Формування Волино-Подільської височини геть не вкладається в звичні рамки сучасної геології, що істотно впливає на бачення утворення цінних покладів.  Отже, це свого роду підвищення, яке іноді називають плитою. Простягається вона на захід від вододілу Случ й Південного Бугу аж до кордонів країни. Волино-Подільська плита на території України не з’єднується з якоюсь іншою височиною, а своє продовження вона сягає на Захід, за межі кордону - в Польщу. Це не просте рівнинне підвищення, а де в чім нагадує свого роду гористу місцевість. Деякі гори сягають 473 м над рівнем моря.

І от постає запитання: чим відрізняється Волино-Подільська плита від суміжної ділянки кристалічного фундаменту далі на схід? І тут, і там один і той же кристалічний фундамент. Чому на схід місцевість понижена, а на захід підвищена?

Сумніви щодо занурення кристалічного фундаменту під осадові породи

В геології прийнято вважати і визначати так: в області Волино-Подільської плити кристалічний фундамент занурюється під товщу осадових порід. Значить, на схід від плити кристалічний фундамент має значно меншу потужність осадових порід. А згідно таких понять само по собі напрошується запитання: чи кристалічний фундамент занурився (опустився) чи він залишився на тому ж самому рівні, але на ньому виникли осадові породи?

Кожну частину поставленого запитання розглянемо окремо, бо поки що прямої відповіді дати неможливо.

Чи могла частина кристалічного фундаменту зануритися, якщо поверх неї виникла товща осадових порід? Як же взнати відповідь? Практично чи теоретично? Ні, практично неможливо, бо в деяких місцях гранітна товща виходить майже на поверхню, а в деяких місцях опускається на значну глибину. Залишається - теоретично. З чого почати, яку опорну точку взяти?

Почати б, здається, з самого поверхневого шару - з осадових порід. Що являють собою осадові породи? Це нашарування рихлого і зцементованого матеріалу, який утворився в свій час на дні моря. Те, що в давні часи на даному місці стояло море чи океан - немає сумніву. Речових доказів досить багато і незаперечних.

Осадові породи - продукт виверження з надр планети а не вивітрювання

Це одна опірна точка. Друга та, що осадові породи (а їх чимала потужність) утворилися не в наслідок вивітрювання корінних порід, як це прийнято вважати ще і досі в геології, а внаслідок виверження їх з глибинних надр Землі. Третя опорна точка - матеріал осадових порід вивержувався у водне середовище.

Тепер постає запитання наступного характеру: чи можна вважати, що водний простір поширювався тільки на територію Волино-Подільської плити, чи може, на всю ділянку Руської (Східноєвропейської) платформи?

В даний час ми бачимо, що плита - це підвищення в порівнянні з сусідніми ділянками кристалічного фундаменту. Як розташовується рівень води на поверхні планети, нам уже добре відомо. Згідно такого положення водний простір праокеану повинен був займати набагато більшу ділянку кристалічного фундаменту, а ніж площа плити. Отже площа води займала, можна сказати увесь простір платформи і в тому числі Волино-Подільську плиту.

Чому ж тоді не однакова площа осадових порід по всьому кристалічному фундаменті, в даному разі в Україні?! Згідно того поняття, що осадові породи - це вивержена маса з глибинних надр Землі, вони займали простір там, де видержувались. Виверження, як відомо відбувалось і відбувається лише крізь розломи в кристалічному фундаменті. Розломи утворюються в найбільш рихлих зонах земної кори.

Звідси виникає нове поняття: Волино-Подільска плита - це бувша найбільш рихла ділянка кристалічного фундаменту і в тім числі Руської платформи. Виверження відбувається завдяки виникненню надмірного тиску в глибинних надрах. Продукт виверження - це наслідок погашення внутрішнього тиску завдяки урівноваження висоти стовпа виверженої маси за законами ізостазії. Чи міг в цей час кристалічний фундамент опуститися нижче попереднього рівня, якщо на ньому утворилася товща осадових порід? Ні. По закінченню виверження тиск під земною корою не впав до нуля і не утворився вакуум, який би міг би заповнитись просіданням всієї товщі кори, а залишився в тій силі яка дорівнювала сумарній кількості корінної і виверженої маси. Тут закон ізостазії не загально-планетного масштабу, а лише окремої ділянки земної кори. Тому корінні породи залишилися на попередньому рівні плюс до того з поверхневими наверстуваннями. Отже, кристалічний фундамент не занурився під осадові породи, вони наверстувались на кристалічному фундаменті. Але чи залишився кристалічний фундамент Волино-Подільської плити на попередньому місці - це теж свого роду запитання. Говорячи про попередній рівень, мався на увазі рівень, який збігався із загальним рівнем всього Українського кристалічного щита, особливо з прилеглими районами.

Розгортати доводи, мабуть, не варто, так як про таке відомо вже. Він (кристалічний фундамент плити) в переважній більшості перебуває на вищому рівні. Розгляд цього питання можна було б пов’язати з механізмом формування рельєфу, про що вже йшла розмова. Однак це досить важливо при розгляді питання про формування цінних покладів і надрах Волино-Подільської плити.

Далі "Волино-Подільська височина"