Якби в дійсності малюнок в печері ущелини Тассілі був плодом фантазії, то печерний художник не залишав би незавершеним малюнок і напевне домалював би руки і ноги. Але так як при зустрічі з чудовищем з під одежі якого блищали такі ж людські очі, то вся увага художника була звернена лише на них. А про вірність такого висновку говорить сам малюнок з деталями в верхній частині фігури.

На те, що на перший погляд йому здалося звичним (руки, ноги), він мало навіть звернути увагу, як на необхідне йому для відображення. Домальовувати згідно своїх уявлень, якими повинні бути ноги чи руки, придумувати про них він зовсім не насмілювався. Він відобразив те, що в дійсності закарбувалося в його зоровій пам’яті. А тут ще хочуть приписати йому власну його творчість.

Великий бог із Джаббарена – це космонавт в скафандрі 

Тепер звернемо увагу на нижню частину тулуба. Лінії тут не рівні, а дугоподібні, симетрично розміщенні одна відносно другої. Це показує як би здутість скафандра. Чи може це вважатися випадковістю замальовки? Ні. Художник дуже добре замітив здутість. Чи не те саме кажуть лінії, що створюють контури плечей і рук? Так, теж саме.

Печерний художник був дуже спостережливою людиною з добре розвиненою зоровою пам’яттю. Сказане підтверджується характером самого малюнку. Але виникає питання, чому космонавта скафандр виглядав досить незвично і дивно на поверхні планети. Адже це не в космічному вакуумі.

Космонавт, що попався на очі печерному художнику, тільки-но що прибув на нашу планету - Землю. Його цікавість була на стільки великою, що йому навіть ніколи було роздягатися і звільнятися від одежі, що його сковувала. Його цікавило все нове, незвичайне, цікаве і тому подібне.

Він відчував почуття радості досягнення цілі точно так саме, якби і наш космонавт, що прибув на іншу планету. Відчуваючи невагомість свого тіла, незвичайну фізичну силу в легкому подоланні перешкод і віддалей, він насмілився наблизитись до нової іще небаченої і незнайомої людини із іншого світу. Як це все йому здавалося, ми можемо це лише мріяти, уявляти і фантазувати.

Безумовно, ознайомлюючись з такими думками, наш сучасник може дивуватися такій сміливій фантазії, а то й просто назвати фантазером.

Ну й що ж? Можливо. Без цього справжньому досліднику-мислителю не обійтись. І немає вище задоволення розумового напруження, коли фантазії перетворюються в реальність або відображають дійсність в загадковому матеріальному світі.

Незвичайним здавалось те, що космонавт не зміг як належить задерти голову вверх стоячи перед велетнем, незвичайним здається і здутість його скафандру. Спробуємо розглянути ці незвичайності і їхні причини.

На самому початку дослідження розглядалося питання про незвичайно високу фізичну силу пігмеїв і про природні причини, що породжують такі якості людського організму.

Питання до знавців, чи тотожна атмосфера тієї планети, з якої прибув космонавт, з земною? Безумовно, не однакова. Де більша сила гравітації, там і більший атмосферний тиск. А сам атмосферний тиск залежить від сили тяжіння часточок повітря до центра планети і від сили утримання повітряної оболонки взагалі. Планета, що володіє більшою силою гравітації, володіє і більшою потужністю повітряної оболонки.

Вже практично провірено, наскільки відображається на організмі різкий перепад атмосферного тиску з пониженого в підвищений або навпаки. Людський організм дуже швидко пристосовується до зовнішнього тиску. Та все ж для цього необхідний відповідний час. Про це переконливо свідчать кесонні роботи і глибоководників взагалі.

Інопланетянин попадаючи в атмосферу зі зниженим тиском в порівняння зі своєю повинен витримати певний режим часу, щоб організм хоч трішки звик і не відчував так чуттєво зміни. Скільки часу знадобилось йому перебувати в своєму скафандрі на режимі, коли весь час знижувався тиск, важко сказати, та й це немає істотного значення. Мабуть, не дуже довго.

Питається, чи можна було б втримати землянина на якійсь новій планеті в карантині яких-небудь 5 чи 6 днів, коли навкруги царить небачене іще та іще кипляче життя планети? Малоймовірно.

Мабуть, лише одна жадна цікавість взяла б верх над всіма строгими уставами і правилами.

