На запитання "Чи німі деталі грабена на Марсі?" зразу можна дати впевнену відповідь: не німі, а досить таки говіркі і відверті. Вони багато чого можуть "розповісти", якщо правильно їх запитати, правильно підійти до розуміння того, про що вони твердять не двозначно. Що значить "правильно"?
Хіба П.Кропоткін, член-кореспондент АН, коментуючи даний знімок ділянки марсіянської поверхні на сторінках журналу «Знание-Сила», неправильно робив постановку запитань до тих чи інших окремих деталей знімку? Правильно. Але чи завжди він робив стосовну постановку запитань? Чи завжди пошуки відповіді велися в потрібному напрямку? Ні. Деякі структурні форми рельєфу він коментував так, наче б то уже не варте серйозної уваги, бо всім давно відоме. Але чи правильне оте "відоме"?
Прикладом такого в першу чергу буде коментування ланцюжка кратерів праворуч на тому ж знімку. Таке коментування виходить не з істинності природи згідно поставленого запитання, а з неперевіреного на практиці гіпотетичного припущення, що з часом перейшло в загальноприйняте поняття дійсності. І над цією "дійсністю" ніхто не задумувався, щоб перевірити її правдоподібність, мовляв, і так все добре зрозуміло згідно простих логічних розмірковувань. Більш конкретно про це буде сказано пізніше в ході самого дослідження.
В основному найбільш незрозумілі і загадкові сторони марсіянського грабена уже розглянуто в окремих розділах. Але поряд з основними уже розглянутими питаннями формування цієї інопланетної структури є ще й другорядні, менш помітні, але не менш важливі від розглянутих. Основні форми структури доповідають про основні і більш узагальнюючого поняття процеси, а більш дрібніші повинні деталізувати, конкретизувати узагальнені.
Якщо розглядалося питання причини і механізму формування ділянки піддослідного грабена під впливом двох сил, де більш детально розглянуто екзогенні (зумовлені зовнішніми причинами), то про ендогенні (зумовлені внутрішніми причинами) сили залишилося в пам’яті лише узагальнене і неповного розуміння поняття. Як стало відомо, розходження в протилежні напрямки розбитих блоків марсіянської кори сприяло, щоб виник глибочезний рів. Але і такого розуміння ще замало. Виниклий рів не залишився звичайним ровом. І розуміння механізму такого утворення залишається дуже спрощеним і далеко неповним щодо ясності всієї картини рів-утворюючого процесу. Це не те що уявні блоки кори відійшли один від одного на певну віддаль і в такім становищі залишилися на довічно. Ні. Тут справа набагато складніша, набагато повніший зміст криється в ньому. Якби відбувалося одностороннє розходження блоків, то даний грабен виглядав би зовсім по-іншому. І замість глибоко розчленованих бортів ми бачили б прямолінійні стіни між півкруглими виїмками - бувшими кратерами лінійного розташування. Насправді ж півкіл, як слідів розламаних надвоє круглих кратерів не помічається вздовж усього грабена. Хоч їх і непомітно, ми все ж таки впевнені, що такі там повинні бути обов’язково, бо цього вимагає не наше власне бажання, а закономірність формування даної і подібної до неї структури.
Запитується, чому із цілого ряду бувших лінійно розташованих кратерів залишилися тільки два в своїх чітко окреслених формах? Чому зникли інші? Чому кратер, що вище центрального на лівому борту залишився цілим, а не роздвоєним? Яке його, так би мовити, особливе походження із ряду однотипних? Чи не криється в такій, здавалось би цілком елементарній постановці запитань, зміст геологічного розвитку помаранчевої планети? Адже нас цікавлять не тільки впливові причини ззовні та наслідки цього, але цікаво знати, як реагувала сама планета на ці впливи та які зміни могли відбуватися під дією останніх. Чи не дають відповіді на дану постановку запитань самі деталі грабена? Так, дають.
Кратер, що вище центрального і найкрупнішого на знімку, зберіг свою первозданну форму, наче встромлена в ґрунт шляпа гриба. Чи не парадоксальним покажеться таке розуміння?
Цілком ясно видно, що вздовж грабена по осьовій лінії виник гірський хребет. Дивно, чому хребет обривається біля чаші кратера і знову починається по той бік. Це наче б то говорить про те, що піддослідний кратер виник набагато пізніше, вже на сформованому гірському хребті. Чи не так? Але є деталі, які окремо взяті можуть говорити про одне, а разом взяті - зовсім протилежне.
Світлу смугу, що перетинає темний овал піддослідного кратера на його північному краю, цілком можна прийняти за суцільну вершину гірського хребта, тільки незрозуміло, по якій причині вона зміщена так далеко від осьової лінії грабена. Якщо на такому понятті зупинити свою допитливість, то чогось особливого в цій структурі не підмічається.
Здавалось би таке розуміння являється незаперечним, бо так ми його бачимо на знімку. А це вже факт, про який можна судити стосовно до змісту. Але чи достатньо нам розуміння лише з того, що бачимо? Ні, не завжди. Багато деяких речей, яких ми спостерігаємо, можуть бути настільки переконливо обманливими, що й справлятимуть враження істинності. Це якраз воно і є при розгляді піддослідного кратера.
Щоб зрозуміти його дійсне становище в області даного грабена і щоб він про щось-то розповів з геологічного розвитку планети, ми знову повинні звернутися до першопричини його виникнення і всерйоз задуматися над тим, чому маленькі кратерні утворення мають вигляд виїмки сферичної форми і чому кратери великих розмірів позбавлені такої. Чому великі кратери, що сягають десяти а то і сотні кілометрів у діаметрі мають вирівняне дно в оточені кільцевого валу лише понижене від рівня оточуючої поверхні? Ось звідки слід починати розуміння форми піддослідного кратера, що зберігся посеред грабена. А все необхідне для виявлення істини тут все під рукою.
(1 з 5)
