Якщо, скажемо, пігмеї для переміщення величезної ваги застосовували літальні апарати подібні сучасним, але тільки більшої потужності типу гвинтових. В сучасному будівництві особливо висотних будівель все частіше застосовують механічних працівників - гелікоптери. В залежності від потреби конструктивна потужність може бути збільшена на стільки, що він зможе підняти в повітря вагу, рівносильну вазі кам’яної брили Баальбекської веранди. Припущення не може мати вигляд чогось гіпотетичного чи категорично неможливого. Немає сумніву в тому, що в недалекому майбутньому вони зможуть появитися в дійсності.
Продовження, початок статті "Пігмеї"
Припустимо, що пігмеї могли скористатися цього типу потужними літальними апаратами. А якщо могли, то питання вирішене і ніякої загадки.
Неможливість використання гелікоптерів для надважких вантажів
Не так просто робиться, як це здається. Добре нам говорити про можливість створення потужних гелікоптерів, коли в нас під руками і сировина і промисловість. А як же могли побудувати таку потужну машину пігмеї, коли в них не було під руками ні напівфабрикатів, як необхідного матеріалу, ні заводів, як засобів виробництва? Ні, подібні літальні апарати не могли бути створені тут, на Землі. А якщо вони все ж користувалися такими? Відповідь може слідувати лише одна: літальні апарати були завезені з тієї планети, з якої вони прибули самі.
Тепер уявимо собі габарити літального апарату, який зумів би підняти вагу біля 2 тисяч тон одночасно. Не будемо придиратися до конструктиву самої машини, а звернемо свою увагу на несучу частину гелікоптера - гвинтові крила. Яких розмірів вони повинні бути, щоб опираючись своєю площиною на повітря, змогли підняти вантаж в дві тисячі тон? Дуже значних розмірів! Про такі розміри уявляємо собі ми, велетні. А як виглядав би перед нами такий гелікоптер, якби дивилися очима пігмея і були його зросту? Або простіше, збільшити уявний гелікоптер у стільки разів, у скільки разів ми більше зростом за тодішнього пігмея?
Немислимо величезна залізяка!
А несуча частина і відповідна потужність двигуна не могла бути зменшеною. Адже щільність атмосфери можна вважати постійною і тоді і тепер.
Запитується, чи доцільно було пігмеям доставляти на Землю з іншої планети подібний літальний апарат для того лише, щоб перенести з одного місця на інше декілька кам’яних брил великих розмірів? Сумнівно. Дуже сумнівно.
А можливо, пігмеї користувалися літальними апаратами з реактивними двигунами і взагалі не подібних до сучасних гелікоптерів? Тоді якими саме?
Реактивні двигуни – не для надточних переміщень
Логічне, припущення про такий саме напрошується. Адже головною рушійною силою космічного корабля повинні були бути реактивні двигуни. На таке вже більше можна надіятися. Реактивна сила, здається, більш підхожою. Та й потужність сучасних реактивних двигунів в конячках вже обраховується мільйонами. Що для літального апарату з таким двигуном кам’яна брила Баальбекської веранди? Дрібниця. Забавка. Так в чім справа? Вони так і робили. Для транспортування багатотонних брил використовували літальні апарати з потужними реактивними двигунами. Питання вирішене! "Вирішене" та тільки поверхнево.
Принцип роботи реактивного двигуна відомий. Якщо пігмеї користувалися ним, то й принцип дії такого був той же самий.
Ну, як практично пристосуватися, щоб літальним апаратом з реактивним двигуном підняти із каменоломні багатотонну брилу і віднести її на невелику відстань? Яких-небудь чотири кілометри - це віддаль лише для розбігу сучасного потужного реактивного літака.
Якщо це був апарат типу літака, то запитується, як він міг витягнути брилу із каменоломні до верху, коли він по-горизонталі?
Якщо це був апарат по типу ракети, то як він міг після злету знову приземлитись на досить коротку відстань від місця злету?
А якщо апарат типу літака з вертикальним злетом, гібрид обох варіантів?
Кам’яна брила повинна була відчувати рух в основному по двох напрямках: спочатку в вертикальному - до верху, а потім - в горизонтальному похилою площиною на підвищення.
Підняття величезної ваги саме каже про відповідну потужність літального апарату. А раз так, то для злету вверх потужного апарату повинно бути підготовлена стартова площадка, а не просто каменоломня. Це навіть відбиває бажання вважати зліт як аргумент. Та й до того тяга реактивного двигуна - це не тяга поршневого, який зрушує вагу повного навантаження прямо з місця. Вираховуючи потужність реактивного двигуна, враховують все: власну вагу, початкову швидкість підняття і максимальну, яку він може розвинути відповідно до ваги всієї машини.
І ось цілий ряд ще всіх можливих прикладів "за" і "проти" ніяк не підводить до висновку про можливість застосування реактивних двигунів в піднятті і транспортуванні величезних мас.
Чому на початку було приділено стільки уваги гелікоптерам?
