Коли на хвильку уявити, що пігмеї – звідти, де сила гравітації велика, то давайте разом перевіримо чи реально це. І умовно прослідкуємо, як буте протікати життя двох космонавтів на Місяці і на Юпітері. Припустимо на ці планетні тіла зробили висадку не одинаки, а цілі сім’ї для постійного проживання і освоєння необжитих земель. Про те, як почуватиме себе космонавт на Місяці, вже стисло подано. Необхідно більш детально уявити собі життя сім’ї космонавта на Юпітері. 

Що буде з космонавтом на планеті з сильною гравітацією

Перш за все, людина з Землі, що прибула на поверхню Юпітера, відчує себе нестерпно важко.

Нехай навіть перебільшили силу гравітації на Юпітері, так як відсутня точна і достовірна інформація, та впевненість в тому, що сила притягання на планеті-гігант набагато разів більша ніж на Землі. Нехай буде в 5 разів.

Космонавт, що важив на Землі 60 кілограм, на вагах земного виробництва покаже в 5 раз більше, тобто 300 кг. Життя здається надто важким під час руху чи виконання планових завдань. Але жити то треба! Життя організму, як вже відомо, не так то легко відступає перед труднощами. Проти всякої отрути виробляється протиотрута.

Тепер поглянемо, як буде реагувати організм людини, що попала під владу незвичайно сильного поля гравітації.

В чім полягає важкість предмету на поверхні планетного тіла і в тому числі важкість людини. Від чого вона залежить? Найперше від об’єму речовини і питомої ваги хімічних елементів, з яких складено тіло. Чи може живий організм сам регулювати кількість речовини, що складає його самого? Звичайно може, але в яку сторону від нормального, то це залежить від життєвих умов насамперед.

Почнемо з того, що космонавту, який прибув на Юпітер, необхідно вийти з кабіни космічного корабля, щоб ближче познайомитися з місцевістю. Перше за все, він повинен підняти своє тіло і перенести в потрібному напрямку. Значить першим ділом силу власної ваги повинні відчути його ноги, а разом з тим і руки. Припустимо, що космонавт здолав з великими зусиллями силу своєї ваги на деякий визначений малий час і віддаль. Чи залишаться недоторканими інші органи і частини тіла людини, що не відповідають за прикладання фізичних зусиль?

Якщо грубо підійти до розподілу функцій органів людини, то можна поділити їх на 2 групи: органи, що виконують роботу без м’язової напруги, і органи фізичних зусиль, що сприймають на себе все відчуття ваги організму в цілому. В однаковому положенні вони будуть залишатися в різних умовах гравітаційного поля, тобто під впливом сил тяжіння? Звичайно, не однаковому. Якщо для перших, припустимо, буде все-одно, то для останніх зовсім ні. Органи м’язових зусиль будуть почувати себе або недовантаженими, або перевантаженими.

Та організм - є організм в повному сенсі слова. Це одноцільне і нерозривно зв’язане. Якщо одні якісь органи пригнічуються, то це повинно позначатися на інших.

Цікавим було б детальніше роздивитися, що за зміни відбулись би в людині, що попала в досить сильне гравітаційне поле. Звичайно, для розуміння того що відбуватиметься, та більш глибоко вникати в суть справи, потрібно бути професійним біологом та фізіологом. Тому посміємо лише ковзнути по поверхні.

І так, почнемо з ніг.

Щоб перенести вагу власного тіла в декілька разів більшу ніж за звичай, ноги повинні прикласти величезні зусилля фізичної напруги. На виконання такої роботи вони повинні витратити і відповідну кількість енергії - витратити і знову поповнити для подальшої життєдіяльності. Значить ця енергія повинна звідкись поповнюватись. Постачальником енергії для функціювання м’язових систем є вже інші органи, джерелом для яких послуговує їжа і повітря. Щоб поповнити енергетичні ресурси організму при надмірному виснаженні таких, вони в свою чергу повинні відчувати відповідне перевантаження. Та якщо це не одиничний випадок, а багаторазовий і безперервний повтор, такі органи пристосовуються до більш інтенсивної діяльності.

Однак не слід думати, що так швидко відбувається пристосування. Воно затягується на досить довгий час в житті людини, поки ввійде в нормальний стан. І на перших порах при вимушених м’язових перевантаженнях організм людини в цілому відчуватиме нестачу в енергетичних ресурсах. Питається, чи буде організм людини, в даному випадку космонавта втримувати повноту своєї ваги? Ні. Все те, що було запасом енергії для організму при нормальних умовах життя швидко витратиться на перевантажувальне функціонування м’язових систем.

А який же тоді має бути вигляд м’язової системи. Чи буде вона виснажуватися або навпаки, повніти? На це запитання може дати відповідь повсякденне життя людини на Землі.

