Де ж осадові породи могли взятися, якщо прийнятим припущенням чи вірніше сталій думці стільки заперечень вперто протирічать? Вагомих доводів на користь відкидання більше ніж на захист прийнятих уявлень.

Закінчення статті "Осадові породи"

10. Чому б вченим не придивитися та уважніше до осадового утворення сучасного в сучасних існуючих гірських масивах скалистого щита в першу чергу. Причім не зробити б геологічних розрізів в долинах між хребтами та не зіставити з заляганням осадових порід поза гірських масивів – на рівнинах, на горбистих височинах? Та чому б серйозно не задуматись над тим, чи можна все підряд ототожнювати? Чи можна міряти все на одну мірку? Чим краще користуватися впевненістю чи сумніватися? І на кінець, чи вміємо ми користуватися уніформізмом (актуалізмом)?

11 Стисло про уніформізм

Зачепивши це поняття, хочеться поставити таке питання: чи завжди корисний в науці уніформізм? Скажемо прямо: не завжди, а інколи він становиться шкідливим, тому що заводить в глибоку оману чи наводить на помилковий шлях. І це не завжди, бо с дуже і дуже багато в чому допомагає пізнати минуле. І все це залежить від того, як ми вміємо ним користуватися.

Ось до прикладу. Геологи скористалися уніформізмом і дійшли до невірного розуміння про природу багатьох порід, які назвали осадовими. Багато дечого в природі за зовнішніми признаками може здатися досить знайомим і зрозумілим, та в той же час майстерно замаскованим і таємничим, нерозгаданим. А така незрозумілість тягне за собою багато неправильних логічних суджень, інколи переконливих в своїй правоті.

Спитати б в геолога, що добре вивчив гірську систему Карпат: з чого вони складаються? Впевнений, що, не задумуючись, кожний дасть відповідь: із зім’ятих пластів осадових порід. І ось спробуй скажи, що відповідь невірна! Він тобі знайде сотню доказів, навіть переконливо продемонструє на живих прикладах. Але все-таки він залишається неправий.

Те, що в природі існує шаруватість від мінімуму потужності до максимуму, не означає, що вона за своїм походженням лише осадова. Ось відсутність цього поняття істини і породжує цілий ряд пересудів і невірних поглядів на оточуючий світ. Ось чому і до цих пір залишається загадковим як само походження, так механізм виникнення складчастих гірських систем, флішів і тому подібного.

Якщо розглянути відповідну кількість кількості прикладів користі і шкоди уніформізму в сучасній науці, то саме по собі стане зрозумілим як багато авторитетів заглибились в нетрі оману. І це в свою чергу допоможе розкрити дві сторони однієї і тієї ж медалі, яка в даний час вважається односторонньою.

  1. Уніформізм і гідровулканізм

Натуралісти досліджуючи цілий ряд загадкових утворень в гірській місцевості наштовхнулись на незрозумілість: чому раптом на антикліналях інколи зустрічаються округлі западини зі стрімкими обривистими (стінами) краями (до 300 м висотою)?

Роздуми привели до висновку, що виникнути вони могли лише за допомогою вибухового впливу води (в пароподібному стані – добавимо). І в дійсності сам механізм виникнення антикліналі цілком узгоджується з імовірним викидом речовини шляхом вибуху.

Да, гідровулканізм існував. Існує він і в даний час, але дуже і дуже слабенький ніби відлуння древніх діянь.

І ось постало питання: невже гідровулканізм існував лише в місцях гірських масивів? Чи є сліди гідровулканізма на знайомих ділянках Волино-Подільської височини. Так, є. Це загадкові замальовки пластів в піскових кар’єрах невеликої потужності. Початково, вивчаючи характерний малюнок динамічної рухомості піску, поставало запитання: як він міг так виникнути? Тепер стає повністю зрозумілим від А до Б. Під великим тиском сила стрімкої води виносила із собою пісок. Судячи по характеру і розмірах нашарувань, можна сказати, що співвідношення води і піску були не однакові – переважала кількість води. При тому виверження проходило в водне середовище, тобто на дні праокеану, про що вже згадувалось – загальний рух водних мас відносно місця виверження. (Чому саме – в водне середовище? Пісок не розпливався, а конусоподібна форма, тобто в кучі. Течія – в сторону відносились тонкі піщинки і т. д.).

 Беручи до уваги хоч частково викладене в фактах і судження про них, можна було б перейти до більш серйозних проблем, вміло використовуючи аналогію і структурну будову земної кори в якій-небудь одній точці місцевості, не відриваючи її від загальних масштабів планети.