Французька експедиція на стінках печери в ущелині Тассілі (Сахара) виявила безліч наскальних малюнків, на яких досить виразно зображувалися різні побутові сцени та зображення оточуючого світу. Та деякі з них поставили дослідників в тупик, - це стосується і так названого французькими археологами малюнку "Великий бог із Джаббарена".

Продовження, початок статті "Пігмеї" 

12. (Пункт 12 частини 5). Археологічні дослідження, що проводилися в різних кінцях земної кулі, дістали, як кажуть, на світ Божий багато печерних і наскальних малюнків найдревніших художників. За цими малюнками ми багато взнаємо про життя і побут людини в давнину. По них ми взнаємо те, про що не повідають які-небудь старовинні записи. На малюнках відображено ті сторони життя, які були в дійсності. Як людина того часу сприймала оточуючий її світ, так вона і відображала його згідно свого уміння. Однак варто відмітити, що древній художник не завжди і не все те малював, що бачив. Наскальні або печерні малюнки - це головним чином тваринний світ. Дуже мало малюнків рослинного світу. Питається, невже такого не було в той час? Був, звичайно був. Так чому ж людина древності не робила замальовок дерев чи яких-небудь рослин подібно буйволів чи оленів? Мабуть, до тваринного світу відношення людини було якесь особливе, більш значиме, ніж до рослинного. Нам не цілком зрозуміла істинна ціль древнього художника, що зображував сцени полювання на диких тварин чи окремих тварин. Чи то він малював під враженням бачених подій, і мав на увазі відобразити їх на згадку; чи то для ритуальних обрядів, щоб полювання було вдалим.

Древній художник – людина спостережлива 

У всякому разі як би то не було, малюнки створювалися рукою людини спостережливої. Так чому спостережливий і талановитий художник древності не відобразив можливих предметів із оточуючого його життя і середовища? Мабуть, він замальовував найбільш вражаюче, щось нове, незвичайне, що не часто зустрічається в його повсякденному житті.

Чи можливо припустити, що печерна людина, навіть талановитий художник того часу, міг висловлювати свої уявлення в незрозумілій формі для інших його спів-племінників? Ні. По-перше, печерна людина думала лише конкретними образами, які вона черпала з оточуючого життя, що й слугувало в якій-то степені натурою для малюнка. Такий малюнок зрозумілий не лише художнику, а й всім іншим жителям того часу також спостережливим.

По-друге, незрозумілість задуму древнього художника, якби це навіть мало місце, не складала б ціни його виробам зі сторони його сучасників. На його витвори дивились би точно так саме, як ми в теперішній час дивимось на абстракціонізм.

Малюнки багатотисячної давнини зрозумілі нам і тепер. І серед них ми не знаходимо чогось незрозумілого. А це в свою чергу іще раз підкреслює, що печерна людина думала лише конкретними образами і малював те, що йому було добре знайоме, тобто те що бачив своїми очима.

Та ніяк не в’яжеться з логічними висновками малюнок, знайдений французькою експедицією на стінах печери в ущелині Тассілі.

Аналіз малюнку древнього космонавта із печери в Тассілі

Зображення печерного космонавта Перш, ніж приступити до ретельного аналізу малюнка "Великий бог із Джаббарена", поставимо таке запитання. Припустимо, цей малюнок французькі археологи виявили не в середині 20 віку, а, приблизно, на початку 19. Співвідношення часу від зародження малюнка до різниці 150 років дуже незначне. Чи могли б тоді говорити про малюнок, як про зображення космонавта, як стверджують зараз? Ні, не могли б. Тоді поняття "космонавт" іще не було. На період початку 19 віку малюнок виглядав би іще більш таємничим, ніж зараз. Ми називаємо малюнок "космонавтом" по аналогії образного поняття теперішнього часу. Точно такий же має вигляд космонавт 20 століття. Та нас вкрай бентежить неправдоподібність виниклої думки на підставі зорового сприйняття факту. Від часу зародження малюнка до теперішнього часу пройшло біля 10 тисяч років! Зорове сприйняття і словесне позначення поняття "космонавт" виникли тільки-що. Як про це могла знати наперед людина, що жила 10 тис. років тому назад? Припускала? Ні! Замальовувала з натури? Теж ні - так підказує наша думка. Та малюнок факт. Зовнішня форма скафандра сучасного космонавта цілком відповідає формі скафандра "космонавта" на печерному малюнку.