Можна навести випадок, коли доброволець (американець) задався ціллю поправитись максимально, а потім схуднути до такої ж степені. Два знімки були незрівняні. На другому після схуднення залишилась випнутими лише одні м’язи. Про що це говорить?

Перш за все, для м’язової системи організму не страшні будь-які перевантаження, аби лише вона поповнювалася необхідною енергією живлення.

І ось з часом напружених зусиль в боротьбі за існування органи космонавта починають пристосовуватися. Вже більше часу він може приділити переміщенню чи виконанню якоїсь простої та легкої роботи. Однак, скільки б його організм не пристосовувався б, він все своє життя буде відчувати перевантаження вагою і пригнічення нею.

Та ось в сім’ї космонавта народився малюк.

Чи буде його організм з перших днів появи на світ відчувати, як батько, важкий стан в досить сильному гравітаційному полі? Безперечно. Спадковість батьків в ньому закладена іще земна, не дивлячись, що його розвиток в утробі матері відбувалася в зовсім інших умовах.

Малюк росте. З перших днів волі від пелюшок він намагається підняти ручку. І з перших днів його м’язова система, відчуваючи навантаження, починає набиратися сили для її подолання. М’язи дитини вже тепер починають задавати тон іншим органам тіла. І взагалі молодий, який тільки-но що починає розвиватися організм, швидше пристосовується до життєвих умов, ніж старий. Розвиток всіх органів і частин людського тіла керується пропорційною ним же самим створеною залежністю. Саме життя поставило людину в такі умови, які в першу чергу чуттєво відображаються на динамічному русі, тобто на органах м’язових систем.

Можливий розвиток організму за підвищеної сили тяжіння

Сила м’язів (нехай це уточняється) полягає в їх розвитку, в напружених тренувальних вправах. Механізм підсилення м’язів - це скорочення. Невідомо, на скільки в цьому правда, та спостереження за людьми різного віку зробили певний висновок про їх фізичну силу. Увага приділялася людям високого і низького зросту, формі їх м’язів на руках, ногах. Бралось до уваги і те, з яких пір раннього дитинства вони починали займатися фізичним трудом чи зовсім відсторонювались від нього.

М’язи відтворюють свої зусилля, зазвичай, коли вони закріплені в двох точках опори. Але ці точки опори - кістки - не є чимось стаціонарним від дня народження до самої старості. Скелет людини також розвивається, росте до певного часу. Розвиток складових частин скелету полягає в їх видовженні і потовщені, як опори, яка повинна перевершувати силу м’язового стягування. Чи не впливає розвиток м’язів на ріст кісток в довжину, якщо зусилля стягування перших почнуть проявлятися в ранньому дитинстві. Імовірно, надмірна м’язова напруга повинна гнітюче впливати на розвиток кісток в довжину. Часті зусилля навантаження, як би притискання в сторону вкорочування кісток не може не відобразитися на її нормальному рості в довжину.

Можливо, висновок не вірний, так як питання про пропорційний розвиток організму суто чиста справа органів внутрішньої секреції.

Нехай це питання залишається відкритим.

Якщо в цьому дослідженні стоїть питання про розвиток фізичної сили, то само собою зрозуміло, що мова іде про мускулатуру людини.

І так, якщо сім’я космонавта витримала суворі випробовування впливом незвичайних сил гравітаційного поля планети, і організму властиво пристосовуватися до життєвих умов, то потомки вже в багатьох якостях перевершать своїх предків. Нехай навіть друге і третє покоління буде відчувати надлишок тяжіння власного тіла, однак наступні покоління будуть відчувати себе нормально, як в нормальних умовах здатні до виконання всяких необхідних задач.

Неможливо сказати наперед, як можна було б практично перевірити зазначені вище думки, так лише підказує логіка. І так воно повинно бути в матеріальному світі. Тут немає чогось таємничого чи незрозумілого.

Поведінка організму при зміні умов гравітації

І ось за заповітом перших мешканців планет, припустимо, правнуки вирішили навідати колиску своїх предків. Як почуватимуть себе на Землі люди, що повернулися з Місяця і з Юпітера?

На запитання про пристосування людського організму в умовах Місяця ми детально не зупинялися. Тут все відбувалося в протилежному напрямку. Людський організм піддався деградації.

Незавидним положення буде для людей, що повернулися з Місяця або правильніше, що відвідали Землю пристосованих до життєвих умов Місяця. Для них виявиться та сама трудність, що й першому космонавту, що ступив на поверхню Юпітера.

А гості із Юпітера? Вони відчують себе дуже легко і вільно. А якщо вони вже візьмуться за роботу, то позаздрив б їм всякий землянин: небачені силачі, володарі величезної фізичної сили!