В природі існує багато схожих речей, але з різним механізмом утворення. Існують місця, де і насправді проходило накопичення осадової товщі зверху і до того ж в водяному середовищі, але є і такі, подібні нашарування, механізм утворення яких зовсім інший. І в останніх ніколи не знайдуться захороненні останки тваринного світу. А нафти в таких місцях найбільше. Ось і спробуй довести, що нафта відбулася із тваринного світу, коли елементарніше логічне поняття протирічить.

Продовження "Таємниці народження нафти - 2"

«Після виникнення, нафта разом з оточуючими породами також опускається. І це являється однією із основних причин різноманітності природних нафт, бо разом з опусканням в нафтовому родовищі виникають хімічні реакції, що змінюють початковий склад». Так, так, нафта прямо таки в прямому сенсі утворилася й чекала поки не неї натиснуть зверху, щоб заглибитись для двадцятих століть. Тут просто людині хочеться, щоб було так, як здається. Ось ця груба помилка в геології подібна ложці дьогтю в бочці меду: все псує. Немає істинного розуміння про природу синкліналей – немає приводу для розгадки. Вже згадувалось, що на земній кулі, як і на всякому планетному тілі, ніякі опускання в формуванні зовнішнього вигляду Землі не відбувалися.

Розповідаючи про хімічні реакції, чомусь не береться до уваги, що вихідний матеріал для утворення нафти не може існувати такий довгий час, ніби то для того, щоб, дочекавшись відповідних умов, почати хімічну реакцію для виникнення нафти. Перш ніж стверджувати це, варто подумати над властивостями хімічних елементів і органіці і неорганіці. Тим більш не варто чіпати це питання хоча б тому, що в науці до сих пір не надається чіткого визначення, що таке органічні і неорганічні з’єднання. Чому? Та тому, що в самих головних проблематичних питаннях неорганіку сприймають за органіку. До того ж органіка своїм існуванням зобов’язана неорганіці. Але складається враження, що ми маємо справу з двома видами матеріального світу. Ні, він один і загальний, але з проявами особливих властивостей хімічних елементів, де в одному випадку вони нестійкі і недовговічні, а в іншому – навпаки. Ось де брати початок поняття органіки: у властивостях самих хімічних елементів, а потім вже говорити про природу нафти.

«Всякий шар осадових порід на момент свого утворення залягав майже горизонтально». Істинна правда. Імовірно, автор мав на увазі осадко-накопичення в водяному середовищі в області заниженої ділянки земної кори. Та чи це визначальне і вичерпне? Спитати б автора, чи можливе таке осадо-накопичення в горизонтальному положенні і без водяного середовища? Безумовно, відповідь буде: в повітряному середовищі на поверхні планети за допомогою зруйнованих гірських порід, вивітрюванні і т. д. Та в цій відповіді немає головного і визначального. Як бачимо, до повного розуміння утворення осадових порід в горизонтальному положенні іще не розкрите саме головне і саме визначальне їх походження.

Як же так? На поверхні рівнина (рівне і спокійне залягання шарів), а під ними погнуті, зібрані майже в гармошку? Адже під цими двома шарами лежить кристалічний фундамент. Чому ж його будова не відповідає побудові розміщеного на ньому? Зігнутість існує і в кристалічному фундаменті, та амплітуда коливальних рухів не відповідає амплітуді вигинів шарів осадових порід. Чому? Середній шар ніби чужий втиснувся і зморщився між поверхневим і кристалічним фундаментом. Чи задумувався хтось над цим? А якщо за віком? Який із шарів осадових порід старіший, а який молодший? Вік визначають різноманітними методиками, та й без цього цілком зрозуміла вікова картина. А із цього бере початок і розуміння механізму виникнення, як першого, так і другого.

Гіпсометрична різниця між антикліналлю і синкліналлю досягає сотні а то і тисяч метрів. Чи не дивно це? На кінець все просто: підняття та опускання. І ось саме в цих поняттях є нездоланні перепони до затвердження прийнятого. Де ж елементарніші поняття про фізичні властивості речовини, в даному випадку про земну кору, як про породу в твердому стані? Невже говорячи про опускання і піднімання, малась на увазі не тверда закам’яніла порода з притаманними їй властивостями, а еластичні, в’язкі, тягучі неначе резина гірські породи? На кожному згині чи то синкліналі чи то антикліналі повинен бути злам. Чи помічали це? А чи задумувались над цим? А розгадку можна знайти в Карпатах.

Згідно вже переглянутої триярусної будови, варто дати одне запитання: де взявся самий верхній ярус майже горизонтального залягання шарів? Нехай нижній ярус, що почиває на фундаменті, утворився за рахунок руйнування кристалічної породи фундаменту. Але де взялися породи в ярусі спокійного залягання, якщо постачальники імовірного матеріалу були вже перекриті і недосяжні до руйнування їх наче за сімома замками? Звідкись? А саме звідкіля? Та взяти б хоч будь-яку сусідню ділянку не задовільнить відповіддю на поставлене питання.

Знаходячи нафту чи газ в тілі кристалічного фундаменту, геологи не ставлять перед собою загадки, все дуже просто: «Це відбувається наступним чином. Газ або нафта, утворившись в осадочних породах, по тріщині проникає в породи фундаменту і утворює поклади». Майже як в переповненій кімнаті: тісно в одному місці – переходять в інше. Мабуть, для нафти і газу було затісно в осадових породах і вони, наперекір законам гравітації стали важчими оточуючих порід і підшукали місце нижче, ближче до центру планети.