Базальт, як і граніт, і інші гірські породи разом з осадовими - продукт середино-планетних перетворень. Всі вони одного і того ж походження. Тепер подивимося, яке значення часу в формуванні земної кори в загальних рисах і кожного шару зокрема.

Продовження, початок Зростання земної кори 

Одним з головних властивостей речовини є прагнення до спокою. Такі вже закони діалектики природи. Попросту будемо сприймати це так: речовина, яка не відчуває впливу сил зовнішнього або внутрішнього впливу, втрачає придбану нею енергію і стає холодною. Ще простіше можна сказати так: раніше розплавлена речовина завжди прагне до охолодження, якщо її початковий температурний стан не підтримується якимось відповідальним за це фактором. Те ж саме відбулося з речовиною, яка першою створила затверділу кірку планети.

Припустимо, що це був гранітний шар. Так воно чи ні, твердого висновку робити не будемо, а все-таки такого собі припущення будемо дотримуватися. От уявімо собі таку картину. Навколо земної кулі утворився гранітний шар, як перший зародок зародження земної кори і прообраз сучасної. Ну і що ж, на цьому розвиток планети закінчилося? Ні. Якби це був закінчений процес формування планетної кори, то вона і досі мала б первинний вигляд. Але слід пам'ятати істину, що життя матерії полягає в її вічному русі. У чому ж суть цього вічного руху матерії, відповідного розвитку планетного тіла? Це матеріальне перетворення, зміст якого нам дуже і дуже маловідомий, і дуже малозрозумілий. А ось результат такого ми дуже добре бачимо. Бачимо, але не віримо баченому, не довіряємо своїм очам. Чи не довіряємо тому, що не вкладається все це в нашу свідомість.

Причина в збільшенні обсягу Землі

В даний час порушено питання про розширення Землі. Всі факти в наявності, а ось осмислити їх, свідомо сприйняти це як істину ми ніяк не можемо. І ось свідомо розуміючи, що факт - це вперта річ, факт - це незаперечний доказ, все ж виступаємо проти цієї істини теж свідомо, бо намагаємося підшукувати аргументи, щоб спростувати істину. Де ж логіка? Де ж людське мислення? Тут вина не в людині, а в її звичних поняттях, з якими вона міцно зжилася, до яких вона звикла.

Рости - термін зрозумілий. Зростає все в органічній природі. Яблуко росте, і зрозуміло чому і з чого воно росте. Але ж Земля не яблуко на гілці. "А з чого ж Земля може рости? - запитуємо себе. - Ні, Земля не росте, не збільшується в обсязі. Це нам так здається. А те, що є якісь докази щодо цього - просто збіг чи випадковість". Такий невдумливий підхід до однієї з найважливіших таємничості світобудови і перекреслює те, чого ми дотримуємося з одного боку і нехтуємо тим же самим, з іншого боку.

На цю тему філософське питання дуже об'ємне.

Був свій часу в еволюційному розвитку планети, коли її поверхня з рідкого стану перетворилася в тверду. Але на цьому, ще раз повторимося, розвиток планети не припинився. Внутрішньо-планетні процеси породжували все більшу і більшу кількість речовини, яка під сили зростаючого тиску вивергалася на поверхню у вигляді лавових виливів і у вигляді вулканічного виверження. До цих процесів не робитимемо аргументації, бо воно і так зрозуміло, як неспростовний факт.

Поставимо перед собою кілька питань і спробуємо їх обдумано розібрати.

Якщо на початковій стадії розвитку планети йшло збільшення її обсягу за принципом виливу або виверження розплавлених мас на поверхню, де вони і перетворювалися на тверду речовину гірських порід, то чому в більш пізньому періоді розвиток планети і в даний час не відбувається це? Може бути, справді після початкової стадії утворення земної кори сталася якась диференціація, що на поверхню спливли легкі хімічні елементи та їх сполуки, а більш важкі залишилися нижчими, в глибині планети? Ні. Цій думці протиставляємо і багато фактів. Перше - це майже однаковий хімічний склад головних двох шарів земної кори: гранітного і базальтового. Друге - це сучасний вулканізм, який викидає на поверхню планети розпечену речовину відомого нам хімічного складу. Якби розширення планети відбувалося тільки за рахунок утворення важких хімічних елементів, то вулканічна діяльність була б доказом такого припущення.

