В наступному параграфі зосереджено всю увагу лише на одному, що дійсно існує: "Прискорення в рівномірному русі тіла по колу", де вже навіть математично про таке доводиться. А математика - це вже не що-небудь а точна наука, а тому хочеш чи не хочеш, а довіряй. Тут уже "золоту" вершину векторів прийдеться розвінчати остаточно. А тому від А до Б.

В зв'язку з виниклим становищем необхідності перегляду законів механіки взагалі, виникає потреба перегляду термінів і понять зокрема. Це не примхи, а цілком природна потреба врегулювання застосовності і  відповідності між термінами і поняттями, між дійсністю і притаманній її термінологією. Коротше кажучи, виникла потреба речі називати своїми іменами, семантичне значення яких відповідало б істинності і в цілком доступній формі осмислювалося людиною, яка могла б в образній формі відтворити в своїй уяві те, про що вона говорить або думає. 

Безрозсудне застосування векторів в механіці, особливо в криволінійному русі, подібно набору завіс на театральній сцені. Замість показу вистави їх по черзі то опускають, то піднімають, то одну, то іншу, то третю, варіюючи їх екзотикою. А про що грають артисти по ту сторону, так і нічого не побачиш бо заважає ширма, що танцює перед очима глядачів. 

Так як дане питання вимагає конкретної ґрунтовної розмови, то обмежимось лише самим основним і значущим: в природі, а особливо це видно в механіці, сили існують тільки попарно. Ніколи не може бути проявів однієї сили, якщо не буде парної їй. Який би ми не взяли механічний рух в природі, він завжди виникає і супроводжується взаємодією двох сил, а не однієї самостійно взятої. Але в науці лише мова про дві сили, а що вони собою являють, ніхто так і не пояснив. 

Доцентрові сили, доцентрове прискорення - все це речі цілком доступні для осмисленого розуміння таких лише на своїх місцях. Але аж ніяк таке не осмислюється там, куди його штучно натаскано і зо всіх сил намагаються довести його правдоподібність. Явно ж видно, що ні слова, ні думки не відображають дійсності, так як не узгоджуються з фактами.