Сучасні уявлення про походження кам’яної солі, з великою долею імовірності, є хибним, і зводяться до того, що галіт, як і сильвін морського походження. Таке уявлення міцно вкоренилося і ввійшло в лексикон наукової літератури, а в понятті, як відображення дійсності. На основі такого уявлення виникає цілий ряд тлумачень загадковості природи зв’язаних чи подібних до походження солей галоїдне-водневих кислот. Однак таке уявлення, хоч і знаходить підтримку з одного боку, з іншого викликає цілий ряд непорозумінь, а при глибокому аналізі - кричущі протиріччя і заперечення.

Продовження статті "Кам’яна сіль"

Що ж сприяло виникненню такого поняття в людини? Звичайно, в першу чергу спостереження, досвід і переконливі факти дійсності. Таким фактам і не знайдеться аргументів, щоб заперечити. І дійсно, вода в озерах солоних чи в лагунах випаровується, а на дні залишається сіль. Вода морів та океанів солона теж. Практично перевірити наявність в ній тієї ж самої солі, що видобувають з озер, теж можна, а саме: випарувати воду.

Дійсно, до даних фактів, як то кажуть, не підкопаєшся ні звідки. Фактична дійсність породила в людини незаперечне поняття про походження кухонної солі. Аналогічно до цього в пошуках пояснення про природу покладів солі в надрах планети утвердилося поняття: континентальні поклади солей теж морського походження. Для такого міркування теж є підстави: одне відомо, що теперішні матеріали в сиву давнину були покриті водними просторами, тобто океаном. А звідси та ж сама логіка: при певному температурному режимі вода в лагунах чи великих водоймищах випаровувалась, а сіль випадала у вигляді осадків. Накопичення її перекривали нові товщі осадочних порід, під дією яких викристалізувана сіль спресувалася так, що ставала монолітом. Під дією величезного тиску поверхневих шарів кам’яна сіль набуває еластичності і завдяки цьому повільно витискується до поверхні. І тут все логічне і правильне.

Але зовсім інша картина поняття настає, коли глибше вникнути в суть установленого поняття. Чим ширший охват всестороннього аналізу сучасного поняття, зважування "за" і "проти", можливого і неможливого, виникає цілий ряд неясності і, крім цього, протиріч.

Давайте розглянем їх.

Були наведені приклади різних форм покладів кам’яної солі в області материків, як незаперечні факти. Безумовно, природа утворення даного матеріалу одна і таж незалежно від його форми залягання: чи то шток, чи пласт. Однакова вона і для "грибів" і для «ормузів».

Якщо море в період палеозою і покривало простори сучасних материків, то чи можна припускати, що кам’яна сіль могла відкладатися лише в глибоких западинах - в геосинкліналях? Чому немає покладів солі на кристалічних щитах? Однак вода їх в той час теж покривала. Об цім яскраво свідчать осадочні породи такі, як найбільш поширені - це глина і піски. Тим більше, що згідно сучасних міркувань про відклади солі шляхом випарювання води, як такий мінерал в першу чергу повинен був би відкладатися на більш підвищених місцях, а не у великих заглибинах. Якщо відбувалося випаровування води океану, то познаку цього повинні були б залишити підвищення, а не заглиблення.

По-друге. Чому в даний період не помічається, щоби відбувалось відкладання солей на дні водного басейну?

Взяти б наприклад Червоне море. Солоністю своєї води воно ні перед ким не поступається на земній кулі. Розташоване між жагучими пустинями Африки і Аравійського півострова. В одному літрі води міститься 42 г солі. Чому на дні такого моря не помічається відкладання солі? І умови сприятливі. Хіба в сиву давнину були сприятливіші? Чи може вода і сіль мали інші властивості?

Ще одна неув’язка. В морській воді, як відомо на даний час, розчинено різні солі, наприклад, хоч би такі як натрійна і калійна. Чи можемо ми таке припущення робити, що в сиву давнину в тогочасній морській воді було розчинено чи насичено лише однією натрійною сіллю? Припустимо, що і таке могло мати місце. Питається, де ж тоді могли взятися поклади калійної селітри? Адже вона теж морського походження. Як так можна припустити, що з одного і того ж басейну води відкладалась сіль кухонна в одному місці, а калійна в іншому? Це неймовірно і просто абсурд.

 Далі "Кам’яна сіль"