Розуміння механізму формування рельєфу є важливим при дослідженні того, як формувалися цінні поклади в запасниках Волино-Подільської плити. Справа інша, якби зайшла розмова про Прикарпатський прогин і то зразу варто було б зауважити, що кристалічний фундамент і там не занурився (в певному розумінні цього слова) під осадові породи.

Формування Волино-Подільської височини геть не вкладається в звичні рамки сучасної геології, що істотно впливає на бачення утворення цінних покладів.  Отже, це свого роду підвищення, яке іноді називають плитою. Простягається вона на захід від вододілу Случ й Південного Бугу аж до кордонів країни. Волино-Подільська плита на території України не з’єднується з якоюсь іншою височиною, а своє продовження вона сягає на Захід, за межі кордону - в Польщу. Це не просте рівнинне підвищення, а де в чім нагадує свого роду гористу місцевість. Деякі гори сягають 473 м над рівнем моря.

Якщо сучасне відкладання солі відбувається завдяки перенасиченості води і її випаровування, то кам’яна сіль, яку ми видобуваємо шахтним методом з глибин планети, не мала можливості бути розчиненою у воді з часу свого зародження, з часу хімічної реакції між відповідними двома хімічними елементами. Властивість солі розчинятися і знову випадати в осадок - це цілком закономірне природне явище. І брати його за критерій розкриття таємниці про походження солі взагалі - це помилкове уявлення і неправильне.

Сучасне обстеження океанічного дна показує відсутність осадів солі, наявність досить великої товщі осадочних порід. Чому одночасно з осадочними породами не відкладається хоч би незначна частина будь-якої солі? Адже насиченість морської води солями досить велика. Чим пояснити ще одну таку загадковість, як чистота викристалізуваної солі?