Загадковими для поселень р. Амазонки є ті факти переказів, які мовлять про таємниче "холодне світло", яке вічно сіяло в одному із цих міст. "Холодне світло" в нашому розумінні - це може бути електрика, люмінесценція, плазмове світло і природне: холодне світло живих організмів як земного, так і морського походження.

Якщо на перших порах прийняти до уваги штучне освітлення, то варто нагадати про те, що воно винайдене лише зараз - в 19-20 століттях. Який величезний проміжок часу розділяв не маючи поняття про "холодне світло"! Чи варто робити спроби в пошуках відповіді, що являло собою це "холодне світло" далеких часів? Чи варто вірити в правдоподібність переказів? Так, варто. Яскраве світло древнього міста із басейну ріки Амазонки може бути і тим самим яскравим світлом, про яке стало відомим людині зовсім недавно, буквально тепер в 20 столітті.

Про яскраво сіяюче "холодне світло" до нашого часу дійшов лише один переказ. А скільки таких і подібних йому переказів загубилося в вирі часу тисячолітніх вимірів? Багато, дуже багато. Якщо дивитися крізь призму часу безсилого намагання знищити і стерти з лиця землі сліди бувшої цивілізації, то можна впевнено сказати, що таке яскраве "холодне світло" було видимим в багатьох місцях нашої планети. Але дуже небагатьом вдалося донести вістку про нього до сучасної людини.

Якщо колись, в дуже далекому часі минулого існувала високорозвинена цивілізація, що володіла дивними досягненнями науково-технічного прогресу, то пізнати її, розкрити таємниці її великих винаходів зможе лише та цивілізація, яка досягла такої ж досконалості розвитку. І лише їй може бути зрозумілим те із древньої таємничості, що ні за яких обставин не змогла б взнати цивілізація на набагато нижчій ступені свого розвитку.

Ми дивуємося, як могла попасти в кам’яну брилу тонка нитка золотого дроту. Але ми не дивуємось, як зробити, по-перше, цю тонку нитку із металу, бо нам став відомим механізм її виготовлення методом протягування. Але для людини небагато, одного тисячоліття назад, коли вона і гадки про виготовлення металевої нитки не мала, для неї це була подвійна загадка. І вона більше дивувався би мистецтву виготовлення тонкої нитки ніж загадці, як вона попала в кам’яну брилу.

В наш час - час високорозвиненої нової цивілізації, достатньо багатий арсенал інструментом для наукового пізнання матеріального світу і розкриття таємниць древніх цивілізацій. Однак для нас іще багато і багато залишається таємничістю. А це тому, що ми іще не навчилися як слід різнобічно використовувати цей інструмент, ці досягнення.

Ми до цих пір іще дивуємося мистецтву древніх майстрів тонкому обробітку брил дуже твердого матеріалу - граніту, базальту і їм подібних. Намагаючись розгадати таємницю цієї майстерності, ми приписуємо їм непосильне, хоч і можливе, не звітуючи за наслідки своїх міркувань.

Якби, до прикладу, не був відомий факт про принцип дії ракетного двигуна, як вихідна умова, що породила інструмент для термічної обробки каменю. То ніколи б і думка в голову не прийшла про можливе використання такого способу жителями давнішньої цивілізації. Але і це іще не все. Один факт безсилий про щось важливе сказати. Лише сукупність фактів тісного взаємозв’язку і взаємозалежність спільно взятих можуть сказати те, що ніякі спростування не в силі похитнути їх істину. Одну самостійну гілку легше всього одним помахом руки зламати. Але попробуй зламати багатьох разом взятих, якщо вони заплетені поміж собою!

Питання стоїть про яскраве холодне і вічно сіяюче світло в одному із древніх міст Амазонії.

Чи варто приписувати це "холодне світло" звичайній електричній лампочці нашого часу? Мабуть, не доцільно. Щоб довести про реальність існування електрики в глибокій давнині, необхідно мати хоч які небудь речові докази. І є такі. Це акумулятор, якому 5000 років, виявлений при розкопках поблизу Багдаду. Але це всього на-всього акумулятор слабкої напруги.  Чи можна навіть цілою батареєю таких акумуляторів освітлювати місто? Заглиблюватись в розгляд цього питання немає сенсу.

Якщо питання стоїть за електрику, то згідно відомого, необхідно зачепити питання про електроенергетику і все пов’язане з нею. Ні, дарма, імовірно, шукати сліди древніх електростанцій. Про те, що тодішня цивілізація мала поняття про електрику зрозуміло і без відкриття акумулятора, якому 5000 років. Даний акумулятор - це всього на-всього як пам’ятка, як нікчемний потомок електричної могутності древньої цивілізації. Можливо, і не вірно в цьому відношенні, та будемо так вважати. Електрика в руках людини ще більш давнє, ніж сам акумулятор. І не ті винахідники, в чиїх руках він знаходився.

Сучасні аналоги "холодного світла"

Про що кажуть сучасні досягнення науки і технічної думки? Чи не дають вони нам привід до розгадки таємничості давнішніх часів?

