В древності, мабуть, золото немало такої двосторонньої цінності. Можливо, було щось дорожче нього і слугувало тодішніми грішми, а золото було тоді матеріалом для промисловості. Недарма 100-тисячна армія шукачів трудилася над його видобутком. Може виникнути думка, що золото і тоді слугувало еталоном цінності, як в даний час. Навряд чи. Сумнівно. Якби це було в дійсності, то виникає запитання: з ким торгувати? "Велетні" в той час і поняття не мали про гроші, не то ще про золоті. А видобуток золота, в одній лише колонії Зімбабве, як видно, був немалим. Куди ж вони його тоді дівали?

Щодо золотої нитки, що опинилася включеної в суцільний камінь в Англії, і металеву посудину витонченої роботи, що дістали з кам’яної брили в Новій Англії, то питання вирішується дуже просто. Загадка тут нехитра. Загадка створена самою природою.

Величезні кам’яні кулі на терні Коста-Ріки – це ще один із можливих дарунків «маленького народу».  Їх призначення та як вони виготовлялися, цікавить сучасників вже не одне століття. Та здогадуючись про технології, знаряддя, якими володіли пігмеї, їх можливості, імовірно, - це не така вже й загадка…

Загадка про кам’яні кулі Коста-Ріки тотожна малюнкам в Перу на плато Наска, які також набувають свого сенсу при погляді з висоти. Логічний підхід до розгляду питання про малюнки той же самий, що й до питання про кам’яні кулі. Малюнки тварин, комах і геометричних плоских тіл на рівнині Наска ми не можемо розглядати, як художню творчість древньої людини. Тому ототожнювати їх з наскальними малюнками немає і бути не може ніякого сенсу.

Кажучи про те, що древні пігмеї володіли подібним знаряддям, яке тільки що люди відкрили і почали його випробовувати, - не варто висловлювати думку, яка напрошується. Розгляд повинен бути все-сторонній. І лише після безжальної критичної перевірки можна з дещо чим погодитись. Та все ж, якщо вони істинні, то повинні всесторонньо підкріплятися і стояти на міцному фундаменті. Те що лише здається - до уваги не брати.