Про те, що пігмеї володіли знаннями в області ракетної техніки, говорить мистецтво мегалітичних споруд. Мабуть, в аналізі про мегалітичні споруди достатньо наведено аргументів, щоб обдумано зрозуміти механізм виготовлення загадкової кам’яної кладки. Там сказано зрозуміло і досить просто в порівнюванні з сучасними досягненнями науково-технічної думки. Про щось більше сказати і місце для тонкості залишимо спеціалістам. Якщо ж і виникнуть сумніви і підшукають "проти", то нехай ці "проти" будуть рівносильно обґрунтовані поняттю "за". Все повинно бути ретельно перевірене. 

Та навіть не дивлячись на те, що пігмеї володіли знаннями в області ракетної техніки, неможливо змиритися з думкою про те, що вони прибули на нашу планету на космічному кораблі з подібними і добре знайомими нам реактивними двигунами. Це питання може виявитися найбільш загадковим.

Технологічне устаткування на службі у прибульців

Не заглиблюючись в суть справи багатьох загадкових фактів, по-просту можна було б сказати: вони прилетіли на нашу планету на космічному кораблі з реактивними двигунами подібними нашого творіння. Можна припускати про немислимо величезну їх рухому силу, про особливе паливо і тому подібне.

Можливо і насправді таке припущення відповідає дійсності, та сумніви чомусь присутні.

Кам’яні блоки рухали лише механічно 

Як і яким методом вони зуміли підняти із каменоломень немислимо величезну вагу речовини? Це непідвладне сучасній техніці. Мало того щоб підняти на поверхню. Потрібно було б віднести на відстань та й ще на яке підвищення! Чи уявимо припустити, що все це робилось вручну? Пояснень немає. Можливо, це навіть не сумісно в розумінні високорозвинена цивілізація і немислимий рабський труд. Нехай би якою величезною фізичною силою вони не володіли, все ж розмістити біля 2 тисяч людей, щоб підняти блок на руки з розрахунку по 1 тоні на людину, та й то місця не вистачить не дивлячись на малу габаритність пігмеїв. Та й які повинні бути пристосування чи допоміжні предмети, щоб витримали таку величезне навантаження? Із чого вони зроблені, з якого матеріалу? Якщо уважно прослідкувати за всіма процесами видобування самої брили каміння 20х5х4 метри, просто не в силах уявити собі міцність канатів чи тросів, здатних витримати величезну вагу. А без таких там не обійтись. Одними палицями чи ще чимось таким брилу з вузької щілини не підняти. І ось волею неволею само виникає в думці про чистий метал заліза, що володіє багатократною міцністю на розрив при одному і тому ж перетині, що й звичайне залізо. Сучасна людина лише мріє про такий матеріал. Та мрія його не без підставна: лабораторним шляхом доведено про можливість виготовлення чистого заліза. Поки що раціональний спосіб виготовлення не знайдено.

А можливо, людина древня вже володіла способом виготовлення надміцних матеріалів? Думати можна, та це не значить, що будемо праві: ніяких слідів, як речових доказів.

Дуже важко вести дослідження, коли рівняння виявляється зі всіма невідомими "Х".

Де могли взятися надміцні транспортуючі пристосування 

Підрізати знизу кам’яні блоки вони примудрилися тим же методом, що й відрізати його по вертикалі. Але якщо потрібно було цей блок підняти, то необхідно було і покласти його на щось, тобто підчепити його чимось міцним знизу.

Виходить, що без надміцного матеріалу для підняття величезних кам’яних брил їм було не обійтись.

Чому така думка?

Виведення космічного корабля на орбіту знаходиться на обліку аптекаря. Як аптекар точно зважує ліки, щоб на міліграм не дати зайвого, така ж сама справа і з усім спорядженням на космічному кораблі. Яка вага була б ланцюга чи троса, щоб витримати тисячотонні навантаження? А плюс ще до цього якісь допоміжні деталі та механізми.