Як і раніше, так і в даний час протікають одні й ті ж процеси по зародженню речовини, що складається з відомих нам елементів. Куди ж вони діваються! Чому не спливають на поверхню в такій рясній кількості, як раніше? Глибокодумний розгляд цих питань повинен дати нам поняття про будову і склад верхньої мантії, а разом з тим стане зрозуміле питання про розширюється Землі.

Дуже добре можна зрозуміти механізм серединно-планетних процесів, знаючи їх природу і причини, які спонукають до протікання цих процесів.

А перш за все головне і що веде до розуміння сутності механізму - це знати, як народжуються всі відомі нам мінерали і чисті елементи.

Обійдемо це і приступимо до розгляду самого механізму руху розплавленї речовини в глибині нашої планети.

Механізм руху речовини всередині планети

За час розвитку науки вже багато вчених правильно осмислили те, що речовина народжується в глибинних надрах мантії.

Розглядаючи питання про будову мантії, член-кореспондент АН В.В, Білоусов зазначив: "Тому цілком правдоподібно припущення, що верхня мантія - якраз та область, де зароджуються тектонічні і магматичні процеси". У цьому він має рацію. Про сутність виникнення магматичних процесів ми не будемо розглядати. Це окремий розділ пізнання. Будемо посилатись на факт - магма народжується і народжувалася раніше.

Саме поняття "народження магми" слід розуміти не як переплавлення раніше остиглої речовини, як на це посилаються ще багато вчених, а народження її в повному сенсі слова. Тільки таке поняття може дати нам привід до розгадки багатьох таємниць.

Тут немає бажання критично оцінювати думку багатьох і доводити неспроможність такого. При глибокому аналізі вони самі зрозуміють. Перед нами стоїть одне питання: з чого ж складається верхня мантія і яка її будова?

До складу верхньої мантії входять ті ж хімічні елементи, з яких складена земна кора, але з тією особливістю, що речовина мантії збагачене важкими елементами не в хімічних сполуках, а в чистому вигляді, що залягають окремими областями. Є там концентрація і такої речовини, з якої складаються сучасні гірські масиви. Чи праві ми в цьому чи ні, не будемо ні стверджувати, ні заперечувати. Висновок дослідження відомого сам покаже.

Простежимо хід геологічного розвитку планети.

Зайве доводити, що речовина, що складає земну кору, колись було в розплавленому вигляді. Не будемо чіплятися до питання про причини зміни речовини в холодному стані. Це справа часу мільйонів і мільярдів років.

Не будемо брати за основу дослідження якихось окремих найбільш поширених мінеральних утворень, а тому все те, з чого складається земна кора, назвемо просто речовиною.

Фізичні властивості речовини такі: при нормальному тиску і досить високій температурі перебувати в рідкому стані, при охолодженні переходить в стан твердого тіла.

І ось перша утворена земна кора, як тверде тіло потужним шаром огорнула всю планету, скувавши її наглухо. Процеси середино-планетних перетворень невпинно протікають, породжуючи цим нові порції речовини. Народження нових порцій речовини вимагає простору для її розміщення.

Безперервне накопичення речовини створює підвищений тиск усередині планети. Таке всередині планети становище позначається в першу чергу на затверділій оболонці, як на замкнутій посудині.

У корі виникають сили напруги. Але стримування наростаючого внутрішнього тиску не зупиняє народження все нових і нових порцій речовини. Значить і напруги в корі зростають. Зрештою процеси всередині планети призводять до того, що сили внутрішнього тиску починають переважати над силами, стримуючими цілісність затверділої оболонки. Тиск розподілений рівномірно по всій внутрішній області сфери. Настає критичний момент, коли в затверділій оболонці знаходяться найбільш слабкі місця, де і виникає розрив.

В область, де виник знижений тиск, спрямовується розплавлена ​​маса речовини. Виливом на поверхню вогненно-рідкої лави погашається внутрішньо-планетний тиск в межах норми...