Котловина Байкалу зростає, незважаючи на величезну кількість наносів, що надходять в унікальне озеро. За розрахунками сибірських вчених з Інституту земної кори, з середини позаминулого століття запаси найчистішої байкальської води стали більше на 3 мільярди кубічних метрів.
Глибоководне озеро Байкал десятки мільйонів років залишається хранителем реліктової фауни і резервуаром чистісінької прісної води, не дивлячись на те що його улоговину безперервно засипають наноси, що поставляються потужними обвалами, осипами, селями, бурхливими притоками. Очевидно, що для збереження рівноваги улоговина повинна рости щонайменше на той обсяг, який засипають осадові породи. Доктор географічних наук Б.Агафонов розрахував, що обсягпринесеного матеріалу в чотири рази поступається приросту улоговини, який відбувається завдякивнутрішнім процесам в земній корі.
Байкал розташований в сейсмічно активній зоні, відносно молодий за мірками геології. Витягнута чаша Байкалу не що інше, як рифтова западина. Подібні утворення існують на дні всіх океанів, і, як вважають вчені, саме їх розширення не один мільйон років і перетворили розломи земної кори в величезні океани, що покривають три чверті нашої планети. З цієї точки зору унікальне озеро - прообраз майбутнього океану. За супутниковими даними, Байкальська улоговина розкривається зі швидкістю близько 5 мм в рік, що еквівалентно збільшенню обсягу на 20 млн. кубометрів. Але, як вказує Б.Агафонов, це не єдиний процес, що перешкоджає засинанню озера уламками порід.
Обсяг озера зростає і за рахунок просідання корінного ложа улоговини. Вчені спостерігають це за допомогою сейсмічного профілювання земної товщі. Однак, на відміну від розширення рифтової западини, земна кора просідає не постійно, а при великих землетрусах. Так, при дев'ятибальному землетрусу 1959 року улоговина Байкалу збільшилася разом на 200 млн. кубометрів. А після катастрофічних підземних поштовхів в 1862 році в озері утворилася ціла затока, яка отримала ім'я Провал, і обсяг озера став більше на 1 млрд. кубометрів.Щоб скласти баланс, вченому довелося підрахувати, скільки речовини надходить в озеро через обвали, зсуви, селі, річкові паводки і з багатьох інших причин. Виявилося, що в сумі ці процеси дають не більше 10 млн. кубометрів щорічно. Обсяг того ж порядку з'їдають занурення під воду окремих ділянок узбережжя. При цьому слід пам'ятати, що значну частину прибулого матеріалу (близько 3 млн. кубометрів на рік) забирає зі своїми водами старша дочка Байкалу Ангара.
Після остаточного підрахунку вийшло, що з 1862 р (саме починаючи з цього часу є необхідні дані для складання балансу) улоговина Байкалу, завдяки внутрішнім процесам в земній корі, збільшилася майже на 4 млрд. кубометрів. Наноси змогли поглинути лише чверть цього обсягу. Однак і та, що залишилася величина, наприклад, в півтора рази перевершує обсяг Балатону, одного з найбільших європейських озер. Байкал доливали в основному річкові, дощові і підземні води. Деяку частину доданого обсягу поглинули цінні природні енергетичні ресурси - нафтопродукти і газогідрати. В цілому ж відбувається не обміління і замулювання, а зростання унікальної улоговини, а отже, і запасів дивно чистої Байкальської води.
