Гранітні товщі, в якому б вони вигляді не зустрічалися зараз в земній корі - це залишки первозданної кори. Якщо не поставитися до сказаного скептично, а прийняти всерйоз, то ми багато дечого могли б дізнатися про еволюційний розвиток земної кори в цілому.

На підтвердження про розширення Землі

Досить цінний матеріал надано В.Б. Нейман в роботі про розширення Землі - схема тектоніки земної кулі. Що може бути наочніше для пізнання істини про те, що наша планета в дійсності протягом усього свого існування перетерплювала грандіозний процес розширення, розбухання, збільшення в обсязі.

Дозволимо собі скористатися нагодою і постараємося більш детально вникнути в розуміння тектоніки земної кулі.

Як може вкладатися в нашому понятті визначення гірських порід під назвою докембрійські платформи? Це найбільш древні ділянки земної кори, що утворилися на самому початку її зародження. Згідно зі схемою, вони розкидані по всій земній кулі окремими клаптиками.

Яка думка будь-якого досвідченого, як обдумано він сприймає строкатість будови земної кори згідно просторово-часових ділянок? Як зрозуміти, що в одних місцях ділянки земної кори дуже древні, а в інших набагато молодше? Чи можна послатися на те, що свого часу планета Земля могла не мати повністю сформованої кори?

Кожна ділянка земної кори утворилася в свій час

Згідно розподілу ділянок земної кори за віком, логічне випливає висновок про несуцільну наявності затверділої оболонки. Там, де вказано докембрійські платформи, припустимо, вона вперше утворилася. Питається, а що ж було на тому місці, де затверділа оболонка з'явилася на багато мільйонів років пізніше? Порожнеча? Розпечена маса речовини? Або ж водний простір?

І тут не безвихідне становище. Якщо вважати, що обсяг земної кулі не змінився з часу виникнення і був таким, яким він є, то і вся нині існуюча земна кора виникла всюди одночасно в докембрії. Наявність молодих ділянок земної кори може бути пояснена покриттям древньої кори більш молодими гірськими породами, які вийшли на поверхню з надр набагато пізніше. Отже, найбільш древні кристалічні породи повинні виявлятися на глибині під усіма різновіковими поверхневими ділянками. А насправді? Чи відповідають практичні дослідження теоретичним висновкам? Ні, не відповідають. Кристалічні породи докембрію не виявлятися, наприклад, в зонах кайнозойської складчастості також саме, як кайнозойські в докембрійських.

Це зовсім окремі формації різного часу свого зародження в загальному циклі геологічного розвитку Землі. І на яку б глибину не бурили в області кайнозойської зони кристалічні породи докембрію не виявиться до самої мантії. Що ж це означає? А це означає те, що, не дивлячись на які б то не було власні забобони, слід називати речі своїми іменами і осмислене розуміти їх.

Нехай як би нам не здалося дико, неймовірно і неправдоподібно, а все ж необхідно прийняти то поняття, що Земля на початкових етапах свого зародження була в кілька разів менше за обсягом ніж сучасна. Тільки за такої умови нам стане зрозуміла сутність різновікових ділянок земної кори. Нехай навіть нам не відкриється таємничість процесів, що відбуваються всередині планети, які призводять до такого незвичайного явища, проте ми багато чого можемо пізнати, що на сьогодні для нас цілковита невідомість. І будемо вважати за необхідне розкласти на словесних полицях німе зображення малюнка Землі.

Платформи як етапи розвитку планети

Попередники теорії розширення Землі правильно і цілком обґрунтовано виклали суть корової планети. Вони викинули водні простори і зімкнули всі материки. Доказів цьому більше ніж знадобилося б. Але це ще не все. Багато що на коровій моделі Кирилова ще не цілком узгоджується, не все збігається з великою точністю. Але причина не в їхньому картографуванні, а в тих істотних змінах, які відбувалися з материками ще й тоді, коли вони вже були розчленовані.

А тому слід було б почати дослідження з тієї пори, коли тільки вперше утворилася тверда оболонка на молодій планеті Земля. Цією оболонкою і будуть докембрійські платформи. Нехай нам не вкладається в осмисленої формі, але ми повинні вірити фактам.

Докембрійські платформи теж зазнавали змін 

Докембрійські платформи існують на всіх материках земної кулі, але не в однаковій пропорції. Африка являє собою суцільну докембрійську платформу. У Південній Америці платформа розділена на дві половинки більш пізньої платформою каледонською, платформа Північної Америки розчленована частково і обрамлена з 3-х сторін ділянками земної кори більш пізнього віку, до платформи Австралії приєднана герцинська платформа, чотири ділянки докембрійської платформи розташовані в Євразії і нарешті більшу частину Антарктиди також займає докембрійська платформа. Все це є розірвані частини колись колишньої єдиної платформи.

Якщо викинути всі інші платформи і зони пізнішого походження, зімкнути в єдине тільки докембрійські платформи, то можна уявити собі, яких розмірів була наша планета тому якихось 5 мільярдів років.

Неймовірно? Так, дуже неймовірно показується, коли порівнюєш її зі справжніми розмірами в даний час.

Кирилову легше було створити модель коровою Землі, зімкнувши нині існуючі материки викинувши водне плесо. Важче створити корову модель планети в її первісному етапі розвитку. Тут у багатьох відношеннях розірвані частини не будуть збігатися. І не будуть не тому, що вони колись не замикалися, а тому, що самі ці розірвані клаптики, вже будучи розчленованими, ще раз перетерпіли зміни під впливом тектонічних дій.

Візьмемо до прикладу Африку. Згідно схематичного зображення вона являє собою суцільну докембрійську платформу. Але насправді це материк різновікових кристалічних порід. За дослідженнях зарубіжних вчених випливає, що докембрійська платформа Африки включає в себе безліч тектонічних порушень з вклиненням порід пізнього походження. Те ж саме можна сказати про будь-яку окрему докембрійську платформу.

З цього моменту, коли земна кора була суцільним кристалічним масивом і слід було б почати поступове дослідження механізму розширюється планети.

Якщо на початку цього дослідження було порушено питання про немислимо величезній тиску всередині планети, який виникає в даний час, то цілком можна припустити, що такий же тиск виникав і в той час, коли формувалися платформи.

Тут і аналогія, і логіка. Питається, через які інші обставин або причини могла розриватися затверділа первозданна оболонка? У цьому, як видно, існує якась невідома нам непорушна закономірність розвитку планетних тіл.

Далі Про формування планети -4- поетапність в розташуванні континентів

(3 з 5)