 Плазмовий світильник як такий почали виготовляти ще в середині 20 століття, хоча конструкцію плазмової лампи ще в кінці 19 століття в своєму патенті описав сам Нікола Тесла. Іграшковий варіант, завдяки розробці вченого і винахідника Джеймса Фалку, ще в 1970-х роках почав свою переможну ходу. Та крім теперішнього "легкого" варіанту, існують і більш вагомі зразки. Можливості такого приладу добре продемонстрував в Колумбійському університеті (США) доктор Чарльз Шір, його безпосередній розробник. Після запуску світильника, із тонкої трубки вирвався струмінь, на світло якого важко було дивитися навіть через зварювальне скло.

Це світло давав іонізований газ, який виробляв плазмовий генератор. Температура сягала 11000 ºС, що істотно перевищує температуру на поверхні Сонця.

За висновками фахівців, по яскравості подібні світильники не можуть мати собі рівних. Вони в рази перевершують найпотужніші джерела світла із відомих на сьогодні. Зібрані на певні конструкції, за словами винахідників, вони здатні освітлювати величезні площі.

Серцем світильника слугує генератор плазми. Його ККД майже 90%. Робоче тіло - аргон (від складу газу залежить і відтінок світла). Цей газ проганяють через пористий анод. Коли від катода до анода іде ток, газ іонізується і в вигляді газового язика на півметра вилітає назовні. А світить яскравіше за Сонце.

Та це не єдине, на що здатен плазмовий генератор. Демонструючи його можливості, винахідник за декілька хвилин порізав на шматки масивну бетонну брилу.

Аналогічний приклад - винайдений вченими на протилежному кінці планети, наводився ще раніше, використовуючи його для пояснення механізму і методу виготовлення кам’яних плит і блоків з рівною поверхнею. Цей приклад винаходу приведений, як доказ про можливість освітлення загадковим світлом із переказів.

Легенда про "холодне і вічно сіяюче світло" дійшла до нашого часу. Скільки вона пережила поколінь людського роду? Чим вона заслужила таку повагу для довгого життя? Своєю таємничістю. А таємничість ховається в самому понятті "холодне світло". Якби ця легенда після свого виникнення носила один-єдиний змінений елемент назви не "холодне" а "гаряче світло", вона б не була споряджена таємничістю і скоро була б забутою. Людина має реальну уяву про світло, як про гарячий стан полум’я. Все це для нього являється звичним і не викликає яких-то не було здивувань. Навіщо тоді переповідати з покоління в покоління про щось далеке минуле, якщо це ж саме є знайомим кожному в його повсякденному житті. Та якщо сказати, що колись існувало там і там вічно сіяюче і холодне світло, виникає здивування в слухача і разом з тим якесь своє судження про таємничість. Ось тоді-то вміст розповіді буде довго живучим.

І навіть той, хто першим випустив із вуст початок переказу, не міг бути впевненим, що бачене ним світло було гаряче. Факел, що яскраво світився без яких-небудь ознак звичайного полум’я палаючих дров (дим, кіптява, язики полум’я, його червонясті відтінки) міг створити враження, що він не гарячий, а холодний.

Чому тут береться ставка на такий спосіб освітлення міста? Чи є якісь підстави вважати це правдоподібністю? Так, є.

Світильники холодного світла реально могли існувати

Людина, що створила мегалітичні споруди, користувалася такими ж світильниками з плазмовими струменями для розрізання каменю на потрібні їй розміри. А раз так, то чому б він не міг скористатися ними для освітлення міста чи взагалі місця проживання і роботи? Якщо в неї було достатньо "пального" для обробки каменю, а вона імовірно вміла здобувати це пальне тут на Землі, а не десь там в космічному просторі, то цілком стає зрозумілим про можливість накопичення запасів для освітлення.

Плазмовий світильник Шіра незвично великої яскравої сили. І він небезпечний на близькій віддалі для очей. Та це не означає, що неможливо знизити його в яскравості. Якщо пігмеї володіли принципом такого механізму, то регулювати яскравість світла чи використовувати якісь інші види "пального" - річ другорядна.

Не будемо забувати і принципи, що використовуються на сучасних розкрійних верстатах по металу. В цьому відношенні ми можемо робити скільки завгодно припущень, та всі вони не виходять за рамки полум’я газовим струменем.

Можливо людина древньої цивілізації стояла вище сучасної з електроенергетики. Важко сказати. Можливо вона примудрилася здобувати електричний струм безпосередньо із плазми, про що сучасна людина лише починає мріяти, думати і проектувати.

Створити було йому плазмовий струмінь без електроструму також неможлива, як і сучасній людині нової цивілізації. Значить, електрика повинна була використовуватися. А звідси і перестає бути загадкою про древніх єгиптян, які створювали прикраси розписом великих погребальних приміщень в надрах Великої Піраміди і в Долині Царів, де не знайдено ніяких слідів кіптяви чи подібного до неї.

Нитка досягнень древньої цивілізації іще довго тягнулась після її зникнення.