Якщо сучасне відкладання солі відбувається завдяки перенасиченості води і її випаровування, то кам’яна сіль, яку ми видобуваємо шахтним методом з глибин планети, не мала можливості бути розчиненою у воді з часу свого зародження, з часу хімічної реакції між відповідними двома хімічними елементами. Властивість солі розчинятися і знову випадати в осадок - це цілком закономірне природне явище. І брати його за критерій розкриття таємниці про походження солі взагалі - це помилкове уявлення і неправильне.
Закінчення статті "Кам’яна сіль"
Які б ще сторони можна було б обсудити в противагу існуючому уявленню?
Підтвердження абсурдності морського походження галіту
Взяти хоч би той самий "соляний гриб".
Якщо розглядати питання кам’яної солі, що залягає пластами, то сам характер такого розташування в площині наштовхує на існуючу думку: морського походження, де рівномірно відкладалася сіль по площі лагуни. Що ж тоді можна сказати про брилу солі під назвою "Ормуз" або про загадковий "гриб"? Вони теж морського походження? Або величезні гори в Прикаспійській западині. Вони теж морського походження?
Нехай би уже як достовірно доводилося чи аргументувалося про морське походження калійної солі пластового залягання, то вищенаведені приклади самі про це заперечують. Тут уже ніякі аргументи не допоможуть в захист такого. Та і просто само по собі не вкладається в поняття, щоб сіль, відкладаючись концентрувалась у вигляді гірської споруди. А існування таких - факт незаперечний. Якби ми навіть і дотримувалися сучасного уявлення про походження солі, то аж ніяк не знаходиться ніяких доводів, щоб пояснити, чому сіль збилась в гігантську брилу, і які для цього були причин!
Ми можемо сказати, що сіль має властивості еластичності. Цілком правильно. Під дією тиску вона спливати в під-поверхневі нашарування, або навіть на поверхню. Теж правильно і це підтверджується наочними доводами. Згідно цього може виникнути припущення, що такий вихід на поверхню - це витискування глибинних горизонтальних пластів.
То чому такого витискування не помічається в тих областях, де кам’яна сіль залягає пластом? Чому над самим пластом немає штоків? Пласт є пластом, а шток залишається штоком. І те, і друге побудовано з одного і того ж матеріалу, з однаковими властивостями.
Характерно те, що в пластах сіль розташовується на досить широкій площині, а в штоках чи подібних їм виходах на поверхню кам’яна сіль досить великої потужності концентрується в об’ємі наближено до найменшої площі поверхні. Хіба не в цім криється суть загадковості? Хіба можна уявити собі, щоби брила солі "Ормуз" утворилася внаслідок випадання осадків на такій порівняно маленькій площі гіпотетичного басейну? Адже це не котел, який після кожного випаровування щоразу доливався водою, і таким чином відбувалося накопичування кам’яної солі. А хоча би і таке мало місце, то він складався б з тоненьких пластинок по всьому перетину, бо не можна уявити, щоб вода поступала ідеально чистою.
До цих двох витворів природи варто було б поставити ще таке запитання: як вони виросли так високо над поверхнею землі? Хіба достатньо було такого натиску поверх лежачих шарів осадочних порід, щоб витиснути таку величезну масу речовини? При тім і питома вага галіту не така-то вже й маленька - 2,1 г/см куб. і майже така ж сама, як і осадових порід. Значить і витискування такого не повинно бути. Але є.
Загадковістю Прикаспійської низовини "проти" сучасної концепції
Якщо взяти сильвін (KCl), то він ще легший, але штоків не утворює. Тоді як згідно поняття про причини механічного впливу, він скоріше повинен був би витискуватись на поверхню. Залягає пластами або лінзами.
Чи варто задуматися над загадковістю Прикаспійської низовини? Вона являється одною з найбільших низовин нашої планети. Те, що вона колись була заповнена водою, свідчать осадочні породи, товщина яких сягає 12000 і більше метрів. Дана товща осадочних порід пронизана тисячею величезних гірських споруд, складених з кам’яної солі.
Тут знову вимагається тонкість логічного мислення. Грубий підхід до розгадки походження кам’яної солі сам наштовхує на думку про те, що вона могла утворитися з морської води. Але сам характер залягання солі прямо таки суперечить нашому міркуванню.
Яка форма залягання осадочних порід, нам уже добре відома. Це ми можемо бачити скрізь і всюди на поверхні нашої планети. Такий же самий характер залягання осадочних порід і на дні водойму і величезних водних басейнів. Закономірність такої форми залягання осадочних порід не залежить від часу: чи то товщі осадочних порід утворюються тепер, чи утворювались вони колись в найдавніші часи. Так як Прикаспійська низовина колись була водоймищем, то і форма залягання осадочних порід у ній теж повинна бути тією ж самою. Якщо вода бувшого басейну була перенасичена сіллю, то дана сіль повинна була б випадати в осадку. Товща осадочних порід свідчить про те, що у воді даного басейну була розчинена натрієва сіль, а багато ще інших мінералів. Звідси логічно випливає, що вода не могла бути чистою. Це була суміш хтозна чого, всього і всякого матеріалу.
Тепер подивимось на механізм осадко-утворення. З гіпотетичного розчину в першу чергу повинні були випасти в осадок найбільш важчі часточки, а потім легші і під кінець випаровування води створило б шар солі. Значить в Прикаспійській низовині поклади солі повинні бути у вигляді нашарувань, пластами.
Але аж ніяк не можна припускати такої уяви, щоби сіль, випадаючи в осадок, концентрувалась в окремих областях, а вільні проміжки площі заповнювали інші осадочні породи. Таке припущення - абсурд. А факт залишається фактом: окремі соляні гори, що можуть рівнятися з найвищою горою на планеті якраз і розташовані в товщі осадочних порід.
Не можемо ми припустити і такого міркування, щоби сіль, концентруючись в окремих місцях, відтісняла на бік всі інші домішки води, залишаючись сама чистою. А сіль там, як відомо чиста, кондиційна і без сторонніх домішок. Можна зробити ще одне припущення на користь сучасної уяви чи просто в аспекті сучасного уявлення. Водний басейн прикаспію спершу не мав ніяких домішок зруйнованих гірських споруд. Чиста вода перенасиченого розчину дала осадку солі. Утворився потужний пласт кам’яної солі. Пізніше, на протязі багатьох мільйонів років, даний басейн невідомо з яких причин заповнився осадовими породами. Дванадцяти-кілометрове накопичення створило колосальний тиск на пласт кам’яної солі. Галіт володіє властивістю еластичності, що може призвести до витискування маси солі до поверхні.
Чи міг би в дійсності відбутися такий процес? Про це уже нехай потурбується математичне мислення і складність числових операцій. Можливо лише наперед сказати, що найвитонченіші математичні розрахунки не дадуть бажаних результатів. Числа не примусять пласт солі згрудитися і піднятися на таку величезну висоту в середовищі твердого тіла, тобто в середовищі осадових порід.
Як бачимо, при аналізі всіх можливих аргументованих варіантів "за" і "проти" перевага залишається за останнім.
