Так як дане питання вимагає конкретної ґрунтовної розмови, то обмежимось лише самим основним і значущим: в природі, а особливо це видно в механіці, сили існують тільки попарно. Ніколи не може бути проявів однієї сили, якщо не буде парної їй. Який би ми не взяли механічний рух в природі, він завжди виникає і супроводжується взаємодією двох сил, а не однієї самостійно взятої. Але в науці лише мова про дві сили, а що вони собою являють, ніхто так і не пояснив. 

Що ж являє собою інертність та інерція з погляду сил? Який між цими поняттями природний зв'язок? Що спільного, а що відмінного? Чи можна впізнати їх суть, якщо розглядати кожне зокрема ізольовано від інших категорій?

Інертність - це природжена властивість тіл зберігати стан спокою. Природжений стан. Про таке ще багато потрібно доводити, хоч воно очевидне і повсюдне.

Інерція - самостійний рух тіла після припинення на нього дії сили. Примусовий стан.

Тепер подивимося, який же природний зв'язок між згаданими поняттями.

Якщо в першій половині визначення інертності у формулюванні і не згадується про силу, то у формулюванні закону інерції сила являється визначальним фактором руху, хоча цього в науці поки-що не визнано.

Відомо, що одне і те ж саме тіло може перебувати як в одному, так і в другому стані. Запитується, що являється причиною його переходу з одного стану в інший? Лише сила, якщо на дане явище дивитися у вузькому плані, не вникаючи в джерело причинності. Причиною руху в даному разі являється сила. Вона його породжує, вона його і зупиняє. Тут вжито слово "сила" в загальному значенні без конкретизації її різновидності.

Тепер, виходячи з такого поняття, що в природі сили існують тільки попарно, потрібно встановити взаємозв'язок таких сил з поняттями "інертність" і "інерція".

Може показатися чимось несерйозним: який же може бути зв'язок між поняттями "сила - інертність"? Адже у визначенні, що називається інертністю, нічого не згадується про силу. Тіло, що перебуває в стані спокою завдяки своїй природженій властивості, здавалось би ніякого відношення до сили немає, обходиться без сили. І цілком вірно. Але це тільки із зовнішнього погляду.

І таке твердження реальним було б тоді, якби тіла що володіють даною властивістю, ніколи не зрушувалися зі свого місця і не володіли властивістю переходити з одного стану в інший. А так як тілам будь-яким властивий перехід з одного стану в інший, то відношення сили до інертності дуже пряме. Якщо тілу, яке перебуває в стані спокою і зберігає свою інертність, потрібно надати рух, то необхідна дія на нього сили.

Запитується, а чому в такому разі потрібна сила? І скільки тут їх потрібно: одну чи дві?

Згідно неписаному закону природи повинно бути дві сили. Одну силу ми реально усвідомлюємо, ба навіть самі її створюємо тобто породжуємо, коли намагаємося, наприклад, перекотити з місця на місце важку колоду. А де ж друга сила, парна нашій мускульній силі? Чи не в тій самій колоді, яку ми намагаємося вивести зі стану спокою?

Дехто звик бачити в цьому силу тертя. Але ліпше взяти б за приклад не пересування колоди, де дійсно сила тертя чинить опір, а перекочування по вирівняній поверхні, де сила тертя не має ніякого важливого відношення до руху колоди. В чім суть опору нашим зусиллям? Хіба колода не могла сама перекотитися лише від нашого дотику? Але ні, потрібна реальна сила.

Проявам реальної сили завжди чинить опір, протилежно напрямленої, прояв прихованої сили - інертність, як опір до руху.

Це закон природи.

Що ж являє собою протилежно напрямлена прихована сила? Чи очевидна така? Ні. А щоб побачити таку, і осмислити реальність такої в природі, в цьому повинна допомогти логіка суджень, а не спостереження очима.

Колода перебувала в стані спокою за всіма законами інертності, тобто була бездіяльною. Чи не тому нам потрібно було прикласти силу, що колода теж володіла своєю силою? Якою?

Зразу ж може виникнути запитання щодо назви такої, щоб не змішувати з іншими видами сил. Цілком природньою буде така постановка запитання.

Сила інертності – чи існує така   

Назва такої повинна бути похідною від того стану тіла, в якому вона проявляється. Тіло володіє природженою властивістю, яку людство назвало інертністю. А звідси і похідна назва буде - сила інертності.

В науці такого терміну немає і в згадці.

Чи реально така існує, якщо зробити нововведення? Чи не покажеться таке дивним або зайвим у фізиці? Імовірно, що спростувань не буде.

Чи варто аргументувати далі? Мабуть, що немає потреби, якщо обмежитися лише чотирьома словами: на силу відповідає сила. А яка саме сила, тут вже самі повинні її іменувати так, щоб така була зрозумілою згідно об'єктивності і найосновніше, щоб мала дійсно місце в природі.

Інертність тіла, як притаманна йому властивість, являється невід'ємною властивістю не тільки під час перебування в стані спокою, але і під час руху. Про це варто окремо говорити.

Тому повним формулюванням закону інертності буде наступне.

"Природжена властивість тіла зберігати стан спокою або чинити опір силі, що діє на нього, називається силою інертності тіла".

Чим можна аргументувати другу частину формулювання?

Дехто з науковців не хоче визнавати того, що тіло може чинити опір ("воно слухняне"). Наперекір тут приходиться непризнане узаконювати. Таке піде на збиток, чи на користь науці?

Щоб багато не говорити, будемо вважати за доцільне поставити лише два запитання: навіщо потрібно прикладати більше сили, щоб надати тілу більшої швидкості руху в просторі? Чи зрозуміли природодослідники, чому виникає перевантаження космонавтів при виведенні космічного корабля на навколоземну орбіту?