Запеклий спір між фіксистами і мобілістами (в сучасному варіанті – прибічники тектоніки плит), про сценарій земного розвитку, благополучно вирішився (офіційно) на користь останніх. Та чи справедливо це. Навіть враховуючи достовірні доводи як перших так і других, з впевненістю можна сказати, що і фіксисти неправі і мобілисти не праві.

В науці склалася і поширилася така думка, що материки мають властивість то підніматися то опускатися під дією тектонічних сил. Те що коливні рухи земної кори мають місце не підлягає сумніву. Це очевидні і повсякденні дії. Та от ці порівняно незначні рухи чомусь породили поняття про досить грандіозні масштаби підняття і опускання земної кори. Ніяк не можна погодитися з такими усталеними поняттями, ніби геосинкліналі чи глибинні западини в земній корі й заповнені кілометровими товщами осадових порід – це також наслідок опускання земної кори.

Але так як залягають осадові породи так, що самі кажуть про середовище в якому відкладались, то хімічні і термічні процеси вже відпадають. Залишається лише механічний вплив на гірські породи. Значить, водяне середовище створило такі умови, нестерпні умови, за яких гірська порода не в змозі була зберегти свою цілісність первозданного вигляду і повинна була зруйнуватися. До фізичного впливу фактори водного середовища можуть бути: сильні хвилювання чи збурення води, швидка течія. Щось інше уявити важко. І тому зупинимся на розгляді цих факторів.

Не приступаючи до розгляду даного питання і не уточнюючи терміну, можна наперед сказати – дрейфують. Та якщо вникнути в смисловий зміст даного терміну і зіставити з механізмом такого явища плюс роз’яснення на прикладі рухомого по воді корабля, то щось явно не гармонує. Само по-собі заперечується вживання такого терміну «дрейф».

Якщо осадові породи (всупереч офіційній теорії) не могли бути принесені звідкись водними потоками, то постає знову одне і те ж питання: відкіля вони? Яке їх походження? Який механізм їх творення? Чи не примушує це відшуковувати інші шляхи відповіді?