Дуже яскравим прикладом доказів розлому докембрійської платформи і виникнення на місці розриву нової більш пізньої платформи - це Південноамериканська докембрійська платформа. Немов увігнаний клин каледонської платформи розколов колишню на дві частини, яку легко зімкнути, викинувши останню.
Утворення докембрійської глобальної платформи будемо вважати першим етапом розвитку Землі.
Формуючі вигляд материків періоди, з їх платформами
Другим етапом розвитку буде виникнення каледонських платформ.
Каледонскі платформи, як і докембрійські, при сучасному вигляді материків також розкидані по всіх континентах. Ось ці платформи вже не були єдиною як докембрійська. Вони виникали між розірваними частинами найдавнішої.
Поява нових ділянок земної кори в проміжку між розірваними частинами старих вже явно свідчить про збільшення сферичної площі, тобто площі поверхні земної кори, а разом з тим і обсягу планети в цілому.
У більшості каледонські платформи безпосередньо примикають до докембрійських, що свідчить про міцну спайці різновікових кристалічних порід.
Третім етапом геологічного розвитку планети буде виникнення герцинських (верхнепалеозойських) платформ. Формування таких по території в земній корі відбувається нерівномірно між розірваними частинами найдавніших платформ, а зосереджуються якось майже в одному місці: на території сучасної Азії. Наступними місцями - Австралія і Антарктида, частково Європа (північна) і край Південної Америки.
Четвертий етап - це мезозойські платформи. На відміну від попередніх платформ мезозойські утворення вже не мають таких чітких розмежувань. У більшій частині вони виникають в областях докембрійських платформ, рідше на кордоні розчленування або самих докембрійських платформ, або між докембрійськими і герцинськими платформами. Такий стан вже дає деякі уявлення про стан речовини в області мантії, про її міцність на певному етапі геологічного розвитку земної кори і планети в цілому. Мезозойські платформи ще більшою мірою роз'єднані між давнішими платформами.
І нарешті, п'ятий етап - кайнозойські зони складчастості і порушень. Характерною особливістю цієї зони то, що вона виникла не розкидано, а в двох місцях у вигляді найбільших поясів, на місці виниклих розломів в найбільш слабких місцях, між раніше утвореними кристалічними фундаментами. Характерна особливість виникнення цього поясу наближає наше поняття про особливості внутрішньої будови підкорової області, і дає уявлення про механізм руху породоутворюючих мас, їх температурний стан, і товщу твердої оболонки взагалі на той час.
Ось п'ять таких головних етапів еволюційного розвитку Землі до періоду розчленування загальної маси кори на окремі ділянки, яких ми тепер називаємо континентами.
Еволюційний розвиток з утворенням океанів
Згідно детального відстеження кожного з цих етапів, ймовірно, повинно дати привід до розуміння, що спонукало материкову кору в кінці кінців розірватися на окремі шматки і пустити їх в самостійний рух по дедалі збільшуваній сфері планети.
Характерною особливістю шостого етапу розвитку планети полягає в тому, що розрив праматерикової кори на відміну від розривів попередніх етапів пішов по двох напрямках: розчленовування головним чином пішло по докембрійських платформах, як найбільш древніх областях і в області кайнозойського періоду, як найбільш молодого періоду.
Два цих разом узятих факти дещо в чому відкривають завісу над поняттям про структурну будову верхньої мантії і її зв'язку з областю кори на певному етапі розвитку планети.
Сьомий етап геологічного розвитку Землі - це виникнення Серединно-океанічного поясу.
Восьмий етап тільки почав свою справу, визначаючи місця майбутніх народжень.
Але важливим є періоди так звані проміжні між шостим і сьомим етапами. Ці періоди породили чимало загадкових споруд на дні океанів, розгадка яких дає зрозуміти і про природу води на Землі і про її кількості в певні епохи. Можливо допоможе все ж усвідомити про її безперервний приріст на планеті.
