Згідно законів ізостазії, планетне тіло, що еволюціонує, повинно набути кулясту форму без якої-небудь значної деформації його затверділої оболонки. За законами ізостазії селеносфера повинна кругом з однаковою силою притягуватися власним центром гравітації. Не задумуючись, з легкої руки можна було б сказати, що грушовидна форма Місяця, тобто витягнута її в напрямку до Землі обумовлена приливними силами Землі. Речовина Місяця, що знаходиться ближче до Землі, притягуються земними силами тяжіння з більшою силою, а більш віддалена – з меншою силою. По ходу і виникла причина порушення законів ізостазії. А в дійсності – все це лише здається і помилкове уявлення.

Насправді на формування витягнутої фізичної поверхні до Землі вплинуло два фактори: вплив сили земного тяжіння місячного ядра (не кажучи вже про їх взаємо тяжіння) і вплив відцентрової сили на селеносферу, яка втримується навколо місячного ядра. Між ядром і селеносферою виникає неузгодженість: затвердла оболонка під дією відцентрової сили намагається як би відірватися від орбітального руху навколо Землі, а ядро намагається її втримати на круговій орбіті. Якби земне тяжіння впливало з однаковою силою і на ядро Місяця і на його затверділу, та й розплавлену сфери, не виникала б отака різниця і не відбувалися б зміщення центра гравітації – ядра – в сторону Землі.

Це ще поки теоретичне доведення, яке неодмінно буде підкріплене після ретельного дослідження надр Місяця.  

Центр гравітаційних сил Місяця, тобто його ядро, притягується земним тяжінням з більшою силою, ніж затвердла оболонка. Але так як місячне ядро є центром гравітаційних сил самого Місяця, то воно і втримує біля себе вся сукупність місячної речовини. Рівномірність розподілу сил тяжіння порушується самим рухом Місяця навколо Землі, точніше відцентровими силами. Ці сили позначаються головним чином на місячній корі і на шарах внутрішньої оболонки. Вся сукупність речовини цих складових частин, рухаючись орбітою, намагаються як би відірватися від руху по колу і відійти від центра тяжіння в протилежному напрямку. Сила гравітаційних сил Місяця переважає над відцентровими силами, втримуючи всю сукупність місячної речовини і примушує її рухатись по круговій орбіті разом з центром гравітації. Але так як земне тяжіння впливає в більшій степені на місячне ядро, а в меншій на внутрішню оболонку і селеносферу, то виникає різниця сил тяжіння на самому Місяці, тобто між його складовими частинами

Різна вага тих самих предметів на різних півкулях Місяця

Коли після висадки на поверхню Місяця, людина, побувавши на екваторі в області видимої і зворотної сторони, виявить різницю в вазі. Космонавт на зворотній стороні Місяця важитиме менше, ніж на тій же широті видимої сторони. Тут доречно зіставити неоднаковість сил тяжіння на нашій планеті на екваторі і на полюсах. Але на Землі в області екватора навколо всієї земної кулі у всіх точках сили тяжіння однакові. І не дивлячись на то, що центр гравітації Землі також зміщений і не співпадає з географічним (зміщений в сторону Тихого океану).

Космонавт буде важчим на видимій стороні Місяця з двох причин. Перша – він буде розміщений ближче до центру місячного тяжіння. Друга – на нього також будуть діяти відцентрові сили, як би придавлюючи його до місячної поверхні. Протилежність цьому він буде відчувати на зворотній стороні.

На протилежній стороні, по-перше, він буде знаходитись далі від центра гравітації. А це вже зменшує його вагу  нехай навіть не в дуже значній відчутності. По-друге, на зменшення ваги його подіють відцентрові сили, які вже будуть не притискати його до місячної поверхні, а навпаки, відривати.

Тяжіння на місячних полюсах, імовірно, буде меншим, ніж на видимій стороні в центрі диска. Воно займає середнє положення між тяжінням на видимій і зворотній сторонах.

Звичайно, це логічні висновки, а як покажуть практичні заміри сил тяжіння на Місяці, буде видно. І висновки підтвердяться.

Про причини витягнутої форми Місяця, мабуть, вже сказано (а можливо не все). В цьому ж самому зазначена і причина, що породжує грушовидну форму Місяця. Однак, в цьому є ще своє «но».

Якщо витягнута форма місячної кулі могла виникнути зразу ж після захвату Місяця Землею, то грушовидна форма – це наслідок еволюційного розвитку Місяця після його захвату або навіть ще будучи на першій еліптичній орбіті.

  Про генезис грушовидної форми, як про це припускають вчені, можна буде попробувати розібратися в питанні творення морів та океанів.