На загальну думку фахівців, дані космічних апаратів, які перебували на близько-марсіанській орбіті, вказували, що в глибині кратера Гусєва колись знаходилося велике озеро. Однак тримісячні дослідження самохідного апарата «Spirit» ніяких слідів присутності вологи в минулому не показали. Тим часом при виборі району посадки саме ця велика впадина вважалася найбільш вірогідним кандидатом (з 185) на присутність води. До того ж до кратера Гусєва підходить простягнутий на 900 км «канал» долини Ма'адім Валліс, за яким, як вважали, мільйони років тому надходила вода. Але і її слідів не було виявлено.

Кратер ГусєваВтім, якщо такий стік і існував колись, то принесені опади вже давно були б перекриті на дні озера грязьовими породами або вулканічним попелом від розташованого поблизу стародавнього вулкана Аполлінаріс Патера.

На дні западини марсохід виявив великі блоки темної вулканічної лави і тонкі шари жовто-коричневою пилу. Навіть досягнувши кромки довколишнього кратера Боннвіль (діаметр 200 м), нічого, крім лавових блоків і пилу, марсохід не виявив. Такий пил покриває мало не всі вивчені ділянки поверхні планети. Все це призвело планетологів до серйозного розчарування.

Що ж стосується марсохода «Opportunity», що висадився на рівнині Мерідіани Планум, то і там багато з припущень фахівців не виправдалися. Хоча сліди солонуватих вод тут і зафіксовані, вони не підтверджують гіпотезу, ніби в цьому регіоні колись хлюпалося ціле море.

Після відвідин кратерів Гусєва і Боннвіль марсохід «Spirit» попрямував в район пагорбів Колумбія – 100-метрових пагорбів на схід від Боннвіля. Там, за поданнями вчених, геологічні і топографічні риси місцевості повинні різко відрізнятися від уже вивчених ним раніше.