Щоб наші усталені уявлення про минуле не бентежили по ходу здорові розсуди, відкинемо їх на хвильку, забудемося про них. Постараємося глянути на реальні речі відкритими очима в поєднанні з реальними поняттями про них.

Печерна людина зробила замальовку того, що бачив. Він бачив космонавта 10 тисяч років тому назад! Нехай це не бентежить, адже домовилися.

Печерна людина на своєму малюнку відобразила не тільки зовнішні обриси баченого з деякими деталями, але і дещо розповів.

Як би наше чуття згідно усталених уявлень про первісну людину і про положення її в дуже віддаленому минулому не підводило до спокуси на помилковий шлях, однак погодитися на те, що це плід фантазії древньої людини, як про це повідомили деякі дослідники, ніяк неможливо. Філософствувати на користь розкриття причин виникнення такої думки дослідників буде зайвим.

Древній художник, викреслюючи на камінні зовнішні контури баченого чудовища, не забув сказати і про те, що це була людина така ж сама як і він, тільки в незвичайній одежі. Під одежею приховувалася така сама голова людини, де крізь отвори в одежі дивилися такі ж самі людські очі. Нехай нас не дивує несиметричність розміщення очей космонавта. Це технічна помилка художника. Він малював не з натури, а під враженням по-пам’яті. В першу чергу він робив замальовку тих предметів чи деталей фігури, які справили на нього найбільше враження. Придивимся, як він намагався акуратно і точно відтворити амортизуючі нашивки на шоломі. Мабуть, це йому найбільше сподобалося і запам’яталося. З такою ж самою акуратністю він виводив півовальні лінії, що позначують круглу форму частини скафандру на стикові шолома з плечовою частиною. Йому добре запам’яталась незвичайна форма тулуба і рук. Він бачив це круглим, гладеньким без якихось зморшків. І лише після завершення всіх необхідних контурів, художник замітив: малюнок людини вийшов з одним оком. А в дійсності він бачив його з двома очима.

Древній художник був досить таки спостережливим. І зорова пам’ять не могла його підвести. Амортизуючі нашивки на шоломі не зістиковуються з отворами для очей. Тому другий отвір з оком він розмістив нижче першого, що в свою чергу створює враження, ніби він перекосив голову і дивиться знизу вверх. Та чи це помилка розміщення в малюнку правого ока, малоймовірно. Ось чому. Космонавт був меншого зросту порівняно з художником. Якщо йому було важко при-підняти голову, він повинен був її повернути і дивитись навскоси доверху. Про таку позу більше підтверджує нерівномірне розташування плечей. Ліве плече ніби чуть підняте, а праве якби вдавлене і опущене.

Не будучи космонавтом і не знаючи відчуття в скафандрі, дивним може бути пояснення, чому тодішньому космонавту важко було задерти голову до верху. Про це піде мова чуть пізніше. Те, що космонавт був меншого зросту ніж художник, видно з характеру самого малюнку в самій верхній частині. Чому амортизуючі нашивки виглядають незвично довгими? Це означає, що такими довгими їх бачив їх сам художник, тобто він дивився на них зверху. Нижня частина шолому виглядає короткою. Такою він бачив її, розглядаючи зверху. Художник не міг собі дозволити одне вкорочувати, а інше видовжувати. Він малював так, як бачив і запам’ятав.

В нижній частині фігури він, мабуть, не знаходив чогось особливого і примітного. Ноги як ноги, тільки були повніші. Кінців рук - пальців чи рукавичок не замалював також.

І ось виникає питання: чи вірно зробили висновок дослідники, які об’явили плодом фантазії печерної людини? Ще раз підтверджує, що неправильно.

Далі Пігмеї – малюнок з печери в Тассілі не плід фантазії

(16 з 29)