Цей апарат володіє незвичайною здатністю в порівнянні з іншими видами літальних апаратів. Він може вертикально злітати доверху, нерухомо зависати в повітрі, рухатися в вертикальному напрямку і так же саме вертикально робити посадку. Це найбільш підхожий механізм, за допомогою якого можна було б виконувати такі трудомісткі роботи, що не під силу іншим.
Менгіри та дольмени встановлювали літальними апаратами
Якщо послатися на можливі застосування літального апарату типу гелікоптер, то стає зрозумілим, як споруджувалися загадкові мегалітичні споруди. Наприклад, менгіри - це вертикально стоячі довгі каменюки. Самий більший менгір має 24 метри висоти і важить біля 300 тон. Звичайна висота наших сучасних поверхів в будинках біля 3 метрів, значить, цей менгір має висоту семиповерхового будинку.
Загадка про такі менгіри вже має інший вигляд, ніж площадка Баальбекської веранди. Якщо кам’яні брили веранди потребують пояснення, що являла собою сила, щоб побороти немислиму вагу, то менгіри, крім цього, потребують іще одного пояснення, як і яким чином заставити кам’яну брилу стояти в неприродному положенні. Мало того, щоб тільки підняти цю вагу, необхідно було поставити її в вертикальному положенні, врівноважити її та закріпити, щоби вона не впала.
В якому місці по довжині брили повинно було бути прикладене зусилля, щоб вона змогла набути вертикального положення? Лише вище центра тяжіння!
Центр тяжіння даного менгіра буде розміщений на висоті 12 метрів від землі. Тоді прикладання зусиль для вертикального зрівноваження брили повинно бути на висоті не менше 14 метрів. Чи можна припустити, що для такої роботи були зведені якісь додаткові будови подібно сучасних риштувань на новобудовах? А вага в 300 тон нічого не означає?
Не варто інтерпретувати на користь від’ємної відповіді. Імовірно, це і так добре зрозуміло.
І це не єдиний менгір, щоб поставити який, не рахувалися ні з часом, ні з затратою праці, ні з додатковими матеріалами. Та нехай би і вручну зводили його, так все одно не вкладається в наше розуміння про сам процес виконаної роботи.
До того ж, деякі поставлені так, ніби це дитяча забава чи насмішки над нашим незнанням. Чому б не звести було їх так, щоб товстіший кінець, а це зайва прибавка ваги, не був повернений до низу, а тонший - вверх? Мабуть, автори не рахувалися з вагою каміння і з незручностями такого встановлення. А це про що говорить? Про надлишок сили, що застосовувалась в роботі з менгірами.
Однак, розглядаючи таке незвичайне положення окремих менгірів, не варто вважати, що це були зловживання надпотужної сили чи неувага при встановленні каменів. Творці свідомо переслідували якусь ціль і значення такої постановки каменів. Про це пізніше.
Далі поговоримо про дольмени. Вони складаються з двох чи декількох великих вертикально стоячих камінців, накритих горизонтальною, вагою в декілька десятків тон, плитою. Чи не те саме невігластво і тут. Середній камінь замість того, щоб надати йому більшої стійкості і товстішим кінцем поставити на землю, поставлений на вістря.
Та чи немає в такій постановці каміння іще однієї особливості із самого процесу встановлення? Якщо прикладати зусилля (для того, щоб поставити кам’яну брилу в вертикальне положення) зверху, то чи не зручніше було б захватити її за потовщений кінець? Чим його опоясували, щоб підняти, нам невідомо. Та гарантії в підв’язці було б більше, ніж брати його за тонший кінець - не сповзе.
А як викотити кам’яну плиту на вертикально стоячі каменюки? Ніяких слідів чогось допоміжного тут не видно. Споруда побудована з технічним розрахунком і так поспіхом, ніби людина, щоб заблукати в незнайомій місцині, залишає пучки каміння-вежі.
Про що говорять разом взяті менгіри і дольмени? Вони самі розказують, що їх споруджували не знизу, а зверху. А раз так, чи не підтверджує це ще раз припущення про літальні апарати великої потужності? Так, все добре і зрозуміло. Та одне залишається незрозумілим, що це була за жахлива сила техніки? Що це були за двигуни фантастичної потужності?
Імовірно, згідно рівня сучасного технічного прогресу, реальне мислення вичерпало себе: реальності тут недостатньо. Волі по неволі прийдеться звертатися до фантастики.
Звичайно, людина інопланетної цивілізації не прийшла до нас в гості пішки по космосу так же саме, як і ми не збираємося йти пішки на перших початках до найближчої планети. Вона прийшла на створеній її руками машині. Його машина - жахливе творіння величезної технічної сили. Якщо вона зуміла подолати тяжіння власної колиски, то тут, на Землі, відчувала себе так же привільною ніби в невагомості, як і її творець. Чому б не почудити і посміятися над велетнями? А якщо ці велетні не дійшли свідомості людини і від них можна чекати що завгодно, то чому б їх не віджахнути? А чим? Тим, на що вони самі розраховують. Та це не самоціль подібних споруд. Значення їх інше.
Далі Пігмеї – імовірно, знали про антигравітацію
(28 з 29)
