Місяць все ж, як би виразитись, являє собою живе планетне тіло. Він живе своїм життям подібно іншим планетам Сонячної системи. Якщо він позбавлений умов протікання і розвитку життя в прямому сенсі слова на поверхні, то це ще не значить, що він взагалі мертвий. Як і на інших планетах, так і в його внутрішній частині протікають іще незрозумілі нам процеси внутрішнього руху, ознакою яких і є ті самі прояви активності на його поверхні, що там спостерігаються.

Відповідаючи на запитання, чому максимальне число явищ доводиться саме на перигей і апогей, варто вдатися до поняття про те, що втримання одного планетного тіла біля іншого обумовлено тяжінням між їхніми центральними частинами. І це, безумовно, буде найбільш відповідним матеріалом для дослідження. Будем вважати за розумне, почати з того поняття, що явища, які спостерігаються на поверхні планети головним чином народжуються ендогенними силами. А тому насамперед напрошується питання: чи однаково буде вести себе затверділа оболонка планетного тіла, якщо ядро буде змінювати режим впливу на неї?

Крізь утворені розриви хлинула на поверхню кори величезна маса вогненно-рідкої речовини, яка згідно свого об’єму і займає поверхневу площу. Ну, а після остигання її що ми бачимо? Чи не ті ж місячні моря і океани! Чи не ті ж самі лавові потоки на Землі? Так ось в чім справа. І ніякі метеорити тут непричетні. А якщо і причетні, то лише в минулому, і до цього часу ослабили кору.

В даному випадку нас цікавить: чи можуть місячні моря розміщуватися вище загального рівня поверхні. Лава викидалася на вже затвердлу кору, тобто на ділянки Місячної поверхні, які являли собою закам’янілу масу, подібну до континентальних рівнин, але з деякими відмінностями: на цих ділянках не було ніяких кільцевих структур і взагалі яких небудь гірських споруд. В цьому багато і сумніваються: якби, мовляв, лава затопила материкові області, то не могла ж вона бути такої потужності, щоб затопити високі гірські споруди в декілька кілометрів. Ці ділянки по часу лавового вивержень були зниженими, про що і розказують деякі інші «моря» не з центральної частини.

А тепер приступимо до розгляду питання про те, чому вогненно-рідка речовина виявилась на поверхні Місяця лише на одній видимій нами стороні.