Ми намагаємося довести, що дійсно має місце доцентрове прискорення в коловому русі тіл навіть при сталому модулі швидкості. На основі виведеної Ньютоном формули V2/R будуємо задачі в шкільних підручниках, не замислюючись чи вірно ми це робимо, чи ні. Вся надія на те, що все це раніше досліджене, доведене і являється незаперечним. А якщо, навіть, щось не в'яжеться, то це вина не колишня, не раніше зроблених висновків, а сугубо наша, так як ми десь чогось в такій складності руху ще не впізнали. Насправді, ми в силі перевірити і себе і своїх попередників не стільки кількісно, скільки зі сторони якісного підходу так міцно засвоєного знання про відоме. 

Якщо зважити на формулювання законів Кеплера, де вказано на нерівномірність руху планети на своїй орбіті, коли зіставити швидкості в афелії і перигелії, то створюється враження, що дійсно планети зазнають доцентрового прискорення в перигелії, як наче б то вони падають на Сонце і цим самим скорочують радіус орбіти. Але ж при виході з області перигелію їх швидкість знову врівноважується, де прискорений рух компенсується сповільненим в афелії, і ніяких змін від цього не залишається.

Така постановка запитання у кожного може викликати нездорову реакцію, особливо в тих, кому відома семантика цих термінів. Здавалось би, що в наш час - в час бурхливого розвитку науки і техніки такого становища в науці не повинно бути та і немає якихось видимих причин про такі вади вести розмову. Однак, саме цей бурхливий розвиток, особливо техніки і примушує призадуматися та ближче приглянутися до тих теоретичних основ, які наче б то сприяють такому бурхливому розвитку цивілізації. Адже коли уважніше придивитися, співставити та проаналізувати, то зразу стає зрозумілим, як далеко ще відстає теорія від практики.

Доцентрове прискорення в природі існує тільки в тому випадку, коли тіло падає вільно в напрямку центра Землі під дією земного тяжіння. Так що термін, як такий, цілком оправданий, але в даний час не на своєму місці. Отож, доцентрове прискорення (згідно другого закону Ньютона), як зразок софізму і глибокого заблудження в області земної механіки.