Так ось скільки необхідно переварити матеріалу, осмислити його, зрозуміти сутність механізму кожного процесу на кожному етапі геологічного розвитку Землі, щоб дізнатися, що являє собою мантія нижче межі Мохоровичича. І це всього лише одна сторона пізнання. А скільки їх всіх - важко сказати.
Розвиток планети з початком розбіжності континентів
Що ж помічається при побіжному перегляді всіх етапів геологічного розвитку планети Земля? Перш за все впадає в очі збільшення кількості земної речовини. Нашу планету називають матір'ю. І це дуже правильне визначення не в переносному, а в прямому сенсі слова. Вона, як мати, породила все те, що ми бачимо, відчуваємо і самі з чого складаємося.
Кожна нова ера в житті Землі ознаменовувалась грандіозними подіями народження все нових і нових формацій, що змінюють і доповнюють її зовнішній вигляд. Тут немає потреби в винахідництві якихось химерних вигадок, для осмисленого зрозуміння сутності її геологічного розвитку в минулому і передбачити майбутнє. Все в наявності і не приховати від погляду людського. Так біда лише тільки в тому, що все це не вкладається в ще слабо розвинену людську свідомість. Ми деколи шукаємо те, чого немає, відкидаємо і не бажаємо бачити те, що реально існує. А всі наші устремління спрямовані на пізнання. Ні, ми ще не навчилися пізнавати, не навчилися осмислювати реальність матеріального світу. Нехай це буде докором, але докором справедливим.
Народження земної речовини внутрішньою частиною планети - це одна з найглибших таємничостей закономірного розвитку матеріального світу.
Ймовірно, в цій закономірності зосереджені майже всі відповіді на явища, що відбуваються, яких ми на сьогодні бачимо, відчуваємо і не розуміємо.
Характерною особливістю народження нових формацій через певні проміжки часу (через не один мільйон років) є їх локальність. Говорячи про локальність, мається на увазі будова земної кори часів архейської, протерозойської і палеозойської ери, коли ще не почалося розходження сучасних материків.
Сталість співвідношення води на планеті
Сучасні материки в ті дуже віддалені часи представляли собою єдиний материк у всьому глобальному масштабі. А де ж були моря і океани? - миттєво може виникнути питання - де могла міститися величезна маса такого рідкого матеріалу, як вода?
Маючи на увазі сучасну кількість водних мас на всій планеті, немислимо ж уявити собі маленький обсяг планети з її малою поверхнею. Якщо вона була на Землі в такій кількості і тоді, то якою потужністю вона покривала тодішні материки? Ні, це немислимо. Це щось фантастичне і неймовірне.
Глибина від поверхні води до затверділої оболонці мала б становити не малі десятки кілометрів! Абсурд! Адже багато гірських масивів на сучасних континентах і не так вже високі, але не мають будь-яких ознак, що вони були затоплені водою. Те, що вода в свій час дійсно покривала простори сучасних материків і сумніву не підлягає: доказів більше ніж необхідно. Де ж логічна узгодженість. А логічна узгодженість насамперед полягає в тому, що пропорційною площі земної кори було і стільки ж води. Її було в багато разів менше, ніж в даний час.
Вода, в той же час, покривала земну кору зовсім незначною товщиною. А яка була її товщина в той чи інший геологічний період і зараз можна визначити з високою точністю відносно загального рівня самої суші в тому чи іншому місці на земній кулі. На материках ще досить добре збереглися фіксатори тодішнього рівня водного простору. Вода пішла, а вони, оголившись, так і залишилися до цього дня незмінними.
Такі ж фіксатори існують і не тільки на материках, але і на дні океанічному. Природа їх народження органічно пов'язана з водним середовищем, і вони їй зобов'язані своєю формою. Так як вони представляють собою загадкові споруди, то їм приписують всілякі вигадані принципи утворення, але тільки не природні.
Сучасні моря і океани найбільш стійкі в порівнянні з минулими до-палеозойськими. Сучасним визначено місце на планеті постійне. Кочове життя їх вже давно припинилася.
Далі Про формування планети -5- в завершальних етапах
(4 з 5)