Так ось, пристосовуючи свій організм до зниженого земного атмосферного тиску інопланетянин (а можливо він був керівного рангу, на якого не діє устав) відправився в екскурсійне турне. Надлишок внутрішнього тиску втримував скафандр в напруженому стані, що й було підмічено печерним художником.

Планета наша дуже велика. І припускати, що космонавт прибув звідкись здалеку, імовірно, немає сенсу. Адже той космонавт міг ризикувати, так же саме, як і землянин щоб не заблудитися на невідомих просторах.

А якщо космічний корабель інопланетянина зробив посадку десь поруч місця перебування печерного художника, то чи не міг художник бачити цього жахливого птаха? Звичайно, якби древній художник зміг роздивитися так уважно літальний апарат, як самого космонавта, безперечно, він замалював би і його.

Можливо так і є, бо що ж означають слова французьких дослідників: "Але посеред звичних древніх малюнків учасники експедиції знаходили і такі зображення, які ставили в тупик. Ці картини зображували якихось дивних чудовиськ".

Те, що побачиш очима, ніколи не передається словами. Людське око часто може бути і взагалі буває чистим фотоапаратом, якщо ним не керує думка. На одну і ту ж саму річ одночасно може дивитися сотня пар очей. А чи всі ці пари очей керуються однаковою думкою? Зовсім ні. Кожен дивиться по-своєму, по-своєму думає про річ, по-своєму оцінює і в кінцевому результаті кожен по-своєму робить висновки. І чим більше загадкова річ, тим більше шансів на різноманітність думок, оцінок і висновків.

Людському мисленню, (скажемо відверто) притаманна недоброзичлива якість: чим в більшій степені річ незрозуміліша, тим вона стає огиднішою. Перше знайомство з нею викликає привабливість, та в кінці кінців її непіддатливість нашому бажанню викликає реакцію асимпатії і відчуженості, як чогось непотрібного.

За характером зображення дивних чудовищ маючи на увазі хоч чуток при-відкрите направлення дослідження все ж можна було б про щось судити, дивлячись очима художника древності з його уявленнями, керуючись своїми знаннями і уявленнями.

Печерна людина не могла мати поняття про машину. Йому притаманний тваринний світ, з яким він добре знайомий. Та якщо здалеку йому вдалося побачити якісь чудовиська, що справило приголомшливе враження та й іще до того значний страх, то вже можна уявити собі про збуджений стан його інтелекту. А в такому стані і могла появитися в художника творча фантазія. Але все ж в якому напрямку? В тій же уяві про тваринний світ.

Мало чого не буває з людиною в житті. Вона могла неодноразово перенести залякування звірів чи іще чогось приголомшливого. І ось чергове враження незрозумілості могло відновити перед її очима давно минулу жахливу картину пережитого. А все це дуже помітно відбивається на роботі цілеспрямованого напрямку. І картина в дійсності може нагадувати фантастичні чудовища із тваринного світу. А що коли в цих чудовищах є елементи птахів чи метеликів, чи взагалі мешканців повітря? То чи не наближує нас до істинної розгадки замислу художника?

Але так міркувати в холосту - це все одно, що шукати якусь річ в невідомому напрямку з зав’язаними очима.

В попередніх розділах даного дослідження, якось замовчувалось про прибульців з інших світів, підводилася різними шляхами думка до само-розуміння. Але тут довелося говорити більш відверто, вже нікуди діватися. Викручуватися від прямоти і ясності фактів стало вже неможливо.

Печерний малюнок, названий французами "Великий бог з Джаббарена", є найбільш оригінальним із схожих тематичних прикладів. Головне, що автор цього малюнку був живим свідком тодішніх подій, і знайомився з прибульцем на досить близькій віддалі. Але як він себе почував перед знайомством: вільно чи припертим до стіни в обіймах страху вгадати неможливо.

Для повного уявлення про події, що тоді відбулися, потрібні ще деякі археологічні уточнення.

Місце знахідки малюнка космонавта відомо. Та чи помітні які небудь сліди в тій місцині перебування постійного перебування пігмеїв. Чи помітні там сліди мегалітичних споруд типу кам’яних будов, менгірів, кромлехів чи дольменів?

Більш детально бажано зупинитися на континенті Африка взагалі і на наслідках перебування там пігмеїв. Та це пізніше, так як це окреме питання вже після деяких узагальнень і висновків за розглянутими питаннями.

Чому можна вважати печерний малюнок космонавта найбільш оригінальним, вже частково сказано.

Існують такі ж загадкові малюнки і в інших місцях нашої планети.