Розширення грабена - це вже незаперечний наслідок тектонічних рухів марсіянської кори. Згідно такого поняття в уяві людини складається цілком зрозуміла картина такого механізму, де розчленовані блоки кори рухалися один вліво, а другий - вправо, тобто в протилежні сторони. То чому не прийняти до уваги про можливість руху блоків марсіянської кори в інших напрямках? Якщо розірваним блокам властиве рухатися у напрямку північ-південь, то чому неможливий рух у напрямку схід-захід?

У зв’язку з виниклою ситуацією пошуку відповіді на загадковість завжди появляються найрізноманітніші думки правдоподібні і обманливі. У виборі потрібного завжди допоможуть самі факти, якщо вміло з ними пов’язати і стосовні поняття.

Якщо керуватися поняттям тим, що горизонтальний рух блоків марсіянської кори у напрямку північ-південь залишив після себе видимий слід - широкий грабен, то чому не можуть залишити сліди від такого ж самого горизонтального руху блоків кори у напрямку схід-захід? Таке цілком імовірне і цілком закономірне.

Здається, цілком достатньо зібрано сторін з аргументами, щоб вдумливо сприйняти суть появи грабена. Між причинністю і наслідковістю аж нітрохи немає якоїсь розбіжності. Істинність незаперечна. То що ж тоді заважає нам зрозуміти істину загадкових ярів, що густо всіяли північну сторону грабена?

В погляді на такі поки-що фігурує наслідкове, до якої ми могли б відшуковувати які-завгодно причинності. Але таке ми повинні робити зі здоровим судженням, а не згідно спокусливого бажання, яке невідомо з яких мотивацій появляється в нашій думці. В таких випадках важлива сила волі побороти в собі випереджаючу спокусу, виступити проти себе й підкоритися розуму. В більшій мірі оперували в дослідженні об’єктивними речами, а не судженнями про них, якщо останні не цілком достовірні, не істинні. Серед суджень про речі є ще багать обманливих, що міцно вкорінялися в свідомості людини. А тому перенесення таких дослідником на впізнання інших загадкових явищ не просто недоцільно, а й шкідливо для науки.

Тому із-за відсутності конкретних понять про походження рік в земних умовах вчені вдаються до неправильних роз’яснень загадковості на інших планетних тілах. Якими б шляхами науковець не намагався дійти до наміченої мети, його шлях буде перетятий, якщо не відповідатиме істинному. Тому перша непереборна перешкода на шляху роз’яснень марсіянських "русел" - це відсутність води – русло-утворюючого фактору згідно усталених понять землян. А це вже парадокс. Якщо виникає парадокс, то само по собі стає зрозумілим, що одна якась із сторін не відповідає істинності - неправдоподібна.

Щоб не продовжувати дискусії, варто сказати по простому: "річкові русла" Марса на північній стороні грабена - це розривні порушення діяльності марсіянської тектоніки. Природа їх ідентична з природою грабена. Але і до такого твердження можна придертися. Якщо і насправді рух блоків був спрямований зі сходу на захід чи навпаки, то чому тріщини появилися лише на північній стороні грабена? Чому не відбулося дзеркальне відображення таких на південній стороні? Тут зовсім непомітно тріщини, які розколювали б товщу кори. Ледь помітні, якщо то дійсно такі, лише на дні грабена. Далі: чому виникли тріщини лише на одному з боків, чому незайманим залишився другий?

І наступна постановка запитань. Якщо дійсно "русла"-тріщини виникли внаслідок горизонтального руху блоків кори, то чому вони не подібні по своїй протяжності грабену хоч би в зменшеному вигляді? Чому вони такі коротенькі? Чому не тягнуться за межі видимості фотознімку?

Відповідь земна. Чому каньйони на материковому схилі не завжди мають продовження каньйонів на суша? Чому каньйонів на підводних материкових схилах набагато більше, ніж на краю материка на поверхні?

Якщо каньйони на материку можуть мати яку-завгодно орієнтацію по відношенню до розташування океану, то каньйони на шельфі мають завжди постійну орієнтацію. Чому каньйони не виникли впоперек материкового схилу або на шельфі паралельно береговій лінії, а тільки в напрямку до океану? Чому розширення каньйонів іде в сторону океанна, а розгалуження в сторону суші? Знайдемо відповідь на ці запитання?

А походження каньйонів як земних, так і марсіянських однакове і не залежить від умов водного чи безводного середовища. В упізнанні явищ інопланетної природи дуже багато де в чім допомагає земне поняття, але тільки те поняття, яке відображає істину, а не видумку.

Можна упевнено заявити, що геологи ще й до цього часу не відшукали дійсного пояснення генезису каньйонів ні на шельфах, ні на материкових схилах, ні на самих материках. В основному їх думка збігається на тому, що каньйони на підводних окраїнах материків є звичайними продовженнями русла рік на суходолі.

Чи правильна така трактовка? І так, і ні. Якби каньйони відшуковувалися тільки там, де впадає ріка в море чи океан, то такий висновок можна було б вважати правильним. Але яке пояснення можуть дати науковці тим каньйонам, які виникли там, де зовсім відсутні будь-які сліди річкових долин. Найчастіше буває так, що вздовж рівнинного берега під водою спостерігається чимало каньйонів. А механізм формування як тих, так і других ідентичний. І причина їх появи теж спільна. Тому версія про можливість утворення каньйонів водними потоками відпадає не тільки на Марсі, а навіть і на Землі, де в наявності є достатня кількість води.

З приводу пошуку відповіді про природу каньйонів створено чимало гіпотез. Але жодна з них не відповідає правдоподібності. Навіть, здавалось би, найвірогідніше - це гіпотеза миттєвих потоків у земних умовах рівнозначна дії ювенільних вод, які прорили русла рік на Марсі.