Згадувані катаклізми, це впливовий фактор не лише на життя пігмеїв, а й на стан планетного тіла і спричинені наслідки, що несприятливо відобразилися на його мешканцях. В яких саме областях земної кулі відбулися катастрофічні зміни голослівно припускати не варто. Але факт, що це відбулося не тільки в одному якомусь місці, наприклад, в басейні Середземного моря. Загадковим є і острів Пасхи, і Атлантида, і можливо, ще більше.

Найбільш приголомшливим явищем був катаклізм для розвинутих і цивілізованих пігмеїв. Та постає питання, куди ж вони подівались після катаклізму, якщо їх було так багато на земній кулі? Взяти б до прикладу Зімбабве, де жило, як повідує Джессоп, не менше 100 тисяч людей і раптом якось миттєво кудись пішли.

Де поділися пігмеї Зімбабве 

Це серйозна загадка, і є над чим по-роздумувати. Загадково і те, що в межах Зімбабве не виявляється яких-небудь слідів катастрофічних змін, які б примусили пігмеїв залишити свій житловий будинок. Катастрофічні зміни вибухнули в інших областях планети, та чомусь страхітливе відлуння докотилося до Зімбабве з такою силою ніби піддався небезпеці їх житловий будинок. І вони пішли з дому, як ніби назустріч катастрофічним явищам і там зникли. Так же виходить згідно логіки. Якщо чисельність пігмеїв так різко скоротилась, про що свідчать попередні місця проживання, і не виявились вони в других, то тут просто не вкладається розуму. Та й припустити, що вони свідомо загинули, теж немає ніякого сенсу. Адже це розумні, свідомі і високо-розвинуті істоти - люди.

Та й при тому археологічні розкопки могли б швидше виявити їх сліди на поверхні планети, швидше ніж в місцях захоронень. Загадка залишається загадкою, і якого порядку?

Значення катаклізму в історії пігмеїв  

Тепер про самий катаклізм. Як це поняття вкладається в нашу свідомість? Які його наслідки в нашому сприйнятті? Як ми можемо уявити собі механізм катастрофічних змін в планетарному масштабі і на планеті взагалі?

Катаклізм (від грец. – повінь, потоп, загибель) - раптовий руйнівний поворот в суспільному житті. Або за спростованою науковою теорією французького палеонтолога Кювьє (1769-1832) - перевороти, що знищують в кінці кожного геологічного періоду всі організми, після яких ніби то слідує новий "акт творення".

Цей термін визначає тільки наслідки причин. Але про самі причини він нічого не натякає. А якщо ми користуємся цим терміном, то маємо на увазі все разом взяте.

З точки зору філософії катаклізм - це величезної сили матеріальний рух, як причина, що виникла всередині планетного тіла, яку спонукали до дії якісь зовнішні космічного походження. Потенціальна енергія матеріального руху, що накопичилася в середині планети, получила зовнішній поштовх до розрядки, що позначається головним чином на затверділій і закам’янілій оболонці, як на стримуючому замкнутому посуді до межі напруженому.

Звичайно, філософська трактовка - це абстрактне поняття, яке говорить про рух мас речовини в загальному розумінні, та нічого конкретного не каже про сам механізм цього явища.

Про механізм такого можуть розказувати лише наслідки причин, не розкриваючи суті останніх. Причини такої величезної сили матеріального руху залишаються  нерозкритими, і загадковими і таємничими. Але це не повинно засмучувати і віднімати в нас бажання пізнати механізм катаклізму за "розповідями" наслідків. До цього ми повинні залучити живих свідків сучасників катаклізму, німих свідків і по теперішній час, неспростовні факти як зразки слабкого матеріального руху, спостереження сучасної людини і його судження про бачене і почуте своїми вухами.

Спочатку звернемось до німих свідків в теперішній час і населений людиною час катаклізмів.

Чи не дивує вчених інформація такого змісту? "...відомий мексиканський вчений Гариса Пайона на висоті 5700 метрів в Кордильєрах під товстим шаром крижаного покрову виявив останки двох будівель. Ракушки навколо них і сліди діяльності моря свідчать, що хатинки стяли колись на березі моря".

Інформація скупа, але зміст її досить загадковий. Міркувати можна як завгодно, але факт залишається фактом. Річ вперта.