В пошуках відповіді на поставлене запитання: чому і по якій причині лише частина руїн древньої цивілізації опинилося під водою можуть виникати різні міркування з найрізноманітнішими доводами. Але картина механізму дії залишається однією і тією ж: частина поверхні острова разом з надбудовами опинилася нижче рівня води океану. Це вже не підлягає сумніву. А тому залишається відшукати чи розгадати найбільш вірогідніші причини, що зумовили таке опускання.
Продовження "Венеція Тихого океану"
Вірогідні причини опускання частини суходолу
Перш за все буде правильним, коли послатися на тектонічні сили, що призводять до коливних рухів земної кори. І тільки завдяки тектонічним діям відбулося таке занурення під воду частину острова разом із спорудами. Таке поняття також не викликає будь яких сумнівів.
Отже, можна вважати, що початок напрямку подальшого дослідження взяли правильно.
Вслід за цим може виникнути цілий ряд попутних запитань: чому одна частина острова залишилася на попередньому рівні, а друга опустилася; чому не відбулося загальне занурення під води острова; як уявити собі механізм такого опускання, коли весь острів і опущена його частина знаходилися на одному і тому ж фундаменті; які причини тектонічних дій могли вплинути на часткове опускання острова; і на кінець, чи взагалі острів був островом, коли відбувалося опускання під воду частини земної поверхні зі спорудами.
Пошуки відповідей на поставленні запитання і аналіз самих відповідей, імовірно, повинен дати поштовх для просування вперед на шляху дослідження поки що природних явищ, за якими повинен критися початок пошуку відповідей на загадковість древньої цивілізації. Адже загальновідомо, що природні умови являються основами всіх змін минулого як в самому житті планети, так і на її поверхні. Чи цілком визнано всіма таке положення, чи ні, важко сказати. Але в цьому можна бути цілком переконаним і такого дотримуватися в подальших дослідженнях.
Будова основи о. Понапе і прилеглих територій
Розгляд постановки запитань, імовірно, слід починати не з поверхні острова і його характерних ознак та надбудов, а з основи, на якій він покоїться. Опускання однієї частини земної поверхні і залишення суміжної на попередньому рівні залежить тільки від змін в самій основі фундаменту – в глибинних зонах земної кори. Практичне проникнення в глибинні зони земної кори для безпосереднього дослідження поки-що не являється можливим і навряд чи така можливість взагалі коли небудь буде.
Але це ще не значить, що така неможливість може стояти непереборним бар’єром на шляху до впізнання недоступного. Тектонічні дії, які протікають в глибинних зонах планети не залишаються безслідними і на її поверхні. Слідів таких діянь за час геологічного розвитку планетного тіла стільки, скільки може осягнути оком все людство, що на ній живе. Але побачити це ще не означає взнати про природу баченого. Кожна різновидність лиця земної поверхні являє собою окрему загадковість одного і того ж самого матеріального світу. Наслідок часткових змін на поверхні планети які дещо можна назвати навіть дрібницею являється лише часткою загальних всепланетних змін. І якраз саме ці зміни загально-планетного масштабу являються причинами виникнення часткових. Здавалось би, що тут може бути спільного в загально-планетному масштабі з невеликим острівцем серед океану? І дійсно в порівнянні із величиною всієї поверхні планети острів Понапе як і острів Пасхи являються мініатюрними острівцями всього лише невеличкими точками. Та от сукупність таких «точок» і складає загальну поверхню планети як наслідок причинності із загального життя планети Земля. Жодна матеріальна надбудова на її поверхні не виникла сама по собі без зв’язку з її внутрішнім життям. Все, на що не кинеш оком – наслідок діянь давно минулого геологічного розвитку.
Причетність геотектоніки до загадковості о. Понапе
Можливо, для когось це справить гнітюче враження: навіщо, мовляв, тут потрібна геологія і тектоніка, коли сама постановка питання ніяк не відповідає цьому. Адже почато розмову про загадковість древньої цивілізації, про людей, а не про острови, океани і їм подібне.
Так. З першого погляду таке зауваження дуже справедливе. Але запитати б такого допитливого, звідки він міг би дізнатися про древню цивілізацію і яким чином він міг би осмислити істинну того, що на сьогодні виглядає таємничим і загадковим? Легше всього було б дізнатися про давно минуле з історичних записів, прочитавши їх. Нажаль, ніхто про таке не описував, а якщо й описував, то до наших днів нічого не дійшло. До наших днів дійшли лише одвічні записи в «Книзі Землі», та й то ми ще не навчилися їх читати. То що ж тоді виходить? Людство ніколи і ні про що не взнає про давно минулі часи? Ні, такого не може бути. Якщо є запис, то він про щось повідомляє. А тому перш за все необхідно навчитись його читати, читати і осмислювати. Тут бика в роги не візьме . А виходить, що в дійсності воно так і є: задумуючись над загадковістю треба дивитись тільки на неї. От і дивляться. А вона все мовчить і мовчить. Годі філософствувати та загравати мудрістю.
Мале причетне до великого і являється його складовою частиною.
Далі "Венеція Тихого океану"
