Якщо і в дійсності пігмеї - вихідці іншого світу, то чим вони могли дістатися на нашу планету? Невже сліди древньої цивілізації, можуть сказати про те, що яких небуть десяток тисячоліть тому назад, вона була вище сучасної? Дуже важко повірити! Важко уявити такі можливості в такий віддалений минулий час. Так, з однієї сторони важко, а з іншої?
Продовження, початок статті "Пігмеї"
Важкість полягає не в сумніві про можливе, а в боротьбі з власними досить міцно закоренілими в нашій свідомості уявленнями про еволюційний розвиток людини, про її минуле. Про можливе вже повідують події теперішнього часу, цього дня події. Людина-землянин вже починає переступати поріг своєї колиски. Іще трішки, іще...
Розвиток цивілізацій в Всесвіті відбувається неодночасно
Але. Невже розвиток сучасної цивілізації відповідає пропорційному розвитку Всесвіту взагалі. Хоч це й грубо, та цілком прийнятне нашій уяві. Людський рід існує на Землі, округлимо, 1 мільйон років. Земля, як планетне тіло Всесвіту, існує 5 чи 6 мільярдів років. Сонце, як вважають, - 10 млрд. років. Невже з зародженням Сонця зароджувався і весь Всесвіт? А можливо, до часу зародження нашого Сонця якраз на цьому місці простору не одне сонце відслужило свій вік? І якщо нашому Сонцю властиво втримувати біля себе сім’ю планетних тіл, то чим ми можемо довести, що це властиво лише йому? Нічим. Згідно діалектики природи право на планетну сім’ю має кожне Сонце. Така вже його природа. Інша справа, коли і як воно обзаводиться сім’єю. Ми цього не знаємо. Факт той, що в теперішній час (мається на увазі час історичного періоду) зірки чи точніше сонця народжуються. Виходить, сонце обзаводиться своєю сім’єю лише після свого народження або одночасно. (Різні толки з цього питання).
Про те, що не всі зірки народжуються в один час, говорять найбільш старі відживаючі - білі карлики. Чи буде помилкою, якщо ми припустимо, що і ті колись бувші сонця мали свої планети? Нехай не всі, але якась частина із них повинна була мати свою сім’ю. А раз так, то й розвиток на тих планетах повинен був відбувся набагато раніше ніж на нашій Землі.
Розвиток живої матерії відбувається за досить довгий час. Яких небудь десяток тисяч років для життя планети - це все одно, що яких-небудь декілька секунд із життя людини. І ось на ці декілька секунд випередило в своєму розвитку людство на іншій планеті. Чи не так само відбудеться через секунду-дві на іншій планеті Сонячної системи? Та тільки поки що невідомо, як гостинно будуть зустрінуті земляни.
Так що це питання про можливість раніше розвинутих цивілізацій у Всесвіті не повинен бути завісою незрозумілості і сумнівів. А пізнати велич древніх може лише та людина, яка сама є членом високорозвиненого суспільства. І з цим неможливо не погодитись.
Людство повторює кроки минулих цивілізацій
Людина сучасного розвиненого суспільства вже в силах робити свої пробні кроки за межі колиски. Перші кроки і перші успіхи ще більше обнадіюють і вселяють віру в майбутнє. Ми бачимо, з якими труднощами даються ці перші кроки в сенсі технічної досконалості. Не зразу ж можливо налаштувати космічний корабель, щоб він цілком відповідав потребам мандрів Всесвітом. Тут теж потребується свій еволюційний розвиток. Не зупиняється на досягнутому і людський розум. Те, що іще вчора було фантастикою - нині обдумана реальність. А звідси логічне випливає, що все те, що здається нам сьогодні неможливим, в завтра може стати цілком здійсненим.
Перші кроки в космос сучасна цивілізована людина почала робити за допомогою реактивних двигунів все більше збільшуючи їх потужність. Чи залишаться реактивні двигуни, як засіб переміщення в космічному просторі і надалі, важко передбачити. Можливо людський розум створить такі засоби переміщення, про які навіть сучасний фантаст не в силі уявити собі. Час суддя всьому. Час покаже. Згідно накопичених знань про закономірності матеріального світу вже в теперішній час виникає думка про створення засобів для переміщення Всесвітом зі швидкістю близькою до швидкості світла. Та поки ця думка для нашого рівня розвитку в даний час здається фантастичною. Однак висунута думка не безпідставна. Нехай незначний відсоток, та все ж вона має якусь частину реальних міркувань. І чим ми сьогодні не можемо бути впевненими, що ця фантазія не стане реальністю завтра? Творчість розуму людини безмежна. І всьому цьому сприяє сама природа. Чим більше людина пізнає її закономірності, тим потужнішою вона стає.
Нам на сучасному етапі розвитку суспільства поки що важко припускати, якими засобами переміщення в космічному просторі користувалися люди древності. Можливо людина-землянин взнає про це лише тоді, коли сама створить подібне.
Далі Пігмеї – використання високотехнологічного устаткування
(25 з 29)
