Загадка про кам’яні кулі Коста-Ріки тотожна малюнкам в Перу на плато Наска, які також набувають свого сенсу при погляді з висоти. Логічний підхід до розгляду питання про малюнки той же самий, що й до питання про кам’яні кулі. Малюнки тварин, комах і геометричних плоских тіл на рівнині Наска ми не можемо розглядати, як художню творчість древньої людини. Тому ототожнювати їх з наскальними малюнками немає і бути не може ніякого сенсу.

Якби ці величезні малюнки були відображені не в горизонтальній площині, а в вертикальній або під нахилом, ми могли б їх вважати художнім витвором подібно до наскальних малюнків в мініатюрі. Ми дивуємся творам старовинного Мікельанджело, чиї художні вироби збереглися в багатьох куточках нашої планети. Вони нам розповідають про життя і побут древньої людини більше, ніж будь-які письмена. Та про що і яку сторону тодішнього життя можуть розказати малюнки на рівнині Наска? Це просто зображення речей в крупному масштабі. А створити було ці зображення? Не буде помилкою, сказавши, що в багато разів трудніше, ніж наскальні.

Малюнки на плато Наска не мистецького призначення

Яка дивовижна точність в симетрії не дивлячись на чималеньку зайняту площу. Чи не видумка це заради забави? Зовсім ні. Якщо вже так грубо підходити до оцінки древнього мистецтва, то скоріше це можна було б сказати про наскальні малюнки. Та останні не забава, а життєве бажання відобразити найбільш зрозумілі сторони тодішнього, залишити пам’ятку про себе для прийдешніх поколінь.

Та чи могла сама людина, що створила величезні малюнки на плато, могла милуватися ними, як шедеврами творчості? Ні. Він не міг їх сприймати, як щось цілісне, що поміщується в його поле зору. Якщо сучасна людина, набагато вища представника "маленького народу", підійшовши до цих малюнків не змозі підмітити якусь систему, то хіба не теж саме буде і для пігмея? Висновок один: гігантські малюнки на поверхні рівнини створювалися для особливого призначення, що немає ніякого відношення до естетичної сторони людини. Але так як вони створені з естетичним смаком, то можливо, це теж було невід’ємною стороною призначення.

Залишимо поки-що наші уявлення про первісність древньої людини. Подивимось більш тверезо сучасними очима на загадкові творіння. Іще раз підкреслимо - "сучасними очима" і зі здоровим глуздом із досвіду сучасного життя.

Повітряний слід в малюнках на рівнині Наска

Процитуємо деяких дослідників, які зіштовхнулися з цими шедеврами впритул. "Чи не повітроплавцям сигналізували цими зображеннями тварин середньовічні перуанці?" Що спонукало автора цих слів поставити таке сміливе і ризиковане питання? Здорові роздуми і лише вони!

Коли людина стоїть біля малюнка або навіть посередині його площини, вона не в змозі зрозуміти що і до чого та який загальний вигляд малюнка. Але якщо подивитися на цей малюнок зверху, віддаля, тільки тоді він стає йому зрозумілим. Значить реальна сторона сприйняття малюнка йде не з поверхні площини, на якій він зображений, а з висоти, з повітря. Чи не така була ціль його авторів?

А можливо, на ці малюнки дивилися і милувались ними з якогось природного підвищення, наприклад з гори? Та ні. Плато Наска - це і є рівнина. І біля малюнків взагалі відсутні які б не було природні підвищення, щоб їх вершин можна було б добре розглянути творіння і бачити їх так, як хотілось би.

Малюнки добре видно лише з повітря.

Якби на тих місцях були сліди зруйнованих споруд, можна було б і не задумуватися над їх значенням. Та рівнина - є рівнина. Значить не знаходиться яких небудь найменших аргументів для споглядання з землі.

Невже древні люди вміли літати

Якщо малюнки добре видно лише з повітря, то створення їх було призначене тільки для цього. А якщо так, то із сказаного випливає, що древня людина була володарем повітря. Вона могла відірватися від землі і піднятися в повітря.

Але на чому тоді? Людина-птах, що мала свої власні крила? Це абсурд. Тоді вона могла піднятись лише за допомогою механізмів, створених її розумом і руками. Але ж ніяких слідів  - ознак про таке й до сих пір не знайдено.

А дехто з дослідників подає думку, що це "...сигналізували середньовічні перуанці". Який період часу тут малось на увазі, не зрозуміло. Якщо прийняти ці слова в прямому смислі, то дві-три сотні років тому - не такий вже великий період часу, щоб не дійшли до нас чутки. Будучи в усній формі чи письмовій (літописців вже було вдосталь), все одно донесли би. Та таких немає. Нехай там, в Південній Америці, жили навіть і зовсім неграмотні племена (хоч це і не зовсім так), та така чудернацька подія як політ людини в повітрі, створила б безліч легенд, до того ж довго живучих. Про такі і суху немає.

