В даний час острови Пасхи і Понапе виповнені загадками, являються самотніми серед океану. І саме ця їхня самітність надає ще більшої загадковості. Адже фактичні дані – залишки древньої цивілізації аж ніяк не вкладаються в рамки уявлення людини, маючи перед собою факт самітності і того, що повинно бути цілком природним великим материковим площам. Полегшує справу розгляду постановки питання, якщо відмінити про самотність і перш за все заглянути в історію геологічного розвитку самої планети. Поняття маленької площі острова і великих будов морського порту з причалами, дамбами і хвилерізами, викладеними із базальтових плит, аж ніяк не суразні. Такі порти можуть належати, не помилимось, сказавши так, лише великим площам типу материків, або їх частинам.

Не створює стрункої логічної послідовності в дослідженні і такий фактичний матеріал, як наявність споруд на дні океану поблизу берегів. Згідно виявленої картини на даний час створюється враження про двох-поверховість древніх споруд, що аж ніяк не може відповідати реальності. І от згідно такого становища в науковому світі виникає думка, що острів поступово поглинається морем.

Руїни цивілізації на о. Понапе не є «двоповерховими»

Руїни Понапе не двоповерхові Висловити таку думку – це простіше всього. А от вникнути в суть її глибокого змісту, то зразу помічається протиріччя здорового глузду. Перш за все тут необхідно давати собі відчит: чи являється таке типовим явищем в світовому масштабі? Адже води морів і океанів обмивають величезну кількість і островів, півостровів і береги континентів. Чи помічено з боку геологічних досліджень, щоби моря чи океани поглинали поступово їх окраїни? Якщо вважати таке можливим на основі тільки фактичних даних одного острова Понапе, то аналогічно цьому повинно відбуватися скрізь там, де стикається море з сушею. Адже властивість води скрізь і всюди однакова щодо впливу на суміжну речовину, з якої складено і острови і материки. Значить і  всюди повинно відбуватися відповідне поглинання водою літологічних надбудов. Однак, скільки не підшукували таких фактів, все це не може бути типовим явищем. А раз це не типове явище, то для такого окремого факту слід відшукувати й окремі причини, що зумовили загадковій спадковості, вірніше загадковому наслідку.

Більш зрозумілим напрямком до пошуку істини буде в тому разі, коли скрупульозніше прискіпатися до механізму уявного поглинання.

Висхідним пунктом дослідження слід брати поняття про дійсний стан людського творіння на час його зародження.

На даний час руїни древньої цивілізації виглядають як двоповерхові: одні – на поверхні, другі – під водою. Характерно те, що руїни надбудов верхнього поверху несуть в собі ознаки споруд, які явно мали призначення для користування ними над поверхнею води – морський порт, канали, дамби, хвилерізи. Такі надбудови уже доводять про граничний рівень, нижче якого людина навіть древньої цивілізації не могла створювати подібне. Але факт залишається фактом. Древні споруди помічені на дні океану поблизу берегів. Запитується, з чиєї вини вони там опинилися? З вини людини чи з вини природи?

Поступове поглинання острова не відбувається 

Розумною буде думка та, коли вважати, що споруди виявлені в даний час на дні океану, в свій час створювалися людиною на одному і тому ж рівні над поверхнею води, так само, як і всі інші споруди порту. То яке право ми маємо говорити, що острів поступово поглинається океаном? Питання про поступовість поглинання цілком ясно створює уявну картину механізму дії між водою і сушею: рівень води піднімається і затоплює все на своєму шляху. Не будемо вникати в суть причин, що призводять до цього: чи то збільшується рівень води, чи то прогинається дно океану, і осідає сам острів. Механізм протікання такого процесу від цього не змінюється.

Якби на поверхні острова виявлено було руїни будов житлового типу, а під водою – руїни морського порту, поняття про поступове поглинання острова океаном цілком відповідало б істинному становищі і не вимагало б зайвої розмови. А тому згідно логічних розмірковувань над фактами сучасного становища повністю відкидається поняття про поступове поглинання острова океаном, як невірне і неоправдуюче себе поняття.

Значить, причина криється уже не в поступовому поглинанні острова а в чомусь другому? В чому ж тоді?

При згадці про механізм підняття рівня води над затонулими спорудами вказувалось на два можливих варіанти: або рівень води піднімався відносно гіпсометричного рівня поверхні острова, або острів опускався нижче рівня води згідно причин прогинання дна океану. Але ні той ні другий варіант не узгоджується із фактичними даними, що мають місце в даному часі, і не можуть бути прийнятими за основу до дальшого дослідження.

Поверхня острова залишається на тому ж самому гіпсометричному рівні відносно рівня води океану, на якому проходило зародження загадкових надбудов. А раз так, то ні острів не просідав, ні рівень води не піднімався. Залишається нез’ясованим чітко окреслене питання: чому і з яких причин частина циклопічних споруд опинилося під водою, тоді як їм належне місце бути вище рівня води?

Далі "Венеція Тихого океану