Завдяки цих двох основних факторів, коли утворюються кімберлітові трубки (1 – висока температура кімберлітових порід; 2 - здатність оточуючих порід фундаменту розтягуватись під дією ендогенних (тектонічних) сил), відшукується відповідь щодо залягання й інших цінних покладів, особливо важких елементів, важчих за силікати і подібні їм сполуки.
Продовження статті "Волино-Подільська височина - кімберлітові трубки, їх утворення і алмази"
Знаходження алмазів поза корінними родовищами, як наприклад, на Уралі, уже стосується самого генезису алмазів одночасно з вміщаючими породами. І те і друге вийшло з глибинних надр мантії, тільки із-за різних умов окремого зародження.
Звичайно, алмаз утворювався з вільного вуглецю в середовищі таких хімічних елементів, з якими він або не в силі був вступити в хімічну реакцію, або в кінцевому стані формування оточуючого мінералу він виявлявся надлишком. Щодо детального розгляду типового питання і пошуку конкретних роз’яснень - це вже справа геохімії. Відповідь на таке запитання, імовірно, не так-то вже і важно відшукати, лише правильно спрямувати експериментальні пошуки. А неорганіка в цьому досить сильна.
Природа формування цінних покладів на всіх платформах однакова
І до чого все це ведеться? Навіщо потрібно було розглядати механізм формування кімберлітових тіл на Сибірській платформі, коли на початку даної статті всього на-всього стояло питання механізму утворення рельєфу? І все це заради пошуку хоч яких-небудь хоч приблизних теоретичних висновків щодо пошуку сліпих покладів цінної сировини. Адже ж не тільки Сибірська платформа повинна славитися своїми багатствами, а й Руська (Східноєвропейська) теж не повинна відстати від неї і від інших платформ світу.
Природа формування їх всіх однакова і час геологічного розвитку один і той же. То чому б не вважати, що і по багатству вони не однакові? В Сибірської платформи душа, як то кажуть, наопашку, а в Руської все рівно, як на Венері. І в усім то винуватцем залишається мантія. Сибірську платформу притримала, доки не укріпилася, а Руську почала тормосити ще з замолоду. Там "рідко та мітко", а тут потрошки да частенько. У кожній є своя особливість, корінь якої ведеться з глибин - глибин і в часі і в напрямку до центру тяжіння.
І от на основі всього сказаного поміркуємо, як же формувалася знайома нам місцевість. Механізм такого формування уже розглядався. Тепер стоїть питання про визначення хоч приблизне сліпих покладів. Річ заманлива і конче потрібна.
Формування кристалічного фундаменту
Кристалічний фундамент, хоч він на даний час являється спокійною зоною земної кори, проте в минулому це був справжній гамак. Досить часто струшували його тектонічні сили і одні і ті ж: розлом за розломом, виверження за виверженням.
Коли вважається термін "виверження", може скластися уявлення про вулканічні виверження. Ні, вважатимемо виверженням все те, що виходить на поверхню земної кори з глибинних надр планети, чи то лавове, чи просто піскове. Дивно може показатися, коли мовиться про піскове виверження. Це зовсім наперекір сучасним уявленням про літологію - науку про осадові породи. Але поки-що нехай це буде лише припущення, таким поняттям приходиться скористуватися.
Уявимо собі таку картину: кристалічний фундамент без осадових порід і не будемо приймати до уваги, що в нього товща води. Це просто-на-просто кам’яна пустинна поверхня земної кори певної ділянки. Якщо розглядати її, то що ми можемо побачити? Чи скрізь вона однакова, як по заляганню, так і по всій будові? Ні, не однакова і в тім і в другім.
Формування цінних покладів в місцях зміщення граніту
На поверхні кристалічного фундаменту перш за все будуть кидатися у вічі великі простори рівнинних гранітних мас різного кольору щодо місця розташування. Однак граніт не являється чимсь суцільним від небокраю до небокраю. Він скрізь розчленований на величезні і менші блоки. Між розчленованими блоками залягає зовсім іншого матеріального складу речовина, то вузенькими здавалось би безкраїми ломаними стрічками то широкими полями, а то зовсім покритими лавовими виливами. В деяких місцях гранітну масу розділяє гряда невисоких гір, але вже зовсім іншого складу. В загальному, якщо сказати про всі інородні маси серед гранітів, то вони в певному відношенні складені з важчих мінеральних сполук, а ніж сам граніт. Деякі набагато легші, - це вапняки, крейда і тому подібне. Іноді глибокі прогини.
Проходить певний період часу. Знову наступає неспокій, знову тектонічні сили розламують скам’янілу масу, знову виникають нові деталі поверхні. І от настає питання розгадати, де саме можуть утворитися нові розломи: перпендикулярно до старих? паралельно з ними на незайманих ділянках граніту? чи може будуть поновлювати старі?
Від вирішення цього питання і заложитиме формування наших уявлень про можливе залягання мінеральної то рудної сировини, прикритої зверху осадовими породами.
В даному разі мається на увазі досить ранній період формування кристалічного фундаменту, коли ще товща осадових порід була незначною, а в деяких місцях і зовсім відсутньою.
Такий період, імовірно, характеризується високотемпературними виливами, що з часом призвело їх до кристалізації. Коли ж проходило виверження рихлої маси, така і залишилася в своєму первозданному вигляді.
Повторність розломів з послідуючим виливом виносило на поверхню чималу кількість важких елементів та їх сполуки, що не могло відбуватися на ще більш ранніх стадіях розвитку кристалічного фундаменту. Згодом усе це було накрито рихлими осадовими породами.
В яких же місцях, з якими поверховими признаками можна було б більш орієнтовно вказувати, де інородні маси (інтрузії), а де гранітний блок? Натрапиш на нього під час буріння і складається враження, що скрізь і всюди граніт. А його не продірявиш. Так було і біля зазначеної місцевості. Поставлена на горбку бурова вежа показала під товщею осадових порід один лише граніт, адже робилось все наосліп. А взагалі такі блоки в даній місцевості можна обминути. Але як обминати? Де починати бурити?
Для вирішення виникаючих питань, мабуть, повернутись потрібно до початку глобальної історії, і крок за кроком починати з азів.
Далі "Волино-Подільська височина"