І по-друге. Знаки сигналізації - це не імпровізовані творіння. Вони добре продумані і однаковій мірі зрозумілі, як для самого їх творця, так і для того, хто мав ними користуватися. Це справа рук одного і того ж народу.

Як, припустимо перуанці, піднімались в повітря і для чого використовували наземні зображення тварин, наперед говорити не варто. Саме покаже в кінці узагальнених висновків.

Спільні риси кам’яних куль Коста-Ріки і малюнків на рівнині плато Наска

Однак, попутно з розглядом питання про загадкові малюнки на плато Наска слід зачепити питання про кам’яні кулі Коста-Ріки.

Чи не мають ці дві загадки чого небудь спільного? Здається мають.

Одне з головних спільного - це роздивлятися тільки з повітря і перше і друге. Поки що тільки із цього ми можемо зробити попередній висновок, що ці витвори належать одному і тому ж народові, що володів силою і можливістю підніматися в повітря.

Зробимо маленький відступ в формі доповнення.

Допустимо ентузіасти-дослідники 17 століття виявили на плато Наска ці загадкові малюнки тварин. Які б припущення вони могли б зробити, щоб розгадати їх призначення? Чи були б їхні думки аналогічні сучасним? Звичайно, не будемо перераховувати всі можливі, але зазначимо одне: в них ніколи б не виникла думка про те, що малюнки можуть слугувати сигналізаторами для тих, хто був в повітрі. Чому? Та тому, що вчені 16-17 століть і поняття не мали про можливість літати людині в повітрі. А сучасні люди такі припущення робити можуть. Чому?

Але думка сучасної людини далеко не завжди узгоджується з реальністю. Причин достатньо для пояснення.

Якщо щось спільне є між цими двома загадковими картинами древності, то чи немає між ними якихось взаємозв’язків?

Звичайно, така думка може здатися якоюсь неймовірною, досить смілою і зухвалою, щоб відшуковувати відповідь на взаємозв’язок, коли загадковою залишається сама суть питання: для чого створенні ці витвори.

Кам’яні кулі і малюнки з плато – орієнтири на поверхні

Як говориться, "бика за роги не візьмеш". Так і тут приходиться звиватися в різних напрямках, відшуковувати любу малесеньку щілину, лише б вона дійсно була щілиною. А те, що вона вузенька не біда: завжди можна протиснутися. Як не з одної сторони, то з іншої, як не з початку, то з кінця. Такий вже метод дослідження, коли потрібно результат.

Те, що малюнки тварин та інше, і кам’яні кулі призначені для повітря не може бути і сумніву. Нехай це здається неправдоподібним, та будемо дотримуватися цієї думки і поняття.

Будемо міркувати так. Якщо загадкові витвори були призначені для повітря, то це значить людина мала можливість переміщуватися поза поверхнею землі. Попросту, вона літала. Літала не сама по собі, як одиниця маси речовини. Вона літала на чомусь - на машині.

Тепер глянемо на сучасний вік аеронавтики. В теперішній час людина навчилася створювати літальні апарати від маляток до величезних ракет-носіїв. Для всього цього потребується певне місце злету і посадки, при чому відповідно типу апарату. Попросту - це аеродром чи космодром. Як злет так і посадка потребує певного простору на злітній посадці. Чи можуть бути на сучасних аеродромах чи космодромах зайві предмети, особливо в напрямках злету чи посадки. Навіть поблизу ні. А раптом точність пілотування чи що небудь інше? Чи ставиться навкруг, наприклад, аеродромів якісь крупні споруди? Теж ні. Тут мається на увазі на близькій віддалі. Місце посадки повинно бути чистим і рівним.

Для чого ж тоді були призначені кам’яні кулі? Чи може в цьому місці бути посадковий майданчик для літального апарату. Малоймовірно. Як вже згадувалося, людина літала не сама по собі, а разом з машиною. Чи не загрожувала йому якась небезпека робити посадку в місці серед величезних каменів. А раптом неточність пілотування. Адже кожний умовний знак - куля - це брила каменю. Складається таке враження, що дуже ризиковано було б приземлятися серед багатьох сотень кам’яних брил, не дивлячись на їх відповідний порядок розміщення.

Але кам’яні кулі, як крупні й предмети для відмітки на поверхні землі, добре помітні з повітря. Чи не слугували вони лише орієнтиром для напрямку лету? Це більш вірогідно. Та якщо вони слугували лише орієнтиром для повітроплавця, то десь повинно бути і місце його приземлення, що більше відповідало правилам безпеки при посадці.