Валькамоніки".
На території Європи, ретельно дослідженій, важко знайти яку-небудь археологічну сенсацію. Однак весь час не лише прибавляються додаткові відкриття, але й появляються повідомлення про цілі суспільства і цивілізації, щойно знайдені археологами.
Таким разючим повідомленням є робота французького археолога Емануеля Анаті "Цивілізація Валь Камоніка". Анаті описує в книзі розкопки з його участю, що почались випадково в долині Валь Камоніка, що лежить в самому серці Італійських Альп, між озером Ізео і швейцарською границею. Дослідження, що тривали декілька років, привели Анаті до висновку, що тут він наткнувся на спадщину надзвичайно розвиненої і зрілої цивілізації, що значно перевищувала розвиток сусідніх племен і відносилася до важливого періоду бронзового віку - майже 2 тис. років до нашої ери. Результати розкопок вказали на багате ресурсами, дуже динамічне суспільство, що відважно вступало в період народження древньої промисловості, пов’язаної з відкриттям металів. Якийсь невідомий і нерозгаданий катаклізм неочікуване перервав цей динамічний розвиток.
Особливу зацікавленість викликали знайдені в Валь-Камоніці стінні малюнки, що незвичайно ясно показують розвиток цього древнього мистецтва. Більш ранній розпис має символічний, абстрактний характер, але поступово натхнення художника збагачується, обриси людей стають все більш живими, контури малюнків набувають реалістичної точності.
14. Обчислювальний механізм з Антикітери.
Ловці за губками біля острова Антикітера (Греція) на початку минулого століття знайшли цікавий механізм, що нагадував годинник. Зберігається знахідка зараз в Національному музеї (Афіни). Ця унікальна знахідка не має аналогів у світі.
На бронзовій плиті механізму прилаштовані бронзові колеса. Верхнє зубчате колесо повертала вісь, що рухала інші зубчаті колеса. Рух передавався на стрілки циферблату, що рухались з різною швидкістю навколо своїх циферблатів, яких на ящику було три; на першому кріпилось дві шкали. На одній зображені знаки зодіаку. Інша шкала являла собою рухоме кільце з зображенням місяців року. Передній циферблат кріпився над головним привідним колесом і вказував на річний рух Сонця в зодіаку. Показувався також схід і захід найбільш яскравих на протязі року сузір’їв і зірок.
Задні циферблати був ще складнішими. Верхній мав чотири кільця, нижній - три, на шкалі якого вказувалося на основні фази Місяця та час сходу і заходу Сонця. Верхній циферблат показував схід і захід та положення планет, що були добре відомі грекам. Це Венера, Меркурій, Марс, Сатурн та Юпітер.
Це була арифметична копія геометричної моделі відомої за працями Архімеда і Платона сонячної системи. Прибор приводився в рух від руки.
Відкритим залишається питання, хто його створив. Невже греки, чи він був звідкись завезений?
15. Чи можливо вважати природним цілком правильний стальний паралелепіпед, що виставлявся в Зальцбургському музеї? Звідси одна з його назв: Зальцбургський паралелепіпед. Ще одна його назва "Залізо із Вольфзегга", за місцем розміщення шахти, де його знайшли в вугільному масиві третинного періоду (70 - 1 млн років до н.е.). В 1886 році вперше був досліджений австрійським фізиком Фрідріхом Гурльтом. Його вага 785 г, а розмір 67х62х47 мм.
16. Вироби з плоскими головками, що так схожі зі звичними ним цвяхами. Та виявлені Шарлем Бревстрером в вапняковому масиві крейдового періоду (110 - 70 млн років до н.е.). Можливо це фальсифікація, але якщо ні, то як пояснити знахідку?
17. Потребує перевірки вірність інформації про те, що в залишках старовинних міст, що виявлені в басейні Амазонки, знайдені написи. В них ніби то зустрічаються імена та дати, що відносяться до фінікійських міст Тіру і Сідону (887-856 роки до н.е.).
18. Чи все вірно і в повідомленнях про кам’яні форти Скелястих гір, де були знайдена стальна зброя.
19. А також чи вірно, що укріплення в Шотландії і Ірландії, гранітні кріпосні стіни, по краях оплавлені високою температурою. Версію щодо опалення блискавкою вчені відкидають.
20. Із розповіді археолога Альберта Миколайовича Ліпського (1890-1973). "Під час будівництва в Хакаській області одного із зрошувальних каналів виявили квадратну в плані кам’яну огорожу. Дослідження показало, що знахідка відноситься до ІІІ тисячоліття до нашої ери.
На плиті огорожі збереглися декілька малюнків і серед них примітивний, схожий на сучасні дитячі. Останній являв собою один із старинних різновидів зображення сонцеподібного божества родючості, вже знайомого місцевим краєзнавцям. Та решта малюнків, що зображали людиноподібних істот з пташиними головами, були зовсім незвичними для Єнісейського басейну. Їх незвичність полягала в винятковій схожості з рисами древнє-єгипетських божеств Тота і Хонсу. Дуже нагадує староєгипетські зразки і малюнок птаха. Ці знахідки варто зрівняти з іншими, зробленими в Сибірі, в тій же Хакасії. Мова про старовинні поховання, де знайдені черепи явно негроїдного типу. Це теж загадка, що чекає свого часу. І який зв’язок між Древнім Єгиптом і Східним Сибіром тут приховується".
За твердженнями професора Джессопа, загадок, пов’язаних з пігмеями, достатньо. Але давайте поглянемо на це питання трохи по-іншому. Не будемо намагатися відібрати фактичний матеріал, що стосується виключно пігмеїв.
Далі Пігмеї – спільні риси древніх і можливі причини цього
(5 з 29)