Припустимо, що такі і подібні до них речі пігмеї могли виготовляти тут на місці, на Землі. Але нам зрозумілий сам процес такого виготовлення, ми знаємо, що для цього потрібно - заводське устаткування. Де ж сліди, якщо це мало місце? Чи є які-небудь ознаки існування тоді виробництва? Ні, не виявлено. А ось сліди можливого є. Взяти б до прикладу Делійську колону. Вона з заліза, не ржавіє і стоїть з непам’ятних часів. Нержавіючу сталь людина навчилась виготовляти лише в 20 столітті. Чи можна подумати, що прибульці привезли її з собою, щоб встановити її на Землі як пам’ятник? Сумнівно. І який би не був надпотужний космічний корабель, він ніколи не взяв би на борт зайвий вантаж, що не мав особливо важливого значення. Якби це був метал унікум, що взагалі відсутній на нашій планеті, тоді можна було б змиритися з тим, що його завезли прибульці. А коли його тут більше як достатньо, тільки зумій правильно зробити, то навіщо таскати хто його знає звідки. Виходить, що Делійська колона виготовлювалась в нас на Землі із місцевої сировини. Якщо людина древньої цивілізації зуміла виготовити металеву колону із сталі що не ржавіє, то вона і могла виготовити і інші металеві вироби більш потрібні для користування ніж колона.

Знову ідеться до незрозумілості. Якщо були виготовлені ланцюги чи троси для підняття великої ваги, то вони мали являти собою речі значних розмірів. Де вони? Адже це не маленькі голочки. А слідів немає.

Із всього цього можливо варто схилитися до такої думки, що людина древньої цивілізації з приходом на нашу Землю мала із собою все, що їй було необхідно для роботи і життя на новій планеті. А це в свою чергу знову навертає нашу думку про якісь там невідомі нам надміцні матеріали.

І так, загадка про надміцні матеріали залишається відкритою.

Дослідження питання про можливість чи неможливість існування і застосування надміцного матеріалу далеко завело нас в сторону від головного.

Саме головне - це рушійні сили, що здатні підкорити величезну вагу в земних умовах.

Сила, що відповідна за переміщення вантажу

Чомусь ніяк не можливо примиритися з думкою, що всі мегалітичні споруди встановленні фізичною працею людини. Якби це були в дійсності велетні напроти нас, як Гулівери, тоді й ні над чим було задумуватися. Але ж це "маленький народ", маленькі люди не вище одного метру зросту, а то й одна-третина метра в повному розумінні цього слова. Нехай вони і володіли величезною фізичною силою, та все одно їхні м’язи не ідентичні сталі. Нехай ці м’язи володіють силою навіть в десятикратному відношенню до м’язів сучасної людини та й того буде недостатньо для підняття немислимої ваги.

Говорячи про десятикратну перевагу, малося на увазі, що навіть таке перебільшення ще раз підкреслює невідповідність фізичної сили з виконаною роботою.

Розглянемо це питання з іншої сторони.

Поставимо перед собою таке запитання: чи відчували пігмеї нездоланні труднощі в підняті ваги біля 2 тисяч тон? Ні, не відчували. Якби це для них було важко зробити, тоді б вони розрізали блок пополам чи навіть на ще менші частини, віднесли б в зазначене місце без всяких перешкод. А якщо їм вже так необхідно мати на місці призначення кам’яну брилу лише такого розміру (20х5х4), то складові частини можна було б спаяти так же саме, як кам’яні блоки менших розмірів. Та цього вони не зробили. Вийняли суцільну "цеглинку" із кам’яного масиву і поклали в наміченому місці, тобто там, де в ній була потреба. Значить, така робота їм була по-силі і не складала яких небуть труднощів. А ось нам в багато разів важче не тільки підняти подібну вагу, а вгадати, осмислити механізм її підняття. При тому, що ми велетні і є представниками нової високорозвиненої цивілізації.