Подолання будь-якого шляху починається із першого зробленого кроку. Для розгадок Волино-Подільської плити почнемо з геоморфології однієї з її ділянок. Вона багато  в чім схожа з іншими – горбки-долини, долини-горбки – тому не конкретизуючи географічних (або місцевих) назв, зазначатимемо лише геологічну інформацію.

Продовження статті "Волино-Подільська височина - природа формування цінних покладів"  

Перші трактування горбистої місцевості

Дві протилежні долини, яких розділяє шлях на горбку. Горб являє собою перемичку шириною метрів 25-30 (по вершині). Порівняно з довжиною долин по обидва боки перемичка в пропорціональному співвідношенні - вузенька і висока смужка рельєфу, яка залишилася на своєму місці. В чім же справа? Чому протилежні долини не з’єдналися в свій час в одну суцільну?

Відповідно до пошуку розгадки може виникнути два напрямки трактування: або горбки виникли на рівній поверхні (поки що не зазначаємо на якому ґрунті), або долини утворилися внаслідок розтріскування і розходження протилежних сторін, як затвердлої кори землі.

Звичайно, сучасне уявлення про утворення такої і подібної місцевості трактується як стискування і спучування (за приклад чого беруть спечене яблуко). По зовнішньому вигляду (за досконалою примітивністю) тут є дуже багато подібного. І от така подібність настільки показується правдоподібною, що зовсім присипляє мислення вченого. Навіщо зайва витрата енергії ламати голову? Іти по найменшому опору - це легше всього. Та коли приглянутися уважніше до речей, а не до власних уявлень, то багато дечого де в чім спростовується. А спростовується таке постановкою запитання, які виникають з погляду на самі речі. Річ є річ і нічим вона не може бути підмінена окрім пов’язаного з істиною.

Модель «печеного яблука» вже початково - абсурдна

Припустимо (згідно існуючих уявлень) горбистість місцевості утворилася завдяки зморщуванні земної кори. Сказати слово "зморщилася" досить легко, але не так то легко вкласти зміст в таке поняття. Земна кора - це не шкірка яблука, де під час зменшення перш-початкового об’ємного розміру, виникають западини і підвищення. Навіщо тут ставити в приклад таку примітивну аналогію, коли все це прямо у вічі тхне неправдоподібністю. Зайве і безглуздо зменшувати розміри земної кулі до величини яблука і шукати в ньому розгадку. Який би мала вигляд поверхня планети, якби в дійсності горби а тим паче гори виникали завдяки зморщування кори?

Подумати тільки! Де ж уява про її дійсну товщину і фізичні властивості твердого тіла? Дійсно абсурд.

Дехто намагається захистити таку трактовку, шукаючи точки опори в часі. Все це, мовляв, відбувалося настільки повільно і настільки довго в часі, що аж ніяк таких змін не можна було помітити. І хоч земна кора являє собою тверде тіло, воно подавалося (мається на увазі вигиналося) як пластичне тіло. На перший погляд, чому б такому не вірити? Хто знає? Хто бачив?

Тут немає потреби в очевидцях. Очевидцями ми являємося самі, незважаючи на досить далеко віддалений час виникнення рельєфу. Але очевидцями ми можем бути лише тоді, коли сприйматимемо навколишній світ не тільки зором, а й здравомислячим міркуванням.

Природа механізму утворення гір і горбків зовсім різна

Більш важче стоїть справа в поясненні механізму формування гористої місцевості. Якщо підходити поверхово, то жаль звертати з уже протоптаної стежини. Аде справа з утворення гірських масивів, гірських хребтів та окремих гір, то тут дуже очевидно.

Поставимо лише одне запитання, не коментуючи відповіді. Чи хоч одну гірську споруду в усьому світі знайдено, щоб вона була складеною з масивних блоків граніту? Адже по обидва боки, чи то навколо, залягає граніт під осадовими породами. І не знайдемо таких, щоб під ними в  основі лежав граніт.

Правда, можуть бути виключення, але це вже стосується гірського масиву на периферії або в проміжних ланках. Але це ж знову зводиться до однієї і тієї ж закономірності, і находить своє пояснення згідно специфіки механізму утворення таких споруд.

Гори народжувалися, народжуються (тільки ми слабо-зрячі) і будуть народжуватися. Однак такий процес не слід ототожнювати з поняттям росту гір. Досить значна частина гір, як окремих так і гірських масивів, після свого народження залишаться і надалі без процесів росту. Тоді як деякі ростуть на даний час і будуть ще продовжувати рости. Але знову ж таки не слід всіх стригти під одну гребінку. Все це залежить від двох факторів: епохи їх зародження і структурної будови. І дійсно вчені підмітили істину, що молоді гори ростуть, а тим паче, які мають досить глибокий корінь в мантії. (Нехай не виникає думка ототожнювати з деревом, яке теж росте, бо має корінь).

В такому дусі можна було б продовжувати і далі, але тут цікавий не довід а пошук відповіді істинної відповіді на інші запитання, які органічно зв’язані з горотворчими процесами.

Щоб менше витрачати часу, скажемо прямо: горбки і гори не мають спільного механізму утворення. Хоч то і то підвищення над загальною поверхнею, але кожне з них має свою особисту анкету, яку ще і досі не зуміли заповнити.

Горбиста місцевість це не є наслідок зморщування земної кори. Та і взагалі, варто порадити викинути геть поняття "зморщування". Його ніколи не було і не буде. Жаль, що така обманлива думка так міцно засіла в умах мужів.

Не будемо розганятися на щось велике і дивовижне, та шукати його десь в тридев’ятім царстві. Навіщо краще, - найближче - це під ногами, там де ти стоїш, де ходиш, де зможеш дістати рукою і відкритими очима подивитися на реальність речей.

 

Далі "Волино-Подільська височина" буде