Величезна кількість виробів із каменю в Саксайуамані чи Зімбабве, не кажучи вже за Велику Піраміду, піддає сумніву думку щодо їх виготовлення вручну. Примітивні пристосування теж не в змозі вирішити це питання. Але ж і ніяких слідів механізмів не виявлено. В чім же справа?
Продовження, початок статті "Пігмеї"
5. (Пункт 5 частини 5). Спробуємо поміркувати іще над однією загадкою.
Баольбекська веранда.
Лише уявити собі розміри кам’яного "брусочка" - 20х5х4 метри. Значні розміри.
Брусок монолітний і правильної геометричної форми. Вирізаний із суцільного кам’яного масиву, піднятий на поверхню і віднесений чи відвезений на своє місце. І для якої цілі? Просто, щоб положити його біля храму Сонця? Чи не нагадує це дитячу забавку від нічого робити? На здоровий розсуд дійсно так. Вирвати із суцільного каменю таку величезну масивність. Так же само, як дітлахам, які можуть робити все те, що їм під силу, не рахуючись ні з часом, ні з трудовими затратами. Робити подібні речі - для них розвага і задоволення.
Та нехай вибачать за такий жарт.
Але ось ця легкість іграшкової забави "маленького народу" по-істині ставить нас в тупик. І ще тим більше, що ми маємо перед ними вигляд велетнів, що споряджені сильними технічними засобами. Неможливо зараз підняти цю брилу, а як її піднімали тоді?
Та перш ніж підняти на поверхню, необхідно було відділити її від монолітного масиву кам’яної породи. Ось з цього і почнемо.
Можливі варіанти виготовлення кам’яної брили
Кам’яна брила монолітна. Це значить, що пігмеї досить добре вміли визначати структуру масиву, в якому не було яких-небудь дефектів, тобто тріщини, пустот та інше.
Припустимо, що вони випадково відшукали потрібний їм матеріал і приступили до роботи. Та чи вірним буде наше припущення? Ні. А раптом по всій верхній товщині на даній ділянці глибока тріщина? А їм необхідно вийняти кам’яний блок лише такого розміру. Значить витрачати даром стільки праці, щоб в кінці кінців викинути в брак? То чи не краще розраховувати зразу на менший розмір?
Тільки з цього випливає те, що перш ніж приступити до вирізання блоку із масиву, вони ретельно цю ділянку дослідили, перевірили і лише тоді впевнено приступили до роботи. А чи не потрібні для цього високі знання та й іще необхідні прибори для зондування?
Тепер подумаємо над процесами роботи по вилученню цього "брусочка".
В попередньому дослідженні ми дійшли висновку про малоймовірну можливість обробки брил граніту з великою точністю ручним способом. То як же тоді ми зможемо уявити собі працю людини, вірніше маленької людини, щоб лише відділити кам’яну брилу необхідних розмірів?
Відділити кам’яну брилу вручну неможливо
Якщо це друга вже в порядку черги, то потрібно відділити її від масиву тільки з 4-х сторін. Згідно розмірів знайденої мумії пігмея зріст тодішньої людини не будемо брати за 35 сантиметрів, збільшмо його до 50. (Можливо це і помилково, просто важко повірити в таку мініатюрність). Припустимо: кам’яну брилу 20х5х4 м планували в такому положенні: довжина 20, ширина - 5 і висота - 4 метри. Це значить, щоб відділити її, потрібно заглибитись більше ніж на 4 м. Згідно росту пігмея в 50 см глибина розрізу повинна бути у 8 раз глибше ніж його висота. Якщо це співвідношення взяти для сучасної людини середнього зросту 1,60 м, то вона повинна була рити канаву глибиною більше 12 метрів! Це глибина криниці! А довжина? 160 метрів! Неймовірно!
Але ж камінь - це не глина, яку можна копати і транспортувати на поверхню. Його потрібно довбати, кришити... Можливо, багатьом доводилось бачити (на моніторі), як в гранітному кар’єрі молотами (частіше пневматичними) довбають шурфи. Скільки часу і енергії іде на те, щоб продовбати маленьке в діаметрі і на глибину до метра заглиблення?
