"Походження гірських ланцюгів гіпотеза тектоніки плит пояснює декількома способами. Коли одна плита занурена під іншу, то верхня підводиться в місці "пірнання". Це характерно для околиць материків, якщо їх межі одночасно є і межами плит. Так на думку неомобілістів виникли Анди, Каскадні і Скелясті гори..." Якщо гіпотеза тектоніки плит може пояснити походження гірських ланцюгів кількома способами, то це не означає, що і гірські ланцюги можуть утворюватися теж декількома способами. Вони утворюються єдиним способом і загальним для всіх існуючих вже на планетних тілах.

"Не всі осади океанічного дна зникають в глибоководному жолобі. Частина їх "зішкрябається" і нагромаджується у вигляді гірського ланцюга на краю континентів. Так утворилися Кордильєри". Значить, гори можуть ще й так виникати? А ще як? Так, нічого собі існував колись на Землі скребок, якщо він зумів наскреботи таку велику гряду гір, як Кольдільери. Але перш за все цікаво, чи був автор гіпотези коли-небудь хоч раз був на околиці в дощову погоду? Чи бачив він, що представляє собою бруд, та ще ріденький?

Раптове і безслідне зникнення носіїв древньої цивілізації, дало повід вченим до найрізноманітніших розміркувань. І розмірковувань таких, щоби можна було сховати кінці в воду. Найбільш вірогідною, на якій вже зупинилися, це уявне існування материка Пацифіда, на якому зародилася, виросла і розповсюдилась високо-розвинута цивілізація, а потім загинула разом з ним, бо він затопився, потягши з усього світу всі сліди розвитку. Красиво ж. Кінці в воду і попробуй відшукати їх.

Самовпевненість людини ще більше шкідлива ніж незнання. Якщо людина не знає, а жадає знати, вона шукає, прагне знати і як би не важко було все ж здобуває необхідні знання. Коли ж людина самовпевнена, вона подібний до головешки тліючої, але з ознакою того, що незабаром згасне. Самовпевнений людина не спонукає себе трудитися розумом. Їй все зрозуміло, все відомо, все доведено до кінця. І життя такої людини - малина до тих пір, поки не відбудеться корінна ломка з боку, ззовні. Це тут підводиться до того, що... "Значення нової гіпотези для теорії геології важко переоцінити, доведеться міняти багато фундаментальних положень, на яких заснована сьогодні наука про Землю. Якщо, звичайно, гіпотеза про рухомі плити земної кори стане теорією".

Деякі вчені по аналогії відомостей про острови та біологічний зв'язок їх з континентами вважають, що десь посередині океану існував материк – Пацифіда, який потім загинув внаслідок катастрофи. Ставлення до цієї думки бути може лише негативне. Цілий материк там не міг бути, а от його крайова зона, про розміри якої не будемо гадати, хоч і невелика, але існувала й дійсно була поглинута водами океану. До цієї зони якраз і належали уцілілі острови континентального типу.