Якщо осадові породи (всупереч офіційній теорії) не могли бути принесені звідкись водними потоками, то постає знову одне і те ж питання: відкіля вони? Яке їх походження? Який механізм їх творення? Чи не примушує це відшуковувати інші шляхи відповіді?

Продовження статті "Осадові породи - ті що утворили сучасний рельєф"

Осадові - звідки вони  6. За сучасними науковими даними осадові породи, наприклад, глини, піски – це гірські породи, лише зруйновані якимись силами природи, якимись що відбувалися тоді процесами. І насправді. Навіть нескладні спостереження над оточуючим середовищем дають повне уявлення про те, як речові утворення чи то штучного чи то природного походження руйнуються, перетворюються в найдрібніші часточки, що геть не схожі на попередній матеріал, з якого складалась споруда. Навіть граніт і той кришиться, розтирається в пісок-порошок.

Осадові породи – це не зруйновані корінні гірські породи

Після аналізу попередніх, що імовірно, не принесли задовільних результатів, наштовхує на думку: а можливо, на тому місці, де залягають потужні осадові породи колись стояли гірські масиви, порода яких перетворилась в глину і пісок? Чи не можна і тут застосувати логічні роздуми над наявним фактичним матеріалом? З першого погляду дечого є такого, що здається правдоподібним. А глибше, уважніше придивившись, часто дає зворотне поняття.

Як руйнується всяка гірська порода і які наслідки можуть бути після цього, може уявити кожний, хто вміє спостерігати з застосуванням елементарних понять фізичних законів твердого тіла.

7. Чи можна відшукати фактичний матеріал, щоб він підтвердив виниклі припущення про те, що сучасні осадові породи утворилися із корінних скальних порід шляхом руйнування їх впливом всіляких факторів екологічного походження?

 Досліджуючи постановку цього питання ми повинні мати на увазі, припустимо корінні скальні породи, які якимось чином колись в дуже далекі часи не пізніше докембрійського періоду, виникли а потім зруйнувались і перетворились в осадочний покрив.

Тут не будемо зазначати точно, із яких гірських порід утворились осадові накопичення, а будем лише дотримуватись уставленого поняття в загальному розумінні: осадові породи – це і є гірські породи, але зруйновані.

Судячи із спокійного залягання осадових порід на кристалічній основі, ще раз переконуємося, що вони виникли і створювали своє наповнення не в повітряному, а водному середовищі, тобто на дні праокеану. Значить, ми повинні мати справу зі стихією водяного характеру в першу чергу, а якщо гірська порода по типу сучасних гір виступала над поверхнею води, то й і з повітряною стихією та інше.

Уявимо собі таку картину, яка знаменувала би початок наших досліджень. На дні праокеану підноситься гірська споруда, можливо, по типу сучасних, вершини яких досягають поверхні води, інше – небагато вище водяної гладі.

І ось почалось їх руйнування в часі і на протязі багатьох мільйонів, а то і мільярдів років. Вода камінь точить та точить та все по крупинці непомітній для ока. Тривалість часу і мізерність руйнування гірських порід настільки величезні-малі, що й уявити собі важко. Чи не краще буде, якщо урівноважити все це і надати собі для дослідження в звичайному виді: не будемо приймати ні тривалість часу, ні крихітної повільності механізму руйнування гірських порід. Візьмемо все те, що є в готовому вигляді і застосуємо до всього цього свою уяву, свій уявний динамічний рух, та поставимо все це в найбільш вигідне для нас положення.

Згідно сучасних методів дослідження земної кори стало досить добре відомо про її поверхневу будову. Найбільш чітко це все представлено терасами рік і долин, ущелин і провалин а також бурінням глибоких і неглибоких свердловин.

Який все це має вигляд, можна було б стисло викласти. Та все це, імовірно, виглядитиме безглуздо, так як широкому загалу відомі лише вершки, та й ті поверхнево. Однак, інколи і цього буває більш ніж достатньо, щоб зробити більш вагомі висновки, ніж роблять ті, кому будова земної кори відома детально на незвично великі глибини.

Проглядаючи структурну будову пластів і характер самого напластування, дещо складається, а дещо і зовсім абсурдним здається. Але все це сприймається в залежності від того, на яких смак будеш налаштований. Якщо притримуватись припущення, що осадові породи виникли на місці бувших гірських споруд складених гірськими породами, то волею-неволею доводиться вдаватися до методу фантазування. Всі ці тверді гірські породи пройшли крізь якийсь млинок, на кшталт кавомолки, на якій перемелювалось все підряд, але з деякою особливою вибірковістю, сутність якої не вкладається в розуміння.

Існувала якась гірська порода, з якої утворювалась, кажучи просто, глина. Із іншої породи утворився пісок. Ці породи і десь руйнувались почергово і якось сортувались так, що чітко розмежовувалися і лише в деяких випадках змішувались. Їхні природні поклади мають вигляд надто штучних, ніби все це робила людина на свій розсуд.

Поки залишимо на пізніше строкатість нашарувань, а візьмемо до уваги однотипність шарів великої потужності.

Руйнуючись гірська порода, а це повинно осмислюватись в повному сенсі цього слова, повинна в першу чергу дрібнитися на шматки і шматочки різної величини аж до пилинок.

Та щоб зруйнувати гірську породу, потрібні зусилля зовнішнього впливу, чи то фізичного чи хімічного або температурного.

 Далі "Осадові породи"