Запеклий спір між фіксистами і мобілістами (в сучасному варіанті – прибічники тектоніки плит), про сценарій земного розвитку, благополучно вирішився (офіційно) на користь останніх. Та чи справедливо це. Навіть враховуючи достовірні доводи як перших так і других, з впевненістю можна сказати, що і фіксисти неправі і мобілисти не праві.
Їх судження і їх власна інтерпретація – це всього лиш їжа для роздумів. Але їжа ця подібна до сахарину: солодка та марна. Людина може прожити життя не попробувавши сахарину. І здоровіше себе почуватиме, та зіпсує собі здоров’я, якщо буде його часто вживати. І ще гірше, коли той стане щоденною їжею. Тому прискіпливіше поставимося до їхніх висновків.
Фіксизм і тектоніка плит – хто правий
Не все, нажаль, відомо про те, чим «підтверджували» фіксисти свою думку і як дивилися на реальний стан речей, що явно протирічать їх переконанню. Однак одна їх назва дає повне розуміння про їх думки. Зокрема вони праві по-своєму і сугубо по-своєму. Материки не можуть ковзати по нижче лежачій твердій оболонці (базальтовій підстилці). Не можуть вони і плавати на поверхні мантії. Материки не колода а мантія не вода. Материки міцно з’єднані з тією областю мантії, на якій вони зародились, змужніли і дійшли до наших днів в такому виді. Ось в цьому фіксисти праві. Але не можна ж все стригти під машинку. Якщо вважати, що всякій матерії не можна переміщатися зі всією своєю немислимо величезною масою, то це не означає, що не може відбуватися їх рух відносно один одного. Ось цієї відносності фіксисти і не врахували.
Вони бачили лише одні материки і їх уявну товщину, а все інше (особливо вглиб) як видно, не мало якого-небудь істотного значення. Ось в цьому-то і головний їх недолік, що остаточно закреслив їх теорію. Материки – це речі другого порядку. Планета в цілому і її внутрішність – ось що першого порядку. З цього слід було б їм почати шлях роздумів. Материки це факти. А до фактів завжди потребується осмислений підхід згідно діалектики природи.
Материки як матеріальне утворення не рухаються самі по собі, але знаходяться в русі відносно один одного. Причому їх рух завжди направлений на віддалення один від одного так само, як розбігаються зірки і галактики у Всесвіті. Фіксисти не відшуковували корінь, що живить соками, а задовольняються лише самими плодами.
По іншому дивилися мобілісти, а зараз прибічники тектоніки плит. Вони і придивлялися і вірили фактам, намагаються осмислити відповідь. Вони праві в тому, що відносний рух материків залежить лише від внутрішнього життя планети. І лише завдяки цьому все знаходиться в рухливості на поверхні планети. На шляху пізнати причини, що породжують рух, виникає вибір: відшукують чи підшукують вони ці причини. Дуже безглуздим може здатися це речення, але така компоновка слів створюється згідно різниці поглядів. Якщо прийняти на віру все те, про що говорили мобілісти згідно дрейфу континентів, то можна сказати, що вони відшуковують причини такого явища. Але якщо підійти до їхніх теорій строго критично з глибоким аналізом кожного сказаного ними слова, то сам по собі напрошується висновок, що вони підшуковують причини дрейфу. В цих двох поняттях дуже велика різниця.
Вегенер, як родоначальник теорії мобілізму, першим звернув увагу на істинне положення речей. Він не лише відкрив це явище, але й висловив свою думку. Він першим виніс на обговорення факти. В достовірності цього факту переконалися багато.
Переміщення затвердлої кори вглиб мантії неможливе
Існує наукова думка, що причиною гороутворення є конвекційний рух всередині планети, тобто в області мантії. Отже, ці мантійні конвекційні потоки і штовхали на зближення праматерики. Так багато вважає. Нехай буде так. Та все ж куди подівалась затверділа маса океанічного дна? Її поглинали конвекційні потоки в мантії?
Із цим аж ніяк неможна погодитись. Конвекційний рух можливий лише в тому випадку, якщо речовина володіє рухомістю в відповідних умовах температурного стану. Але ж мантія – це не вода чи ще якась там рідина. Мантія – це речовина, що при певній (тобто пониженій ) температурі стає твердим тілом. Мантія – це область високого тиску і високих температур. А якщо виникає конвекційний рух, то значить речовина мантії володіє рухомістю і високотемпературним станом. Може виникнути думка, що конвекційні рухи в мантії переплавили базальтову чи іще якусь там підстилку дна і поглинули її. Та чи правильна ця думка? Ні, зовсім невірна. Як же інакше утворилась земна кора як не виплавлянням планетної речовини зі спливанням більш легкої і осіданням більш важкої? Отже, конвекційний рух відбувався в речовині більш важкої питомої ваги відносно легкої. Вплив високих температур перетворив кору океанічного дна в вогненно-рідку масу. Припустимо, що це так, бо іншого виходу в пошуках зникнення такого не знаходиться.
Чи може конвекційний рух назад втягнути розплавлену речовину океанічного дна в глиб планети, якщо згідно законів гравітації, вона раніше виплила наверх? І припущення тут зайві. Питається, навіщо ж тоді вона випливала і піднімалась наверх? Абсурд. І не варті тут зайві докази неспроможності. На здоровий глузд і без того зрозуміло, що гарно видумана «теорія» відмежована від істини безмірним простором.
Далі "Теорія тектоніки плит невірна"
