Ще за того тисячоліття до нашої ери солодкий сік і порошок з цукрової тростини індійські лікарі вважали за важливий лікарський засіб. На базарах Індії торгували солодощами із саркари - так називали згущений сік тростини. У довгих мандрах по світу разом з самим очеретом це слово, пристосовуючись до місцевих прислівників, набувало на кожній мові своє звучання, дуже однак, схоже на вихідне. Так з'явилися грецький sakchar, латинський saccharum, російський сахар, український цукор, чеська cukr, англійська sugar, німецький zucker.

Цукрова тростина в наших краях не росте. Тому не дивно, що ми звикли саме до бурякового цукру, а назва «тростинний» викликає у нас підозру. Цікаво, що в Америці все було навпаки: на початку століття, коли цукробурякова промисловість в США тільки зароджувалася, багато американців вважали, що рідний тростинний цукор відрізняється від бурякового і, звичайно, краще за нього.

Раніше Україна була цукрової республікою: її 192 цукрозаводу випускали 7 мільйонів тонн цукру при потребі 2 мільйони тонн. У 2009 році українські заводи зварили трохи більше 1,5 мільйона тонн при тій же потреби. Далі стало ще гірше. Такі самі проблеми є і в Росії, і в Білорусії. Спробуємо розібратися в причинах і зрозуміти, як слід робити цукор в XXI столітті. Розмова про це необхідно почати ще й тому, що і автор цих рядків, і інші розробники технологій, що дозволяють якісно змінити виробництво цукру, знаходяться вже в тому віці, коли передачу досвіду новим поколінням краще не відкладати надовго.

(Кандидат технічних наук В.В.Сиротено, Львів)