А якщо пігмею потрібно було продовбати канаву глибиною 4 метри і довжиною більше 20 і не вузеньку 3-5 см, а по ширині його тіла! Чи мислимо це для фізичної праці людини?
Ні, шукати якогось пояснення в такому методі фізичної праці, нехай би якою вони володіли силою, зовсім безглуздо. А умови? Якщо сучасний каменяр довгий час буде довбати граніт і дихати цією пилюкою - силікоз неминучий. Невже пігмеї були невразливими? Малоймовірно. Пігмей - людина.
Якби ми навіть нишком погодились з можливістю рити канаву в камінні вручну, то як можна погодитись з таким положенням, коли їм необхідно підрізати кам’яну брилу знизу? Для сучасної людини це був би величезний забій в глибину пласта і по ширині в відповідних пропорціях. Але ж камінь не вугілля і не сучасні відбійні молотки чи комбайни в використанні.
Ні, тут щось не те.
Раз пігмеї древності належали до високорозвиненої цивілізації, то вони й володіли високорозвиненими технічними засобами, не дивлячись на те, що слідів таких не виявляється. А чому не виявляється, про це поговоримо пізніше.
Плазмові інструменти для розкрою каменю
Згідно сучасних досягнень, людина зуміла замінити любий інструмент механічного впливу на камінь більш вдосконаленим і новим - плазмою. (Є ще, також, на основі дії коливального впливу.)
"Там, де пройшов різак-пальник, залишається блискуча поверхня любої заданої форми... Розріз виходить досить чистим, і плити добре підганяються одна до одної, без додаткового обробітку". Золоті слова! Головне вчасно сказані, бо раніше не могли їх сказати ні сотню років, ні сотні віків назад.
Лінійки, що клали на зрізи обробленого граніту, показували, з якою точністю була виконана робота. Чи не над цим людство вже тисячоліття ламає голову, безперестанку ставлячи запитання: "як"?
Так чому ж тепер ми не можемо більш впевнено припустити, що таким же самим методом володів "маленький народ" в глибокій старовині? Неймовірно? Звичайно, з цим дуже важко погодитись, а іще важче розстатися зі своїми уявленнями, які так глибоко вкоренилися в нашій уяві. Людина була дика, не розвинена і взагалі, чим глибше в давнину, тим вона опускається все на нижчу і нижчу сходинку. Як же можна повірити, щоби людина глибокої древності, яких небудь десятки тисячоліть, а то й іще більше, володіло такими високими досягненнями науки і техніки, які ось тільки-тільки почали виникати? Адже сучасна людина - творець - це плід цивілізації з досить величезним стажем!
А як повільно протікав час, щоб досягнути сучасної досконалості! А тут тобі на! Миттєво цивілізація виникла, миттєво зникла, і тільки сліди свої залишила. Загадка загадкою, та вона навіть в нашу уяву не може вкластися. Ні, повірити цьому неможливо. А якщо?.. Кому? І чому повірити? Так, вірити нікому, навіть самому собі. А ось чому вірити, є вагомі докази...
Ми реальний світ сприймаємо реально. Інакше і бути не може. Ми добре усвідомили істину: факти - річ вперта. Речовий доказ - це доказ істини сильніше всяких інших доводів. Та не дивлячись на це, ми інколи і вагомими доказами можемо зневажати. І заради чого? На догоду собі і тільки. Ми цілком реально уявляємо собі, що механічний вплив на всяку речовину примушує його нашій покорі. Таке ж саме уявлення ми маємо про перетворення безформних кам’яних брил в бажану правильну геометричну форму. Зокрема ми й праві: не дивлячись на тривалий час процесу і виснажну працю та величезні затрати, можна любий камінь обтесати так як захочеться. І в зв’язку з таким розумінням ми навіть не примушуємо себе задуматися над доцільністю такої фізичної праці, якщо мова іде не про одиничні екземпляри, а про досить велику кількість таких виробів. Можливо це чи неможлива, в кінці-кінців ми навіть не задаємо собі такого запитання.
Далі Пігмеї – машини і плазмові пальники для обробітку виробів із каменю
(10 з 29)
