Іншим життям жив Світовий океан часів архейської, протерозойської і палеозойської ери. По-перше, він був владикою всієї земної кулі, по-друге, життя його була дуже бурхливим і вируючим. І ось тут то було б більш конкретно заговорити про локальність виникаючих нових формаціях на земній кулі.

Дуже яскравим прикладом доказів розлому докембрійської платформи і виникнення на місці розриву нової більш пізньої платформи - це Південноамериканська докембрійська платформа. Немов увігнаний клин каледонської платформи розколов колишню на дві частини, яку легко зімкнути, викинувши останню.

Кожен геологічний період розвитку планети залишив свій відбиток, але не повсюдно на земній поверхні, а місцями, окремими місцями. І якби навіть уявити собі, що в свій час сучасні материки були повністю покриті водним простором, і то виниклі тоді відкладення не могли поширюватися повсюдно, а лише локалізовано, тобто в тих місцях, де вони проривалися на поверхню.

Гранітні товщі, в якому б вони вигляді не зустрічалися зараз в земній корі - це залишки первозданної кори. Якщо не поставитися до сказаного скептично, а прийняти всерйоз, то ми багато дечого могли б дізнатися про еволюційний розвиток земної кори в цілому.

Для можливості визначити, що і де цінного знаходиться на планеті, важливо знати, як воно там появилось. Розглянемо деякі можливі етапи в формуванні лику Землі. Взяти хоча б такий примітивний приклад для порівнювання, те ж саме куряче яйце. При низькій температурі воно замерзає і розриває оболонку незважаючи на її відносну потужність, більшу ніж потужність земної кори. Звичайно, приймати всерйоз цей приклад не варто, так як всередині планети не відбувається процес замерзання, що веде до розширення вмісту. Розрив шкаралупи яйця при замерзанні рідини тільки наочно показує, як порушується цілісність оболонки при розширенні вмісту всередині речовини.