"Інший вид взаємодії плит - їх зіткнення. Подібна геологічна аварія відзначається на поверхні земної кулі вогняними поштовхами - виверженням вулканів, землетрусами. Уздовж берегової лінії Тихого океану ці поштовхи утворили так зване вогняне кільце. Такий результат зіткнення океанічної плити, що рухається на схід, з материковою , а саме з Південною Америкою. Якщо край океанічної плити "пірнає" під материкову, то там утворюється вузький глибоководний жолоб. У нього зносяться найдавніші осадки океанічного дна, вони як би зішкрябаються туди материкової плитою. 

"Походження гірських ланцюгів гіпотеза тектоніки плит пояснює декількома способами. Коли одна плита занурена під іншу, то верхня підводиться в місці "пірнання". Це характерно для околиць материків, якщо їх межі одночасно є і межами плит. Так на думку неомобілістів виникли Анди, Каскадні і Скелясті гори..." Якщо гіпотеза тектоніки плит може пояснити походження гірських ланцюгів кількома способами, то це не означає, що і гірські ланцюги можуть утворюватися теж декількома способами. Вони утворюються єдиним способом і загальним для всіх існуючих вже на планетних тілах.

Самовпевненість людини ще більше шкідлива ніж незнання. Якщо людина не знає, а жадає знати, вона шукає, прагне знати і як би не важко було все ж здобуває необхідні знання. Коли ж людина самовпевнена, вона подібний до головешки тліючої, але з ознакою того, що незабаром згасне. Самовпевнений людина не спонукає себе трудитися розумом. Їй все зрозуміло, все відомо, все доведено до кінця. І життя такої людини - малина до тих пір, поки не відбудеться корінна ломка з боку, ззовні. Це тут підводиться до того, що... "Значення нової гіпотези для теорії геології важко переоцінити, доведеться міняти багато фундаментальних положень, на яких заснована сьогодні наука про Землю. Якщо, звичайно, гіпотеза про рухомі плити земної кори стане теорією".

"Не всі осади океанічного дна зникають в глибоководному жолобі. Частина їх "зішкрябається" і нагромаджується у вигляді гірського ланцюга на краю континентів. Так утворилися Кордильєри". Значить, гори можуть ще й так виникати? А ще як? Так, нічого собі існував колись на Землі скребок, якщо він зумів наскреботи таку велику гряду гір, як Кольдільери. Але перш за все цікаво, чи був автор гіпотези коли-небудь хоч раз був на околиці в дощову погоду? Чи бачив він, що представляє собою бруд, та ще ріденький?

Раптове і безслідне зникнення носіїв древньої цивілізації, дало повід вченим до найрізноманітніших розміркувань. І розмірковувань таких, щоби можна було сховати кінці в воду. Найбільш вірогідною, на якій вже зупинилися, це уявне існування материка Пацифіда, на якому зародилася, виросла і розповсюдилась високо-розвинута цивілізація, а потім загинула разом з ним, бо він затопився, потягши з усього світу всі сліди розвитку. Красиво ж. Кінці в воду і попробуй відшукати їх.